Як в умовах війни створити одну з найкомфортніших податкових систем у світі

Для невеликої та відкритої української економіки податкова політика є ключовою з огляду на можливості для подальшого розвитку та виживання країни. Саме тому з появою у грудні минулого року оновленого Меморандуму з МВФ, а згодом і його «фіскального епігона» — Національної стратегії доходів, українське суспільство стикнулося з фактом формування в державі нової податкової політики. Вона дістала назву «політика мобілізації доходів» і попри війну та величезний дефіцит держбюджету запропонувала протягом найближчих років, мабуть, найбільше за всі роки незалежності зростання податків (3–4% ВВП). Чи це реально?

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Плани влади щодо податку на доходи: чи хочуть банкірів змусять працювати на податкову

Країна агресивних ухилянь і оподаткування

Автори політики мобілізації доходів наважилися на «занадто фіскальний» підхід до податкової реформи, що вже спричинило значне розчарування та побоювання у бізнесу, громадян і аналітичних центрів. Виключно «математичне бачення» оптимальної податкової системи вимагає негайного коригування з огляду на нехтування такими інституціонально-національними чинниками.

1. Україна має слабку економіку й низьку якість державного управління. В ширшому розумінні її розвиток і економічна свобода протягом більш як 30 років не були й не є пріоритетом для держави, бо майже половину часу свого незалежного існування Україна демонструє негативне або нульове зростання економіки — Real GDP growth (1992–1999, 2009, 2014–2015, 2020 та 2022 рр.), а темпи зростання відстають від загальносвітових більш як у 2,4 разу (дані МВФ).

У ключових світових рейтингах Україна посідає місця поряд із країнами Африки й Латинської Америки.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Податки для підприємців: які зміни чекають ФОП з 1 січня

2. Україна потерпає від значного розміру неформальної економіки. На відміну від більшості країн, тут переважна частина податкових надходжень втрачається через наймасштабніші інструменти ухиляння від сплати податків і агресивного податкового планування, що їх застосовують великі й надвеликі підприємства. Відповідно, механічне перенесення на український ґрунт досвіду інших країн у цьому питанні призводить до хибних висновків і рекомендацій, які не сприяють ані ефективній фіскальній політиці держави, ані боротьбі з тіньовою економікою.

З. Україна — територія, де проповідують політику надзвичайно агресивного збору податків. Економіка стала своєрідним заручником «великого за розміром уряду» — рівень перерозподілу через публічні фінанси в мирні роки сягав 45% від ВВП, а нині взагалі перевищує 60% ВВП.

Це створює «особливий» підхід держави в питаннях формування дохідної частини бюджету, що ґрунтується насамперед на агресивній політиці збору податків із бізнесу та економічно активних громадян, бо найбільшу питому вагу в загальному обсязі надходжень до бюджету становлять саме податки — на межі 80%.

Національна стратегія доходів по суті закріплює для України еру високих податків. Проте є кілька аргументів щодо помилковості такого підходу:

• в умовах війни вимагати цілковитого дотримання численних і непростих правил та процедур податкового законодавства щонайменше недалекоглядно, а чинний інститут підтвердження неможливості виконати податкові зобов’язання з боку платника (наказ Мінфіну №225 від 29 липня 2022 року) є неефективним;
• економіка дуже слабка (2022 року ми втратили 29% ВВП), тож політика закручування гайок є помилковою як за соціальними наслідками, так і з огляду на поточні процеси — невизначеності, інфраструктурного терору РФ;
• досвід 2020–2022 років показав, що відсутність перевірок майже ніяк не позначилася на сплаті податків. Тобто абсолютна більшість перевірок є зайвими з фіскального погляду, а отже, призводять до непродуктивних втрат і створюють корупційні ризики.

4. Україна — держава з украй непослідовним і нестабільним податковим законодавством, що постійно ускладнюється. Наше податкове законодавство не може бути виконаним, його неможливо об’єктивно трактувати внаслідок того, що держава змінює старі й пише нові закони з незбагненною швидкістю. Податковий кодекс із 2011 року зріс за фізичним обсягом майже в 3,2 разу, а зміни до нього вносилися 210 законами.

Від початку агресії РФ законодавець додав 44 зміни до Податкового кодексу й 23 трансформації до Митного кодексу України. Інакше кажучи, відповідальний платник податків у воєнний час змушений понад три рази на місяць зазнавати стресу через зміни податкового поля.

Тобто нова «політика мобілізації доходів» продовжує побудову надскладного нестабільного й недружнього до бізнесу податкового законодавства, не здатного обслуговувати ослаблену війною економіку та продукувати швидке економічне відновлення.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Стратегічні проблеми української економіки Стратегія національних доходів ігнорує

Складники реальної реформи

Як відомо, реформи — це низка проб і помилок. Водночас ідеального рецепта реформ немає. Ситуацію треба вирішувати, здійснивши швидку й радикальну податкову реформу, макроекономічні контури якої виражатимуться у:

• невеликому розмірі держави;
• відповідальній макроекономічній політиці;
• мінімально необхідних регуляціях;
• помірних податках.

І ось якими стануть її складники.

Принцип простоти

Для малого та середнього бізнесу потрібна «примітивна» податкова система, що вимагатиме мінімум часу й коштів від платників податків. Це означає, що й загальну, й спрощену системи оподаткування, обліку та звітності слід не ускладнювати, а навпаки — спрощувати.

Податкову звітність треба спростити та скоротити, а непотрібну (дублюючу) — скасувати. Водночас необхідно завершити процес, розпочатий 2010 року, коли діяли 42 податки та збори, й остаточно зменшити кількість податків до 7–8.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Гроші для перемоги. Чи є альтернативи?

Принцип справедливості

Потрібно реалізувати принцип хорошого збирання за помірного рівня податків через скасування більшості чинних податкових пільг, преференцій і знижених ставок — їх близько 260 у Податковому та Митному кодексах.

Скасування пільг дасть змогу створити фінансовий базис для зниження ставок основних податків, насамперед прямих — на зарплату та прибуток — як найшкідливіших для економічного розвитку. Україна зможе запропонувати невисокі уніфіковані ставки без спотворень конкуренції й дискримінації окремих груп платників податків.

Має бути підвищено поріг реєстрації платником ПДВ (в Україні він залишається незмінним понад вісім років і становить 1 млн грн).

Занадто широку фіскалізацію слід обмежити. На нормативному рівні мають бути встановлені розумні строки (наприклад, 90 календарних днів) для зняття підприємців із обліку в податкових органах.

Принцип стабільності

Необхідно запровадити дворічний (2024–2025) мораторій на зміну податкового законодавства. А з 2026 року ухвалити спеціальну законодавчу процедуру (аналогічну до процедури ухвалення закону про бюджет), аби зміни до податкового законодавства вносилися не частіше, ніж один-два рази на рік. Це підвищить передбачуваність національної податкової системи для інвесторів і платників податків.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Щоб Нацстратегія доходів запрацювала, потрібна окрема база даних, на створення якої підуть роки

Принцип зручності 

Вже сьогодні можна й потрібно мати повністю цифрову податкову систему, здатну підтримувати платників податків у всьому світі, даючи змогу дотримуватися 100% вимог і процедур податкового законодавства в безконтактному адаптивному віддаленому режимі, а також задовольняти повний спектр їх (платників) потреб.

Створення якіснішого адміністрування завдяки високій операційній ефективності органів контролю матиме наслідком і зростання збору податків без підвищення податкового навантаження — країна збиратиме в середньому на 3,25% ВВП більше податків за інших рівних умов.

Нічого зайвого

Запропонований підхід допоможе Україні побудувати своєрідну Конституцію економічної свободи й отримати одну з найкомфортніших податкових систем у світі, яка стане драйвером економічного форсажу України. Він дасть змогу краще фінансувати армію, зупинити відплив мізків із країни та швидко реанімувати економіку. Все, що не вписується в цю модель, слід відкинути спільними діями уряду, парламенту, бізнесу та громадян. Або в разі крайньої потреби, наприклад, міжнародних зобов’язань, що збільшують податковий тиск і адміністративний тягар, — відкласти на максимально допустимий термін або скасувати шляхом переговорів із партнерами.

Водночас країни-партнери України та Євросоюз наразі отримали безпрецедентні важелі впливу на політику влади, зокрема проведення реформ. Надважливо, щоб партнери й далі обумовлювали надання подальшої фінансової допомоги певними конкретними кроками з реформування (реформи в обмін на гроші), насамперед у сфері утвердження верховенства права, боротьби з корупцією тощо. До цього переліку цілком природно може потрапити й нова швидка та радикальна податкова реформа.