ПЕЧЕНІЗЬКЕ ЧУДО, АБО СИМВОЛ СТЕПІВ УКРАЇНИ

Останні 50 років на території України катастрофічно зникає східноєвропейська популяція дрохви, місця її гніздування. У свою чергу, це призводить до порушення природного балансу біорізноманітності, значно збіднює фауну регіонів країни.

Дрохва — гніздовий, частково осідлий птах степової та лісостепової зон. Гніздиться на відкритих ділянках степу, солончаках із бідною рослинністю, іноді на хлібних полях, але завжди у віддалених від людини місцях. Птах вражає своїми розмірами і якоюсь своєрідною, непомітною, але пам’ятною красою. Хто хоч раз бачив зграю дрохв на випасі із близької відстані, ніколи не забуде це дивовижне видовище.

Колись дуже поширена в Україні, сьогодні дрохва занесена в Європейський Червоний список і Червону книгу України як зникаючий вид. За літературними даними, східноєвропейська популяція дрохви до 1975 року гніздилася у 18 областях України, але вже з 1985 року — лише на території семи областей. Нині чисельність дрохви в степовій частині Лівобережної України в гніздовий період складає приблизно 440—620 особин, на решті території країни — приблизно 70—100 особин.

Першим активним втручанням у процес репродукції дрохви став порятунок кладок, приречених на загибель під час механізованих польових робіт. Багато учених вважають, що порятунок яєць дрохви, із яких у штучних умовах виводять і вирощують пташенят для репатріації та розведення дрохви для інтродукції в природне середовище — найбільш дієва стратегія збереження цієї птиці в сучасних екологічних умовах. Прикладом може бути Харківська область України. У минулому дрохва тут була звичайною гніздувальною і навіть зимуючою птицею. Сьогодні ці пернаті на Харківщині не гніздяться, хоча умови для їхнього проживання тут цілком задовільні. У період осінніх і весняних міграцій відомі випадки, коли окрема особа чи пари з’являлися на сході та півдні області. Для збереження та відтворення східноєвропейської популяції дрохви зусиллями ЗАТ «Еко-агрофірма «Фауна» на території ландшафтного заповідника місцевого значення «Печенізький» було створено дрохворозплідник як складову частину регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле».

За 70 кілометрів на схід від Харкова розкинулося Печенізьке водоймище, що живить прісною водою місто і сусідні населені пункти. На березі цієї водойми 1999 року і створили регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле».

На березі Печенізького водоймища стоїть стародавнє село Мартове. Тут уже кілька років функціонує реабілітаційний центр диких птиць — комплекс просторих вольєрів і кліток, обгороджених загонів і штучних водойм. Серед мешканців центру — вітчизняна та зарубіжна птиця десятків видів: великі папуги ара, страуси, звичайні крякви й багато-багато інших. Більшість видів успішно й стабільно розмножується.

Ініціатор створення цього центру, регіонального ландшафтного парку та заказника Володимир Свинарьов. У його послужному списку — робота на шахті Донбасу, навчання в Харківському університеті на фізико-математичному факультеті, викладацька діяльність у школі. Володимир Федорович був у когорті перших кооператорів колишнього Союзу, до того ж успішно діючих, продукція його підприємства користувалася попитом навіть у модниць Франції. Однак залишивши всі інші справи, Свинарьов зайнявся збереженням природи. Причому робить це абсолютно безкорисливо.

Кілька років тому в реабілітаційний центр потрапило декілька травмованих дрохв, викуплених Свинарьовим у приватних осіб, до яких птиці потрапили випадково. І Володимир Федорович буквально «захворів» дрохвами, створив центр з реабілітації птахів. Одне з його головних завдань — вирощування пташенят дрохви, виведення їх із яєць, врятованих від загибелі в період гніздування.

1995 року уряд України та Російської Федерації підписали угоду про співробітництво в галузі навколишнього середовища. Першим кроком у її реалізації стала програма збереження дрохви. Протокол і план спільних дій підписали в кінці 1999 року в селі Мартове. Серед інших заходів у план включили збирання яєць дрохви із приречених на загибель кладок у Саратовській області і вирощування пташенят на Харківщині.

Сьогодні на території Харківської області живе понад 250 видів птахів. З них у Європейський Червоний список тварин занесено п’ять, у Червону книгу України — 20, у Червоний список регіону — 35 видів птиць. Якщо порахувати всіх мешканців «Печенізького поля», то виявиться, що серед них — 132 рідкісні червонокнижні види екзотичних птахів. До сорока водоплавних, решта — курячі та павичеві. За словами Володимира Свинарьова, підрахувати точну кількість усіх особин сьогодні вже неможливо. Птахи на вільному та напіввільному утриманні. Вони розмножуються, відлітають геть, прилітають. Фахівці припускають, що на території парку близько півтори тисячі лише водоплавних, усіх же птиць близько трьох тисяч. У розпліднику утримується 131 дрохва, вирощена в неволі. Це безпрецедентний випадок у світовій практиці!

Віктор Гавриленко, директор біосферного заповідника «Асканія Нова» переконаний:

— Зроблене в Печенігах — є унікальним в усіх відношеннях. Вклавши кошти в збереження природи, керівник «Еко-агрофірми «Фауна» Володимир Свинарьов поставив собі довічний пам’ятник. Те, що такі центри створюються в Україні, і ще в такий час — велика справа. Сьогодні це надзвичайно складно. Українська популяція дрохви дуже невелика. Процес її розведення займе не одне десятиліття. Досвід Асканії свідчить: тваринам потрібна адаптація, а для цього необхідна ціла система заходів.

У харків’ян є перші результати. Дев’ять дрохв весни цього року гніздилися поруч із заказником на полі. З’явилися і перші четверо пташенят.

Програма збереження дрохви діє вже чотири роки. Інвестують її «Фауна» і особисто Володимир Свинарьов. На будівництво, утримання й експедиції витрачено близько 600 тис. доларів. А якщо приплюсувати до цього будівництво водойм, вольєрів, придбання птахів, їхнє розведення й утримання, то набереться близько мільйона. Витрати дуже суттєві, одній людині явно не під силу.

1999 року створено Міжнародний добродійний фонд збереження степу та відтворення східноєвропейської популяції дрохви «Міжнародний фонд дрохви». Цього року затверджено Міжрегіональну науково-практичну програму «Збереження степу та відтворення східноєвропейської популяції дрохви в Україні».

— Інтереси країн Європи, що займаються питанням дрохви, мають бути об’єднані воєдино, — вважає президент Міжнародного фонду дрохви Володимир Свинарьов. — В Україні створено найкращу програму — по шляхах міграції, випуску в дику природу, утримання в розплідниках, розведенню цих пернатих. У нашому проекті втілено інтереси всіх країн Європи. На недавній міжнародній конференції, що проходила у Харкові та Печенігах, вирішувалося питання передачі дрохви. Англія, Німеччина, Австрія, Угорщина, Чехія, Польща не дають спокою — дайте нам дрохву. Але ми не знаємо, як це зробити — продаж дрохви заборонений міжнародними правилами. Єдине — можемо передавати дрохву в наукових цілях, для ознайомлення із цим птахом населення. Це потрібно робити, бо багато людей сьогодні навіть не знають, що таке дрохва, ніколи її не бачили.