Нова політика зайнятості України: про що забув Кабмін або реальні дії, які мають спрацювати

Нова політика зайнятості України повинна бути комплексною та адаптованою до війни. Інакше ринку праці нашої країни загрожує колапс. Про це пише Андрій Павловський, експерт з питань соціальної політики, в статті "Від 18% безробіття до... нічого. Чому нова Стратегія зайнятості не спрацює". 

На думку експерта, по-перше, потрібно створити Національний фонд зайнятості для перепідготовки ветеранів, ВПО та безробітних. Необхідна також державна програма "Повернення додому" з податковими пільгами для українських мігрантів і малого бізнесу.

По-друге, варто адаптуватися до сучасних трендів: цифровізація має включати масові програми (для одного мільйона осіб до 2030 року), з партнерством з Google чи Microsoft. Зелена економіка — інвестиції в природоорієнтовані рішення NbS (ренатуралізація для 10% земель, щоб боротися з посухами). Тіньову зайнятість зменшити через амністію та зниження податків для малого бізнесу (до 10%).

"По-третє, час боротися з нерівністю: гендерні програми (для 50% жінок на ринку), регіональні стимули (інвестиції в найбільш постраждалі від війни області, 20% бюджету). Безробіття молоді (25%) вирішити через дуальну освіту (теорія + практика)", - додає автор. 

По-четверте, важливо пам’ятати про соціальний захист: універсальний базовий дохід для безробітних і квоти для жінок/ветеранів (30% у компаніях). По-п’яте, державі потрібен моніторинг сфери зайнятості — щорічний аудит із громадським контролем і широким висвітленням даних.

Для більшої реалістичності урядового проєкту Стратегії зайнятості населення України на період до 2030 року необхідно:

• впровадити чітку логіку «мета—інструмент—ресурс—вимір» для кожного пункту Стратегії;
• додати кількісні KPI (кількість нових робочих місць, скорочення нерегулярної та тіньової зайнятості, рівень працевлаштування ветеранів/жінок/молоді тощо);
• забезпечити фінансову базу — визначити джерела, обсяги та механізми використання коштів;
• інтегрувати реальні механізми перекваліфікації (короткі програми навчання, «містки в роботу» між освітою та ринком праці);
• врахувати демографічні сценарії (мобільність робочої сили, повернення мігрантів, старіння населення та інше).

З іншими статтями автора можна ознайомитися за посиланням.