Світовій економіці потрібні політичні рішення для виходу з ери низької ставки – The Economist

Зазвичай вони не привертають до себе увагу. Але за останні десять років на роботу центральних банків в усьому світі дивилися не моргаючи і дедалі більш ворожо. Під час фінансової кризи Федеральний резерв 3 і інші центральні банки хвалили за їхні дії.

Вони зменшили процентні ставки і друкували гроші, щоб купити бонди, вони не дозволили шоку перетворитися на депресію. Тепер їхня особлива політика, яка полягає у збереженні низьких чи й навіть негативних процентних ставок, в центрі найбільшої макроекономічної суперечки за ціле покоління.

Про це сьогодні пише The Economist. Центральні банки кажуть, що надзвичайно збиткова політика залишається істотним інструментом стимулювання досі слабких економік і досягнення запланованих рівнів інфляції. Банк Японії цього тижня пообіцяв зберегти прибутковість державних бондів майже нульовою. 21 вересня Федеральний резерв США знову відклав підвищення процентних ставок. На тлі Brexit Банк Англії скоротив свою ставку до 0,25%, таким чином опустивши її до найнижчого рівня за 300 років.

Але дедалі більший хор критиків скаржиться на "світ низької процентної ставки", в якому з вкладників стягують плату, прибутковість державних боргів багатих країн негативна, а центробанки грають важливішу роль, ніж ринки у процесі розміщення капіталів. Політики теж почали втручатися. Кандидат в президенти США від Республіканської партії Дональд Трамп звинуватив голову Держрезерву Дженет Єллен в тому, що вона нібито "з політичних мотивів" зберігає процентну ставку низькою. Німецький міністр фінансів Вольфганг Шьобле звинуватив ЄЦБ у тому, що праві радикали з партії "Альтернатива для Німеччини" стали популярнішими.

Видання пише, що це суперечка, в якій обидві сторони багато в чому помиляються. Надто просто сказати, що центральні банкіри створили світ низької процентної ставки. Адже вони також намагаються впоратися з ним. Реальні довгострокові процентні ставки скорочувалися впродовж десятиліть через фундаментальні фактори, такі як старіння населення і інтеграція багатого на заощадження Китаю в світову економіку.

Також банкіри не були безрозсудними. В багатих країнах інфляція вже давно нижча, ніж хотілося б. Однак вони також не були достатньо жорсткими. Наприклад, Банк Японії лише зараз рішуче добивається збільшення інфляції понад рівень в 2%.

Однак докази вказують, що наслідки від тривалого збереження низьких процентних ставок накопичуються. Дефіцит пенсійного плану компаній і місцевих органів влади роздутий, тому що виконання майбутніх пенсійних обіцянок стало дорожчим через падіння процентних ставок. Банки, які зазвичай зароблять на різниці між короткостроковою і довгостроковою ставкою, страждають через нульові чи негативні показники. Це знижує їхню здатність кредитувати навіть платоспроможних клієнтів. Чим довше такий порядок речей буде зберігатися, тим більше загроз накопичиться.

Видання пише, що задля безпечного життя в світі низької процентної ставки настав час вийти за межі покладання на центральні банки. Структурні реформи, які лежать у основі темпів зростання, відіграють життєво важливу роль. Однак вони зазвичай ефект не одразу, а економіці потрібна допомога просто зараз.

Тому найбільш невідкладним пріоритетом повинні стати зміни у фіскальній політиці. Головний інструмент боротьби з рецесією – це зсув від центральних банків до урядів. Для всіх, хто пам'ятає 60-70-ті роки ідея може видатися знайомою і тривожною. Тоді уряди вирішили, що пожвавлення попиту входить в їхні обов'язки. Проблема в тому, що політики успішно скоротили податки і підвищили витрати для пожвавлення економіки, але вони не змогли змінити курс, коли таке пожвавлення вже було не потрібним. Фіскальне стимулювання стало синонімом до зміцнення втручання держави. Тож сьогодні завдання полягає в тому, щоб знайти форуму для фіскальної політики, яка зможе вдихнути життя в економіку в тяжкі часи без закріплення втручання уряду в хороші.

Раніше видання Financial Times писало, що центральні банки світу бояться надовго погрузнути в ері низького зростання економіки. Європейський центральний банк переконаний, що експеримент з негативною процентною ставкою приносить свої вигоди. Але член правління ЄЦБ Бенуї Кюре в Джексон Холі сказав, що незвичайні підходи можуть принести небажані побічні ефекти.

Тим часом, країни G20 вказали на недостатність однієї лише монетарної політики для підтримки економічного зростання. Про це йдеться в підсумковому комюніке дводенної зустрічі міністрів фінансів і глав центробанків країн-учасниць. Також The Economist писав, що світ може охопити фінансова криза, але не така, як у 2008 році.