Реанімація «Укргаз-Енерго» = агонія «Нафтогазу»?

Одним з найбільш одіозних за останній час рішень Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) стала видача компанії «Укргаз-Енерго» п’ятирічної ліцензії на поставку 4,8 млрд. кубометрів природного газу і метану вугільних пластів за нерегульованим тарифом.

Тим самим НКРЕ фактично відродила на газовому ринку України дітище Дмитра Фірташа - «Укргаз-Енерго». При цьому рішенням суду в 2008 році цю компанію було ліквідовано, а згодом зі схем поставок газу в Україну прибрали і саме згадування про «РосУкрЕнерго».

Як суб’єкт ринку природного газу України, компанія «Укргаз-Енерго» з’явилася в лютому 2006 року. Її засновниками свого часу стали НАК «Нафтогаз України» (50%) і «РосУкрЕнерго» (яке, у свою чергу, було засноване 2005-го у рівних частинах Дмитром Фірташем і російським «Газпромом»). А вже в березні 2006-го НКРЕ видала новоствореній компанії ліцензію, також на п’ять років, на право поставки 5,04 млрд. кубометрів газу. Таким чином, «Укргаз-Енерго» відразу стало ексклюзивним постачальником газу порівняно платоспроможної - промислової - частини українських газоспоживачів. А «святий» обов’язок поставляти газ комунальним споживачам, які є хронічними боржниками, було закріплено за «Нафтогазом» (його дочірнім підприємством «Газ України»).

Так і жили: «Нафтогаз України» обростав боргами, а «Укргаз-Енерго» - прибутками. Щоправда, ділитися ними з «Нафтогазом» як своїм співзасновником компанія так і не стала.

Експерти ринку запевняють, що нині «Укргаз-Енерго» практично все ліцензійне право газопоставок використовує для забезпечення газом хімічних підприємств, підконтрольних Дмитру Фірташу. До того ж
у Фірташа є підстави розраховувати на «Газпром». Зрештою, останній ще в договорі між «Нафтогазом України» і «Газпромом» від 19 січня 2009 року «застовпив» право поставляти на ринок України 20% обсягу всіх газопоставок через стовідсоткове дочірнє підприємство «Газпрому» - ТОВ «Газпромзбут Україна».

Хоча, з іншого боку, можливо, цим правом і не скористаються, якщо компанія «Укргаз-Енерго» одержить газ, який повертає «Нафтогаз» на користь РУЕ, - за доступною, а не нині діючою ціною, що перевищує 300 дол. за 1000 кубометрів.

На момент верстки цього матеріалу DT.UA так і не дочекалося від прес-служби компанії «Укргаз-Енерго» офіційної відповіді на просте запитання: у кого «Укргаз-Енерго» купить і кому реалізує газ, адже йдеться про право на поставку майже 5 млрд. кубометрів?

У OstСhem Holiding (яке об’єднало хімактиви Фірташа) неофіційно сказали, що і до цього вони одержували газ від «Укргаз-Енерго», а також дочірньої компанії «Газпрому» - «Газпромзбут Україна». І що три тижні тому Group DF нарешті офіційно приросла активами черкаського «Азоту» (про це публічно заявив
Д.Фірташ).

Тож на сьогодні до промислово-хімічної імперії Дмитра Фірташа входять: ВАТ «Рівнеазот» (під контролем з 2003 року) - 54%; ВАТ «Кримський содовий завод» (з 2004 року) - 90%; ЗАТ «Кримський титан» (з 2005 року) - 50%-1 акція; ПАТ «Концерн «Стирол» (з 2010 року) - 90%; ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» (з 2010 року) - 100%; Черкаське ВАТ «Азот» (з 2011 року) - 95%.

До зарубіжних активів належать: «ТаджикАзот» (Таджикистан, з 2003 року) - 80%; «Нітроферт» (Естонія, з 2004 року) - 100%. Хоча про виведення їх на повну виробничу потужність, кажуть у OstСhem Holiding, поки що не йдеться.

В оренді у Group DF також перебувають: Вільногірський ГМК та Іршанський ГЗК (обидва - з 2004 року), ТОВ «Міжріченський ГЗК».

Під контролем - через менеджмент - перебувають такі підприємства: ДАХК «Титан України» (з 2010 року, 100% перебувають у власності держави, але директор Олександр Нечаєв з 2007 року очолював підконтрольний Фірташу «Кримський титан»); ДАК «Титан» (з 2010 року, 100% перебувають у держвласності, але в.о. голови правління Олександр Гербутов - колишній член правління «Кримського титану»); ВАТ «Сумихімпром» (з 2010 року, 100% перебувають у власності держави, але голова правління Ігор Лазакович - колишній член правління «Кримського титану»); «Запорізький титаномагнієвий комбінат» (з 2010 року, 100% належать державі, але директор Володимир Сівак - представник OstChem Holiding, що об’єднує хімічні активи Фірташа).

За інформацією DT.UA, в останні півроку Фірташ придбавав хімічні активи не без фінансової участі російського «Внешторгбанка». Тож цілком очікуваним буде розподіл часток у співвідношенні 25:75. Справа за малим: не вистачає в короні хімімперії перлини - Одеського припортового… А голова АМКУ Василь Цушко при цьому робить вигляд, що «я - не я, і хімія - не моя»…

Що ж до метану вугільних пластів, на поставку якого «Укргаз-Енерго» також одержало право, то його (метан) ще треба видобути. Або купити у тих, хто видобуде, але таких - одиниці. А під шумок під цю категорію (метан вугільних пластів) за бажання можна списати і звичайний природний газ. Саме його «Нафтогаз» іще повинен повернути «РосУкрЕнерго»: якщо вірити офіційним повідомленням, йдеться саме про 5 млрд. кубометрів газу.

Тож усе сходиться? І навіть дивно виглядає той факт, що на засіданні НКРЕ проти видачі ліцензії компанії «Укргаз-Енерго» виступав представник... «Укртрансгазу» - дочірньої компанії «Нафтогазу України», яку очолює колишній співробітник (чи у них «колишніх» теж не буває?) OstChem GermanyGmb, член ради директорів тієї компанії, яка практично контролює «Укргаз-Енерго». Це тим більше дивно, що, за даними DT.UA, в небайдужий Дмитру Фірташу банк «Надра» передаються рахунки ДК «Укртрансгаз». Тому про майже 700 млн. грн. заборгованості «Укргаз-Енерго» перед «Укртрансгазом», напевно, доведеться забути, як і про виплату НАКу дивідендів за 2006-2009 роки.

Що ж стосується потреби в газі хімічної імперії Д.Фірташа, об’єднаної під спільним брендом Group DF, то розгулятися є де. Не даремно ж після одержання ліцензії на право поставок газу прес-служба Дмитра Фірташа повідомила, що «його хімічні підприємства забезпечать внутрішній ринок України добривами за цінами, нижчими від ринкових на 20-25%».

За словами Фірташа, під час консультацій з урядом України було вироблено механізм узгодження потреб агропромислового комплексу країни в добривах і можливостей хімічних підприємств з їхнього виробництва. «Ми змогли перейти від сезонного до рівномірного завантаження виробничих потужностей і можемо зробити знижку на 20-25% від ринкової ціни для внутрішнього ринку. Це досить багато», - пояснив Д.Фірташ. За його словами, на виконання домовленостей з урядом було підписано договори про відвантаження карбаміду та аміачної селітри за зниженими цінами.

«Вперше виробники добрив і уряд склали план і розписали, скільки добрив треба аграріям. План поставок розписано на три роки вперед, - сказав Д.Фірташ. - Аграріям це вигідно, тому що вони можуть купити добрива дешевше й одержати хороший врожай».

При цьому він зазначив, що таке співробітництво бізнесу і держави створює додаткові конкурентні переваги для України відразу в двох сегментах міжнародного бізнесу - на ринках сільськогосподарської продукції та азотних добрив. Експерти говорять, що Фірташ сконцентрував практично всі наявні в країні потужності з виробництва аміачної селітри в обсязі понад 2 млн. тонн на рік.

Одну деталь він не уточнив: дивіденди від цієї грандіозної угоди хто одержить? Наївно думати, що зібрана по крихтах хімічна імперія Group DF працюватиме на збиток своєму власнику. Монополізувавши через облгази газовий ринок і створивши хімічну імперію, Д.Фірташ ще замахнувся і на хлібний коровай. Причому зайде він на продовольчий ринок, як завжди, російсько-президентською матрьошкою.