Євроінтеграція без спрощенки лише віддаляє Україну від Європи

У противників спрощеного оподаткування (ССО) для мікробізнесу з’явився останнім часом новий аргумент: «Ми, мовляв, прямуємо до ЄС, тому потрібно передусім перейти на якусь із «європейських» моделей спрощенки, або й узагалі її скасувати». Такий підхід, зокрема, було втілено в Національній стратегії доходів (НСД), де, власне, податкові реформи починаються зі ССО.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Оподаткування, що стимулює економіку, існує. На жаль, не в Україні

Європейська спрощенка

Так, передбачається за прикладом Польщі скасувати фіксовані ставки 1–2 груп (найпростішу та, відповідно, захищену від корупції форму), замінивши їх податком із обігу від 3 до 17%. Чудовий приклад, аби розібрати в деталях, чому таке карго-інтеграторство шкідливе економічно плюс іще більше віддаляє нас від європейської цивілізації.

Розпочнімо з того, що ані найменшої потреби відмовлятися від нашої спрощенки з огляду на євроінтеграцію немає взагалі. Не кажучи вже про те, що дати вступу до ЄС наразі не визначено й навряд чи це може статися раніше, ніж за 10 років. До того ж необхідна для цього гармонізація податкового законодавства стосується виключно непрямих податків (ПДВ й акцизів). Тільки вони — й це цілком логічно — підлягають загальноєвропейському регулюванню. А ССО належить до прямих податків, які в ЄС відрізняються від країни до країни радикально, і єдине загальне обмеження, що от-от набере чинності, — це мінімум 15% корпоративного податку на великі міжнаціональні корпорації. І то він може бути податком на розподілений прибуток (або, як у нас називають, виведений капітал), як в Естонії, Латвії та Польщі.

Однак, можливо, без жодної зобов’язалівки Україні варто було б повчитися в «успішних країн»? У дечому — однозначно варто було б. Проте, якщо придивитися уважніше,  далеко не весь «досвід успішних країн» однаково корисний для нас.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Як в умовах війни створити одну з найкомфортніших податкових систем у світі

Зокрема наскільки хорошими є «європейські» податкові режими як такі для мікробізнесу, — велике питання. Так, у багатьох країнах ЄС роздрібна торгівля картелізована великими мережами, тими самими, які лобіюють вихолощування спрощенки в Україні. А щоб хоч якось дати вижити мікробізнесу, там упроваджують штучні обмеження на великі магазини, усе разом зрештою — коштом покупця.

Майже всюди спрощений режим передбачає реєстрацію платником ПДВ після досягнення відповідного порога (в Україні — 1 млн грн на рік). Але застосувати цю норму в нас, як передбачає НСД, означає просто вбити відповідний бізнес, оскільки в наших умовах сплатити ПДВ без професійного бухгалтера неможливо, потрібен повний облік.

А бухгалтер для такого бізнесу, навіть на півставки, але із зарплатними податками, обійдеться щонайменше в десяту частину обігу, не кажучи вже про всі проблеми адміністрування, де мікропідприємства за визначенням опиняться серед «ризикових» і масово страждатимуть від блокування ПДВ-накладних.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Новий податок для мікропідприємців. Як це працюватиме

До чого тут верховенство права

Однак навіть щодо реально корисного «європейського досвіду» має діяти залізний підхід: спочатку «європейські» принципи й інституції, і лише потім — «європейські» норми. А верховенство права — це основа основ європейської цивілізації загалом і ЄС зокрема. І воно зовсім не зводиться до судової системи, а є найважливішим принципом життя та управління.

У «європейській» моделі люди від самого низу до самого верху, включно з вищими керівниками країни, підпорядковуються закону. Цей закон загалом гарантує рівність основних прав і свобод, їхню невід’ємність, людську гідність і підконтрольність влади народу.

До речі, в «азійській» моделі правлять конкретні «начальники», або й узагалі «авторитети». А в «євразійській», яку Україна успадкувала від імперії, усе це з часів Петра Першого прикрите формальними законами, котрі, як відомо «навченим життям» людям, «пишуться для дурнів»: оскільки або прямо залишають рішення на розсуд «начальників», або написані нечітко чи суперечливо — так, що дозволяють їм-таки вирішувати, яку з норм до кого й коли застосувати, або суперечать практиці настільки, що порушують їх усі або майже всі, тому ті самі «начальники» мають владу визначати, кого принести в жертву, а кого — до певного часу пощадити.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Чому поетапне приєднання до ЄС краще за класичне та як його впровадити

Чому не можна «європеїзувати» спрощенку

ССО в описаній системі — справді свого роду «офшор», але не стільки податковий, скільки правовий. Фактично ССО — єдина частина української податкової системи, яка наразі ще працює за більш-менш цивілізованими принципами, де верховенство права радше живе, ніж ні, а «дах» або особисте близьке знайомство з податковим інспектором не є необхідною умовою спокійної роботи.

Принаймні такою вона була до тотальної фіскалізації 2–3 груп — першого кроку з вихолощування спрощенки. Саме у створенні такого укриття від «начальників» і полягала мета її творців, причому спочатку, за задумом, спрощенка взагалі не була пільговою: мінімальна ставка перевищувала середній рівень податкових надходжень від мікробізнесу.

Та й нині говорити про «втрати бюджету» від ССО не наважується навіть Мінфін: у НСД немає оцінок економічного ефекту від запропонованих заходів для її реформування, як не було їх, до речі, й для фіскалізації. Насправді середнє «податкове навантаження» для платників єдиного податку становить близько 5%, що мало відрізняється від ФОП на загальній системі, й лише трохи менше, ніж загалом в економіці, включно з непрямими податками.

Що ж до зловживань, то вони, звісно, є, але їх масштаб на порядок менший, ніж у більших компаній на загальній системі. Весь обіг 1–3 груп ССО 2021 року становив 8,3% від обігу сектору підприємств, а з урахуванням прихованих доходів — у межах 9%.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Рішення про початок переговорів із Україною про вступ у ЄС не буде на цьому саміті ‒ DW

Однак на кожному кроці чутно про використання спрощенки великими підприємствами, водночас про справжні офшори кажуть значно рідше, про на диво живучу великомасштабну контрабанду воліють соромливо мовчати, а словосполучення «конвертаційний центр» і взагалі майже не згадують — ще б пак, адже за такими «дорослими» схемами стоять «серйозні люди»…

Ще один наслідок того, що верховенство права не працює: до повномасштабного вторгнення близько 3 мільйонів людей (майже 20% робочої сили) в Україні працювали в повній «тіні». З них близько мільйона — не за наймом: або самозайняті, або під «дахами». Яка з країн, що їх нам ставлять за приклад, може «похвалитися» таким?

Значну частину серед цих мільйонів становлять ті, хто працював легально до попередньої, азаровської, спроби знищити спрощенку: з 2009 до 2011 року Україна втратила 2,2 мільйона легальних робочих місць у секторі мікробізнесу, з яких лише близько 300 тисяч усе-таки «повернулися на заводи», як мріяв Микола Янович.

Тому так, у нас ставки мають бути радикально нижчими, ніж у благополучніших країнах, хоча б для того, щоб легальна робота могла становити конкуренцію «тіні». При тому, що переваги, які надає підприємцю легальний статус, в Україні теж на порядок менші знов-таки через ненадійне верховенство права.

***

Отже, «реформа» спрощенки для України — не лише не пріоритетний напрям євроінтеграції, а крок у прямо протилежному, «євразійському», напрямку. Автори НСД як великий компроміс підносять те, що таку реформу намічено лише після «реформи» (косметичної) податкової, однак — однією з перших. Проте чому б не розпочати з масштабніших схем ухиляння від податків, ніж ті, де використовується ССО? Не кажучи вже про те, що останні податкова, яка нормально працює (разом із митницею), цілком може ліквідувати без будь-якого обмеження прав чесних підприємців і в межах нинішнього законодавства.