Відновлення «спрощенки»: проблиски модернізації чи нові методи доїння?

Очевидно, що пошук додаткових джерел бюджетних доходів стимулює владу пильніше придивлятися й до спрощеної системи оподаткування. У теорії, оптимальним способом нарощування доходів скарбниці тут, звичайно, було б досягнення одночасно двох цілей. Перша - це створення стимулів для добровільного переходу дрібних і середніх бізнесів на «легальне становище», що сприяло б у тому числі детінізації економіки. Друга мета - запобігання (попри особистості) махінаціям із боку тієї частини бізнесу (у т.ч. великого), для якого «спрощенка» - це внутрішній офшор, що дає змогу ухилятися від оподаткування.

Однак на практиці комфортно сидіти на такому цільовому «шпагаті» не вдалося жодному уряду. Щойно починали рухатися в одному напрямі, штани відразу починали тріщати по швах з іншого боку. Спроби перекрити оптимізаційні схеми призводили в основному до перекриття кисню звичайному бізнесу. Спроби ж лібералізувати «спрощенку» де-факто виливалися переважно в сприяння мінімізаторам. Чи може зараз вийти інакше?

Згідно з результатами другої хвилі опитування підприємств, проведеного Європейською бізнес-асоціацією, податковий індекс у другому та третьому кварталах поточного року був зафіксований на позначці 2,42 бала (з 5 можливих), перевищуючи результат в 1,90 бала, отриманий у 2011-му. Як зазначали автори дослідження (яким складно дорікнути в зайвій лояльності до українських чиновників), поліпшення оцінки зумовлене насамперед схвальними відгуками малого та середнього бізнесу (МСБ) про ослаблення податкового тиску на них, завдяки скороченню перевірок і впровадженню електронних форм звітності.

Також варто, мабуть, нагадати, що впровадження електронного декларування було названо й одним із головних акторов поліпшення позицій України в рейтингу Doing Business-2013 групи Світового банку (за параметром «оподаткування» Україна піднялася на 18 позицій - з 183-го місця на 165-те). «Впровадження електронної звітності - це одна з передових практик, які враховуються в дослідженні (Doing Business), і дедалі більше країн надають бізнесу таку можливість. 74 держави нині дозволяють підприємствам заповнювати декларації та платити податки в онлайн-режимі. Електронна система декларування та сплати податків, у разі належної імплементації та використання більшістю підприємців, вигідна як владі, так і бізнесу», - зазначає Тіа Трамбік (Tea Trumbic), один зі співавторів доповіді Doing Business групи Світового банку у Вашингтоні.

При цьому, крім скорочення операційних і часових витрат, експерт зазначає зниження при електронній процедурі потенційних ризиків корупції, які значно вищі у разі частіших контактів підприємців з податківцями.

У цьому контексті цілий ряд законопроектів, внесених в останні кілька тижнів на розгляд парламенту, за адекватного застосування можуть підвищити якість взаємодії між підприємцями та фіскалами. До таких, зокрема, можна віднести запровадження нового - електронного - виду перевірок, що передбачено в законопроекті №10687, який парламент прийняв у другому читанні 20 листопада. Для «спрощенців» електронні перевірки можуть розпочатися 1 січня 2014 року, якщо президент підпише закон.

Якщо прогресивність електронних декларацій складно заперечити, то значно менш однозначно сприймається бажання влади посилити моніторинг фінансових потоків малого та середнього бізнесу. Насамперед з допомогою розширення та вдосконалення системи застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО - термін, що використовується для касових апаратів).

На початку листопада уряд зареєстрував у ВР законопроект №11404 «Про внесення змін до статті 296 Податкового кодексу України щодо посилення контролю над оборотом товарів іноземного виробництва», який передбачає запровадження для фізосіб - платників єдиного податку 1-3-ї груп обов’язкового застосування РРО під час продажу товарів іноземного виробництва.

Йдеться про ювелірні вироби, посудомийні машини, холодильники, морозильники, портативні комп’ютери (ноутбуки, нетбуки, планшети), телевізори, пилососи, мобільні телефони, наручні та кишенькові годинники з корпусами, виготовленими з дорогоцінних металів, тощо. Також пропонується зобов’язати платників єдиного податку 1-ї та 2-ї груп і платників єдиного податку 3-ї групи, які не є платниками ПДВ, вести облік витрат на придбання вищезазначених товарів.

Необхідність ухвалення законопроекту Кабмін мотивував нещодавніми змінами в митному законодавстві, які дозволили безмитне ввезення в Україну товарів на суму до 300 євро чи 1000 євро (при перетинанні кордону в аеропортах), що, мовляв, створило можливість увезення в комерційних цілях високоліквідних товарів народного споживання, які потім реалізуються без оподаткування. «Реалізація таких товарів кінцевому споживачу відбувається за готівку переважно фізичними особами - платниками єдиного податку, які не застосовують реєстраторів розрахункових операцій. Наявність у продажі незаконно завезених товарів робить економічно недоцільним легальний імпорт», - зазначається в пояснювальній записці до законопроекту.

Водночас, якщо ухвалення законопроекту №11404 - це лише перспективи, то згідно з уже чинним Законом «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з 1 січня 2013 року, підприємці, які використовують РРО, будуть зобов’язані подавати в податкову (дротовими або бездротовими каналами зв’язку) електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам’яті РРО або пам’яті модемів, які до них приєднані.

Як зазначали податківці, завдяки впровадженню електронної контрольної стрічки РРО, передача звітності зможе відбуватися в автоматичному режимі. На думку фіскалів, такий крок, з одного боку, допоможе підприємцям скоротити свої витрати (у т.ч. на паперову контрольну стрічку, яку слід зберігати впродовж трьох років), а з іншого - дасть змогу фіскалам дистанційно контролювати операції суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки в готівковій формі.

Посилення податкового контролю в підприємців, природно, надто великого захоплення не викликає. Причому не тільки через необхідність придбання нового обладнання. «З одного боку, у державі кажуть про ослаблення регуляторного тиску, а з іншого - запроваджують більш серйозний контроль. Як результат можуть бути постійні перевірки підприємців», - вважає в.о. президента Союзу малих, середніх і приватизованих підприємств В’ячеслав Биковець.

Голова ж Всеукраїнського об’єднання малого та середнього бізнесу «Фортеця» Оксана Продан закликає податківців враховувати, що, наприклад, у далеко не всіх селах є якісний інтернет-зв’язок. При цьому підприємці й так мусять вести книги обліку доходів, у яких вказуються обсяги проданих товарів і послуг. «Податківці можуть проконтролювати правильність віднесення проданих товарів чи послуг до доходів через хронологічні виміри, через фактичні перевірки», - зазначає експерт. Водночас О.Продан додає, що підприємці сприйняли б касові апарати у разі «спрощення адміністрування та звітності, а також при скасуванні штрафних санкцій за порушення».

У свою чергу, директор департаменту податкового контролю ДПСУ Сергій Крухмальов зауважує, що підприємці матимуть вибір - замінити старий РРО на сучасний або користуватися наявним, дообладнавши його модемом. Крім того, щоб навчитися працювати за новою системою, для бізнесу передбачено адаптаційний період - до середини 2013-го, впродовж якого штрафи за допущені помилки не накладатимуться. «У разі успішної імплементації нової системи перевірки касової дисципліни проводитимуться тільки у випадку надходження інформації про факти конкретних порушень від громадян, правоохоронних органів чи органів місцевого самоврядування», - обіцяє податківець.

Як держава могла б усе-таки стимулювати підприємців застосовувати РРО? Керівник секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський вважає, що можна було б зменшити ставку оподаткування на певний період чи надавати фінансову допомогу на купівлю обладнання. «Якщо проаналізувати досвід Польщі, то побачимо, що, наприклад, ініціатива впровадження фіскальних апаратів для таксистів викликала значний соціальний опір, але, зрештою, представники цієї галузі змушені були зважати на нові правила. Цьому сприяла адекватна політика уряду, яка передбачала низку стимулів», - зазначає експерт.

На думку члена ради Союзу аудиторів України Тетяни Зацерковної, більш широке впровадження РРО в Україні сприяло б детінізації економіки. Хоча при цьому експерт зазначає, що не завадило б удосконалити регламенти використання техніки. «Якщо, наприклад, касовий апарат вийшов з ладу, потрібно здійснити цілу низку заходів - повідомити в податкову, зв’язатися з певними структурами тощо. А в цей проміжок часу може прийти перевірка
і підприємцеві доведеться платити штрафи», - уточнює Т.Зацерковна.

При цьому юрист юридичної групи LCF Денис Сперов вважає, що використання касових апаратів доцільно поширити, зокрема, на нотаріусів, представників готельного, туристичного та охоронного бізнесу. «Це посилить контроль над оподаткуванням і зменшить ряд порушень із боку цих підприємств», - зазначає правознавець. У цьому ж контексті управляючий партнер фірми «Аксьонова та партнери» Олена Макєєва висловлює думку, що всі без винятку підприємці, незалежно від масштабів їхнього бізнесу, мають користуватися РРО. «Надання преференцій одним підприємцям дозволяє іншим користуватися такими пільгами шляхом незаконного дроблення бізнесу», - наголошує експерт.

У свою чергу, голова правління банку «Хрещатик» Дмитро Гриджук нагадує, що вся Європа вже перейшла на облік за операціями з готівкою, що базується на застосуванні касових апаратів. «Навіть в Албанії сьогодні ви не знайдете торговельної точки без касового апарата та POS-термінала», - каже банкір. Він прогнозує, що законодавчі вимоги відносно РРО викличуть бум установлення POS-терміналів для прийняття банківських карток, а також допоможуть громадянам більш ефективно захистити свої права в спорі з торговцями навіть у разі втрати касового чека.

Що в бізнесу не має викликати негативної реакції, то це зменшення ставки єдиного податку для 5-ї та 6-ї груп підприємців-«спрощенців» з 7% (у разі сплати ПДВ) і 10% (якщо ПДВ включається до складу єдиного податку) до 5 і 7% відповідно. А також скасування для них обмежень за критерієм кількості найманих працівників. Нагадаємо, що відповідно до діючого Податкового кодексу, до 5-ї групи входять фізособи-підприємці, в яких працює до 20 чоловік, а до 6-ї - юрособи з кількістю найманих працівників до 50 (їхній максимальний річний оборот - 20 млн. грн.). Зазначені нововведення передбачені також у вже згаданому законопроекті №10687, куди вони перекочували з резонансного законопроекту №11285, більш відомого завдяки нормам, що містяться в ньому, про оподаткування операцій із цінними паперами (розробники - податкова служба та Мінфін).

Ще до виборів такі ініціативи могли відгонити популізмом і піаром. Однак документ було прийнято вже після завершення парламентської кампанії. Водночас очевидність переваг для бізнесу дала підстави деяким фахівцям казати про спробу влади розширити можливості для оптимізації великому бізнесу, у тому числі з допомогою дроблення великих компаній. Так, перший заступник фінансового комітету Верховної Ради Сергій Терьохін висловлював думку, що параметри роботи, передбачені для 5-ї та 6-ї груп «спрощенців», «на маленький металургійний завод тягнуть». «Влада, таким чином, створює собі домашній офшор, щоб не возитися з Кіпром», - зазначав парламентарій.

При цьому голова податкового комітету Європейської бізнес-асоціації, керівник податково-юридичного комітету Ernst&Young Володимир Котенко звертав увагу, що знайдеться не так багато бізнесів, які готові платити 7 чи навіть 5% з обороту. «Це передбачає дуже високий рівень рентабельності», - констатував експерт. Водночас він закликав не переоцінювати потенційних детінізаційних наслідків новацій. «Ті, хто зараз використовує непрозорі схеми, можливо, якось будуть мотивовані перейти на цю схему - для більшого спокою. Але сказати, що це буде поштовхом до детінізації, я не можу. Сподіватися на швидку детінізацію тільки податковими заходами наївно», - переконаний експерт.

На думку Т.Зацерковної, у результаті зазначеної новації не слід очікувати збільшення мінімізації оподаткування з боку великого бізнесу. «На тому рівні вже більш серйозні відносини з партнерами, для яких важливо працювати зі стабільними компаніями, а дроблення - показник нестабільності», - підкреслює експерт.

Президент же Союзу податкових консультантів Леонід Рубаненко зазначає, що зниження ставки єдиного податку є доцільним кроком, який не тільки сприятиме розвитку малого та середнього підприємництва в Україні, а й підготує бізнес до можливого запровадження податку з обороту. При цьому О.Макєєва додає, що новації створюють додаткові запобіжники проти тиску податківців на бізнес. «Застосовуючи 5-ту та 6-ту групи, суб’єкти господарювання позбавлять себе ризику в майбутньому почути від податківців таке поняття, як планове податкове навантаження», - конкретизувала експерт.

Згідно з прогнозами директора департаменту податкової політики Інституту бюджету та соціально-економічного розвитку Артема Рудика, згодом дедалі більше підприємців переходитимуть до 5-ї та 6-ї груп. «За наявних темпів зростання імпорту та можливого збільшення його вартості через коливання курсу гривні підприємці спокійно переходитимуть до 5-ї та 6-ї груп, без змін законодавства по системі спрощеного оподаткування», - резюмував експерт.

***

Багато експертів, у тому числі іноземні, найчастіше зазначають, що саме по собі українське законодавство (зокрема податкове) - не таке вже й погане. А от практика та способи його застосування змушують бажати кращого. У цьому контексті важливо, щоб спроби детінізації та впровадження цивілізованих стандартів взаємодії не супроводжувалися звичним для України підігруванням конкретним структурам чи, наприклад, спробами нав’язати підприємцям лише певні касові апарати.

Важливим залишається й актуальний у даному контексті принцип загальної рівності. Уже якщо гайки закручуються, то це потрібно робити для всіх. У тому числі (насамперед?) для великого бізнесу. Тобто щоб оголошена боротьба з офшорами, необґрунтованими пільгами, схемами оптимізації оподаткування та подібними речами не обмежувалася тільки гаслами. Ну й головне - крім обмежень, мають застосовуватися й стимули для добровільної легалізації бізнесу, про що йшлося вище. Адже держава існує для людини, а не навпаки.