Українці за Уралом

12 березня, 2010, 14:01 Роздрукувати
Bипуск № 10, 12 березня-19 березня 2010р.
Автор
Відправити
Відправити

Передумовою для здійснення масштабного проекту став мій авторський проект «Українці в Україні» (1997—2002 рр.)...

Автор

Передумовою для здійснення масштабного проекту став мій авторський проект «Українці в Україні» (1997—2002 рр.). Вивчаючи життя людей у складних, нерідко екстремальних умовах, я пройшов пішки «по діагоналі» від крайньої північно-західної точки України (с. Кошари Шацького р-ну Волинської обл.) до її південно-східного краю (с. Холодне Новоазовського р-ну Донецької обл.), а також від крайньої північної точки (с. Грем’яч Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл.) до крайньої південної точки (мис Сарич АР Крим). Загальна протяжність цього пішого маршруту — 3247 км, із яких 1061 км пролягав по радіоактивно забруднених територіях України, Білорусі та Росії, зокрема й через Чорнобильську зону відчуження.

/img/st_img/2010/790/790-13f7.jpg
/img/st_img/2010/790/790-13f7.jpg
Справжній українець. (Голова Сахалінської регіональної громадської організації українців «Київська Русь» Микола Засенко)
Кінцевим результатом цього проекту стала серія авторських публікацій у газетах і журналах, передач на радіо, фотовиставка і великий телефільм «Очищення Зоною», який кілька разів демонструвався на Українському телебаченні. Будуть також випущені книжка і фотоальбом під назвою «Похід через Атомний полюс».

Авторський журналістський проект «Українці за Уралом» — прагнення створити масштабну картину історії переселення українців з етнічних територій за Урал і, що найголовніше, розповісти про життя нинішніх українців на території Російської Федерації.

У своїй дослідницькій журналістській праці я вільний від мінливої політичної кон’юнктури.

/img/st_img/2010/790/790-13f5.jpg
/img/st_img/2010/790/790-13f5.jpg
Чукотка. Мис Дежнєва
Велика кількість листів та відгуків після моїх публікацій і виступів на радіо від простих людей з України та з Росії засвідчують, що я йду у правильному напрямку. Така оцінка моєї праці додає мені снаги для подолання численних перешкод на моєму шляху.

Під час І етапу проекту «Українці за Уралом», який тривав із 7 липня 2004 року по 11 лютого 2005 року, я подолав 27 тис. км — від Києва через Урал, Алтай, Хакасію, Західний і Східний Сибір, Далекий Схід, Якутію, Колиму й Чукотку до мису Дежнєва, а разом із дорогою назад, в Україну, весь пройдений шлях дорівнює довжині екватора Землі — 40 тис. км.

За час II етапу, який розпочався в червні 2007 року і завершився у жовтні 2007 року, мені вдалося зібрати надзвичайно цікавий матеріал про життя наших земляків-українців та корінних народів на Камчатці, Сахаліні, Командорських і Курильських островах. Загальна протяжність виконаного маршруту — 33 тис. км.

/img/st_img/2010/790/790-13f4.jpg
/img/st_img/2010/790/790-13f4.jpg
Аркагалинський перевал. Рушник із Полтавщини
Маршрут III завершального етапу мав пролягати між Полярним колом і береговою лінією Північного Льодовитого океану від Анадиру (Чукотка) до Мурманська, що на Кольському півострові. Акредитація Міністерства закордонних справ Росії для виконання цього маршруту мені була видана на три місяці — з 15 лютого по 15 травня 2009 року. У зв’язку з тим, що спонсори через фінансово-економічну кризу відмовилися від грошової підтримки цього завершального етапу, я зміг вилетіти з Москви в Анадир тільки 26 квітня 2009 року. Але виникла затримка з видачею акредитації, а потім у далеких північних широтах настала полярна ніч, і повторний старт III етапу проекту було перенесено на березень 2010 року.
/img/st_img/2010/790/790-13f2.jpg
/img/st_img/2010/790/790-13f2.jpg
Пішки далекувато… (Острів Беринга. Звідси до Києва – понад 9000 км)
Мій життєвий девіз — «До мети приходить не той, хто поспішає, а той, хто не зупиняється». Маю тверду надію, що з допомогою російських колег-журналістів я все-таки виконаю весь проект «Українці за Уралом». Його кінцева мета — створення авторської фотовиставки в Україні та в Росії, а також випуск книжки і фотоальбому під назвою «Українці за Уралом. Початок XXI століття».

Коротко про автора

Родом із Кіровоградської області (Село Ново-Липове, де народився, було затоплене в 1956 році під час спорудження Кременчуцької ГЕС). Служив у Радянській Армії. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Працював у газетах «Молодь України», «Радянська Україна», «Сільські вісті», «Вісник Чорнобиля», «Голос України», інформаційному агентстві УНІАН та в прес-агентстві Чорнобильської АЕС. Висвітлював бойові події на фронтах Кавказу. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. За попередні роки Микола Хрієнко здійснив у різних регіонах колишнього СРСР та України 24 піших і лижних походи (з них 19 — одиночних) загальною протяжністю 6178 км. Нагороджений міжнародним орденом Миколи Чудотворця в номінації «За визначний внесок у примноження добра на Землі», орденом Української Православної Церкви Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня і двома золотими медалями за перемоги в журналістських конкурсах. Має звання «Заслужений журналіст України».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК