Якщо ЄС не може торгувати, то що він тоді взагалі може? – The Economist

В найщасливіші дні 3 таємниці політики міжнародної торгівлі були справою невинних ексцентриків, в той час як хитрі тенета бельгійських конституційних механізмів лишалися суто для мазохістів.

Але все зовсім не так в сучасній Європі, де кризи спалахують у найбільш неочікуваних місцях. Про це сьогодні пише The Economist, нагадуючи про фіаско з підписанням угоди про створення зони вільної торгівлі між ЄС і Канадою (CETA). В останній момент соціалістичний парламент Валлонії виступив проти угоди, робота над якою тривала сім років. А прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо скасував свій візит в Брюссель, де він збирався підписати торговельну угоду.

В другій половині вчорашнього дня федеральний уряд зміг домовитися з валлонами про розблокування канадсько-європейських домовленостей. Але це був приклад того, як парламент, який представляє 3,6 мільйони людей, майже зміг скасувати бажання урядів-представників інтересів 545 мільйонів.

У фіаско багато причин. Валлонські соціалісти вперше за кілька десятиліть не увійшли в федеральні органи влади. Вони стривожені через інших "лівих" і намагаються привернути до себе увагу. Їхній багатший партнер у незграбній конструкції Бельгії фламандці, прихильніше ставляться до торговельної угоди. Вони довго вимагали більшої децентралізації, і от їхні зусилля повернулися проти самих. Європейська комісія веде міжнародні переговори від імені усіх урядів країн ЄС. Вона повинна була передбачити, що угоди "нового покоління", такі як CETA, зіштовхнуться і з опором нового покоління.

Але неочікуваних обставин, які завадили угоді, було значно більше. Від регіональних парламентів до національних референдумів і упертих судів – численні перешкоди створили на цілу проблему те, що повинно було стати рутинною справою для Європи. ЄС повинен був стати майданчиком, де уряди могли б врегулювати свої розбіжності і дійти до компромісів. Але референдуми руйнують переговори, а регіональні парламенти відповідають лише перед своїми виборцями.

Непомітні політики, такі як президент-міністр Валлонії Пауль Магнетт, взявши у заручники цілу угоду, можуть отримати певні поступки чи хоча б привернути до себе увагу. Оскільки регіони і країни передають свої патології на рівень вище у Європі, ЄС ризикує скотитися до того, що американці називають "ветократією".

Найгірше те, що торгівля – це те, чим ЄС повинен був би займатися дуже добре. Римська угода, яка була підписана в 1957 році, наділила Брюссель особливим правом вести переговори про торгівельні угоди від імені всіх урядів. З того часу ЄС уклав такі домовленості з більш як 50 країнами, а ще десятки – на підході. Згідно з оцінками, сьома частина працевлаштованих європейців так чи інакше залежать від зовнішньої торгівлі. А всі мешканці союзу отримують вигоду від дешевих товарів.

Минулого тижня голова Європарламенту Дональд Туск, виступаючи на саміті ЄС, попередив, що провал у випадку з CETA може означати, що союз більше ніколи не зможе укладати угоди. І це не лише відріже важливе джерело економічного зростання. Так буде тяжко пояснити, навіщо взагалі потрібна європейська інтеграція.

Проблеми навколо CETA – це побічний ефект від складного процесу укладання значно більшої угоди про вільну торгівлю і інвестиції між ЄС і США (TTIP). Демонстранти плавно перенесли своє невдоволення з одного документу на інший, назвавши миролюбну Канаду "троянським конем" жадібних американських корпорацій, які прагнуть розтоптати європейські стандарти. Положення про захист інтересів інвесторів найбільше розлютила Валлонію і принесла нові проблеми для CETA. Навіть після того, як вони були упущені, європейські уряди змусили Єврокомісію проголосити угоду з Канадою "змішаною", що означає, що вона вимагає ратифікації кожної країни, а також всіх регіональних урядів, а не лише в Європарламенті. Варто чекати, що якщо TTIP буде розблокована, її чекає така ж доля, як і в канадської угоди.

Тим часом, угоди за межами трансатлантичного простору, просуваються значно краще. Минулого місяця голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер зауважив, що ЄС нещодавно підписав угоду про вільну торгівлю з В'єтнамом – країною, яка часом порушує права людини. Але жодних протестів проти цього документу не було. Угода з Японією теж успішно і без проблем просувається.

В цей же час, довіра до ЄС як до міжнародного торговельного переговірника залежить від його права говорити від імені всіх країн-учасниць. Якщо ця довіра зникне, найбільший споживацький ринок у світі почне втрачати свою привабливість. Потенційні партнери не скоро забудуть агонію CETA. Якщо кожного разу заради домовленостей з ЄС буде потрібно проходити через проблеми регіональної політики Бельгії чи референдуми, ініційовані розлюченими демонстрантами, багато хто задумається, чи варто воно того насправді.

Як писало видання Financial Times, Бельгія "топить" угоду про вільну торгівлю між ЄС і Канадою через валлонів. Бельгійський прем'єр-міністр Шарль Мішель оголосив, що не може підписати угоду, тому що регіональний парламент Валлонії проти. Головний радник FTI Consulting Джон Кланси переконаний, що під загрозою опинилося майбутнє європейської торгової політики, яка стала ключовою компетенцією ЄС.

Вчора після того, як саміт "Канада-ЄС" вже був скасований, бельгійські регіонали погодилися на поступки. Однак, як писало видання Globe and Mail, умови регіонів Бельгії ускладнюють підписання угоди між ЄС і Канадою. Оскільки вони вимагають внесення змін в документ щодо створення незалежного інвестиційного суду, а також залишають за бельгійськими регіональними урядами право зірвати угоду в будь-який момент.