Бронзовий вік освіти, або «Особливі умови» замість тестів

«Ми дуже засмучені у зв’язку зі скасуванням зовнішнього незалежного тестування для випускників шкіл 2006 року. Весь рік покладали надії на можливість чесно та об’єктивно оцінити знання наших дітей і за результатами цього тестування вступити у вищий навчальний заклад. Але надії виявилися марними.

Ми здивовані, оскільки наприкінці минулого року було прийнято постанову Кабінету міністрів «Про негайні заходи із впровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти». Інформації на рівні країни з цього приводу ми більше не отримували, тільки випадково в газеті «Експрес» (від 02.03.2006 р.) прочитали інтерв’ю з директором Центру тестових технологій Лілією Гриневич, яка сказала, що випускникам 2006 року не пощастило — зовнішнього незалежного тестування для них не буде і тільки у вузах Чернігівської області, у порядку експерименту, запроваджується така практика.

Ми — шоковані. Якщо для об’єктивного оцінювання знань наших дітей бракує коштів у бюджеті, ми готові заплатити за оренду приміщень, підготовку тестових завдань. Тепер ми також розуміємо: коштів в Україні вистачає тільки на вибори, а для об’єктивного, без втручання «людського чинника» оцінювання знань їх немає. Ми хочемо запитати у міністра освіти: де «європейський вибір»?»

Такий лист редакція одержала від Ольги Біловус із Тернопільської області. Інші читачі також дивуються: як це так — тільки й чуємо про європейські та міжнародні стандарти освіти, про Болонську угоду, а насправді нічого не змінюється? Ось і з упровадженням незалежного тестування справа застопорилася. Невже це передвиборна кампанія і вибори винні? Навіщо тоді було заявляти про європейський вектор розвитку освіти, про те, що 2006-го вступні іспити у вищі навчальні заклади країни проводитимуть шляхом зовнішнього незалежного тестування випускників шкіл, нарешті – приймати рішення про це на вищому рівні? В указі президента «Про негайні заходи із забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» (4 липня 2005 р.) завдання визначено гранично конкретно: «здійснення переходу протягом 2005—2006 років до проведення вступних випробувань до вищих навчальних закладів шляхом зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, передбачити відповідне фінансування цих заходів».

Що ідею тестування очікує повний провал, для багатьох було зрозуміло ще торік восени, коли в МОН активно заговорили про необхідність розробки національної моделі тестування. Мовляв, чужий досвід не можна наосліп копіювати, наша система освіти має свої особливості та традиції, і взагалі — навіщо гнати коней, спочатку потрібно «обкатати» технологію в якомусь окремому регіоні. Чому саме на Чернігівську область упав вибір? Тому що вона більш наближена до столиці чи ректори тамтешніх вузів потрапили в немилість столичного начальства?.. Хай там як, цікаво буде дізнатися про долю цього регіонального експерименту. Тим більше що решта країни вступатиме у вузи нинішнього року відповідно до нових «Умов прийому до вищих навчальних закладів України», затверджених 1 лютого 2006 року наказом міністра освіти і науки.

У преамбулі цього документа підкреслюється: громадяни України мають рівний доступ до вищої освіти. «Громадяни України мають право на безоплатну освіту в усіх державних та комунальних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин, їм гарантується здобуття на конкурсній основі вищої освіти всіх освітньо-кваліфікаційних рівнів у вищих навчальних закладах державної форми власності за кошти державного бюджету в межах вимог державних стандартів, якщо вищу освіту за цим освітньо-кваліфікаційним рівнем громадянин здобуває вперше».

Мабуть, на цій декларації «рівність» вступу в українські вузи і закінчується. Бо далі, читаючи пункт за пунктом «Умови прийому...», не можна спекатися вже класичного: «хто шив цей костюм?» Під документом, затвердженим керівництвом МОН, є підпис директора департаменту вищої освіти Я.Болюбаша. Втім, досвідченому чиновнику в цій ситуації можна хіба що поспівчувати: він тільки пришивав ґудзики та обметував петлі, а хто був закрійником — не важко здогадатися.

Про незалежне тестування в «Умовах…» майже не йдеться. Правда, у п. 8 записано: «Для конкурсного відбору вступників приймальні комісії також приймають сертифікати центрів тестування з результатами незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти». Водночас, відповідно до п.5, фактично всі вузи наділені правом на власну атестацію випускників шкіл (чого так ревно домагалися багато ректорів): «… на базі вищих навчальних закладів може проводитися державна підсумкова атестація випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти за курсом повної загальної середньої освіти, результати якої на бажання вступника можуть бути зараховані як вступні випробування до вищого навчального закладу».

Це означає, що будь-який вуз може провести цю атестацію коли завгодно й отримати потрібні результати. Можете собі уявити, які можливості відкриваються перед керівництвом численних університетів!.. Хіба когось цікавитимуть у такій ситуації сертифікати центрів зовнішнього тестування? Бачите, вищі освітні чини та керівництво вузів досі сперечаються, як зараховувати результати зовнішнього тестування, якщо немає єдиної шкали оцінювання знань.

Ну, а тепер про «особливі умови». Їх докладно викладено в п.15 цього документа.

«У правилах прийому до вищого навчального закладу незалежно від конкурсу при вступі на певний напрям підготовки (спеціальність) можуть установлюватись особливі умови участі в конкурсі та форми проведення вступних випробувань (співбесіда, попереднє тестування, творчі конкурси, спортивні змагання, олімпіади, атестаційні іспити тощо). Ці особливі умови можуть установлюватись для таких осіб, які досягли високих успіхів у навчанні» (далі йде перелік, для яких саме категорій випускників установлюються пільгові умови вступу. — Авт.). Завершує цей перелік такий абзац:

«—випускників системи довузівської підготовки вищого навчального закладу, а також випускників коледжів, технікумів, училищ, професійно-технічних навчальних закладів, гімназій, ліцеїв і середніх загальноосвітніх шкіл, що входять до навчальних комплексів на базі цих вищих навчальних закладів або мають з ними відповідні угоди, якщо в документі про освіту випускників — оцінки тільки достатнього та високого рівня («7» — «12» балів для випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти)».

Кількість тих, для кого створюються «особливі умови», встановлюється приймальною комісією і не повинна перевищувати 40% «від загального обсягу державного замовлення, доведеного вищому навчальному закладу».

Крім того, при вступі у вузи організовується цільовий прийом.

«Місця для цільового прийому виділяються в межах обсягу підготовки за державним замовленням, але їх кількість не повинна перевищувати 25% (50% — у вищих навчальних закладах залізничного транспорту та педагогічних, 75% — у сільськогосподарських) з кожного напряму підготовки (спеціальності)». Крім того, — що, у принципі, не викликає заперечень, — без вступних випробувань у вищі навчальні заклади країни зараховують на певних умовах учасників і призерів міжнародних олімпіад, переможців всеукраїнських олімпіад та конкурсів; право вступу поза конкурсом дається також дітям-сиротам, інвалідам.

За такого розкладу, особливо якщо взяти до уваги пункти 5 і 15, зовнішньому незалежному тестуванню просто немає місця в системі координат вітчизняної освіти. Навіщо воно потрібне, якщо можна провести власну атестацію випускників шкіл, причому небезкорисливо? Чинна система влаштовує і МОН, і ректорів, і певну частину абітурієнтів (тих, котрі йдуть у вуз лише заради купівлі дипломів). І це ще раз підтверджують «Нові умови прийому до вищих навчальних закладів».

* * *

Трохи більше року тому, представляючи читачам «ДТ» перший уряд нової влади, замальовку про новопризначеного міністра освіти й науки ми озаглавили так: «Кам’яний вік освіти завершився. Настає бронзовий?» Кажуть, міністр образився за нібито прозорий натяк на свою колишню причетність до сфери профтехосвіти. Та все ж, напевно, ми не помилилися в прогнозі. Спроби підвищити престиж сфери освіти, зокрема вчителя, безперечно, заслуговують на всіляке схвалення, і за це С.Ніколаєнко здобув повагу багатьох освітян. Але кардинальних кроків у реформуванні системи освіти, просуванні шляхом європеїзації, рішучості позбутися порочної й ганебної практики прийому до вищих навчальних закладів — цього якраз і не спостерігаємо. Міністр-соціаліст дуже любить виступати з переможними реляціями. «Про досягнення в галузі освіти й науки і підбиття підсумків роботи за півріччя» — тема його недавньої прес-конференції. Вам нічого не нагадує така постановка питання? Чого доброго, скоро МОН заснує перехідний червоний прапор для численних університетів за кількість дипломованих спеціалістів (читай: неуків) і запровадить у школах соцзмагання.