МОНСТР ІЗ КРАНА

Твору на тему «Як я провів літо» учні середньої школи №17 м. Суходольська цього року не писали. Хоча літо-2003 подарувало їм масу нових вражень: у кожного п’ятого з них такий твір починався б словами «влітку я потрапив до лікарні з жовтухою».

Місто Суходольськ Краснодонського району Луганської області цілком відповідало поняттю «зона надзвичайної ситуації» задовго до приїзду сюди прем’єр-міністра України. За свідченням жителів злощасного кварталу імені Комарова, без води протягом кількох тижнів їм доводилося жити і минулого, і позаминулого літа. До речі, до школи, в якій глава Кабміну зустрічався з місцевими керівниками, автомобілі прем’єрського кортежу змогли під’їхати лише тому, що дорогу насипали буквально за кілька годин до його прибуття.

Після зустрічі з прем’єром настрій представників місцевої та обласної влади був дуже мінорним. Бадьорості їм не додала й заява Януковича про те, що «ситуація могла бути спрогнозована і її можна було уникнути». (Втім, навряд чи хтось в Україні зможе згадати хоч один випадок добровільної відставки або складання із себе повноважень після таких подій.) Заслуговує на увагу й інша заява прем’єр-міністра, що не вселила оптимізму: від виникнення такої ситуації не застраховане жодне шахтарське місто. Справді, для шахтарських міст, що лежать у «депресивних» регіонах Луганської області, цілком звичайна ситуація, коли водогінно-каналізаційні мережі, які раніше перебували на балансах вугільних підприємств, услід за їх закриттям залишаються просто «безгоспними».

За словами мера Суходольська Валерія Букатого, саме такими, «безгоспними», були й мережі у кварталі імені Комарова. «Вони явно робилися з порушенням, — каже він, — тому на баланс їх ніхто не брав». Квартал будувався в середині 80-х років, будівельні організації, які змагалися й перевиконували плани, здавали квадратні метри житла, прокладаючи без дотримання санітарних норм водогін і каналізацію. Нині, через 12 років після розпаду СРСР, суспільство сьогоднішнє так і не змогло попрацювати над помилками суспільства минулого: навряд чи можна очікувати якогось об’єктивного розслідування у цій справі, а тим більше покарання винних. Що й підтвердив глава Луганської облдержадміністрації Олександр Єфремов: «Для повернення цього питання у правове поле час уже минув. Тому ми сьогодні виправляємо все, що є, а коли почнемо займатися пошуком винних, упевнений, навряд чи їх знайдемо».

Однак абсолютно незрозуміло, чому протягом майже двадцяти років після спорудження кварталу імені Комарова для виправлення ситуації нічого так і не було зроблено. Хоча можна не сумніватися в тому, що виправданням буде універсальна вже фраза про «нестачу коштів», з огляду на «тяжке економічне становище», що триває ось уже дванадцять років. Однак дивно при цьому читати в офіційних виданнях постійні заяви про неухильне зростання різних економічних та фінансових показників. Чергові оптимістичні реляції влади жителі Суходольська слухали, споживаючи тим часом воду, забруднену фекаліями; у підземних водах, які піднялися, питна вода змішалася з каналізаційною. Городяни кажуть, що грунтові води тут і так залягали дуже близько до поверхні, а після закриття шахт піднялися на один метр і перевищили критичний рівень.

Валерій Букатий вважає, що причина лиха — у поєднанні відразу кількох проблем. Перша, за його словами, це, звісно ж, високий рівень грунтових вод і підтоплюваність території. Друга — утворення маленького озера у балці відразу за кварталом імені Комарова, куди скидалися каналізаційні води. Там розвелася риба, люди її ловили, поливали городи на своїх дачних ділянках водою з цієї водойми. Ще однією причиною епідемії, на думку мера Суходольська, є те, що спалахи захворювання на гепатит А відбуваються циклічно — один раз на шість—сім років, і черговий пік був саме нинішнього року.

Хоча вчені майже волали про небезпеку непродуманого закриття вугільних шахт, особливо методом «мокрої консервації», три роки тому було закрито першу з трьох шахт, які оточують Суходольськ. Ліквідовувалися вони, так би мовити, нашвидкуруч, а роботи із забезпечення екологічної безпеки фінансувалися, максимум, на рівні 10% від їх проектної вартості. Втім, до хронічного недофінансування вугільної галузі в Луганській області уже всі мали звикнути. Суми, які виділяються Луганщині, наприклад, за програмою «Вугілля України», у кілька разів нижчі від запланованих, і, за заявами керівників області, на сьогодні для закриття шахт сюди досі «не прийшло» 1,7 мільярда гривень. До того ж, за словами голови обласної екологічної організації «Зелений світ» Валерія Денщика, хоч експерти й пишуть проекти закриття шахт, але авторського нагляду за їх реалізацією не здійснюють — звідси й численні порушення екологічних вимог. Щоб запобігти екологічним лихам при закритті шахт, треба проводити громадські слухання щодо цих проектів, переконаний В.Денщик: «Для цього ВР України має прийняти закон, відповідно до якого, без урахування результатів громадських слухань уряд не може приймати рішень, які погіршують параметри екологічної та соціальної безпеки».

Поліпшення ж екологічної обстановки в районах закриття вугільних шахт спеціалісти Державного управління екології і природних ресурсів у Луганській області не очікують. Вони пояснюють свій песимістичний прогноз тим, що ДК «Укрвуглереструктуризація» фінансує природоохоронні заходи за залишковим принципом, як правило, не своєчасно і тільки після прояву негативних, а іноді й трагічних наслідків.

Починаючи з червня, у Суходольську на середню і легку форми гепатиту А захворіли близько 800 чоловік, і на початок вересня всі, за винятком кількох осіб, уже пройшли курс лікування. Завдяки гуманітарній допомозі з Франції понад тисячу дітей міста пройшли курс первинної вакцинації від цієї хвороби. Що ж до головної причини зараження — проривів водогінних і каналізаційних труб, — то, за словами головного державного санітарного лікаря Луганської області Анатолія Докашенка, відхилення від норми Держстандарту «вода питна» починаються саме у водогінних мережах. Воду необхідно кип’ятити, каже А.Докашенко, оскільки при теперішньому стані водогінних мереж нічого гарантувати не можна.

Ще наприкінці 2001-го було ухвалено програму реконструкції водогінних мереж Суходольська вартістю 3,6 мільйона гривень. Переможець міських виборів весни 2002-го Валерій Букатий розповідає: перші гроші на цю програму (540 тисяч гривень) було отримано в грудні 2001 р. За його словами, попередня влада витратила ці кошти вкрай неправильно: «Вони були використані не на квартал Комарова, а в західній частині міста на прокладання водогону по вулиці Гастелло і будівництво підвищувальної станції по вулиці Леніна. Щодо використання грошей підрядчиком, який виконував ці роботи, досі триває розгляд у судах: йому інкримінують, за різними джерелами, привласнення від 70 до 140 тисяч бюджетних грошей». Більше за цією програмою, каже Валерій Букатий, на рахунок Суходольської міськради не надходило ані шеляга: «Для ліквідації епідемії влітку ми просили 10,6 мільйона. На кінець жовтня прийшли 2 млн. з Резервного фонду Держбюджету і 1,03 млн. — з обласного бюджету».

За повідомленням прес-служби Луганської облдержадміністрації, датованим 10 вересня 2003 р., під час поїздки в Суходольськ губернатор Олександр Єфремов був незадоволений темпами проведення робіт із відновлення водогінно-каналізаційного господарства (ВКГ) і ремонту ЖКХ: з двох мільйонів гривень, виділених із Резервного фонду Держбюджету, освоєно лише 900 тис. Крім того, Олександр Єфремов висловив незадоволення роботою місцевої влади Краснодона і Суходольська.

Розпорядник коштів, які надходять на ремонт ВКГ Суходольська, — Краснодонський виконком, і Валерій Букатий, виступаючи на захист мера Краснодона, каже, що освоєння коштів затримується, аби підрядчики не виконували робіт недбало: «Їм дається, як годиться, лише 30% на закупівлю матеріалів, а решта — після підписання форми про виконання робіт. На жаль, підрядчики робіт недовиконують, тому форми не підписуються, і все зависає у повітрі. Вже виконано робіт на 1,7 мільйона, але відповідні документи не підписані, оскільки є недоробки».

Тим часом, поки будівельники освоюють кошти, 70-річна жителька вулиці Леніна йде з відрами до колонки на сусідній вулиці — у неї вже тиждень немає води. «Нікому ми не потрібні», — майже плаче вона. Повертаючись додому, їй доведеться підніматися з водою на четвертий поверх. Її сусід, літній чоловік, теж пенсіонер, вважає, що йому пощастило, — живе на першому поверсі. Після епідемії, каже він, зробили з кварталу Комарова будинок відпочинку, а ми що — не люди? Справді, у дев’ятиповерхівках кварталу Комарова прокладено пластикові труби, є вода, хоч і за розкладом. У жовтні туди вже подали тепло. На території розміщеної там школи №17 після приїзду прем’єр-міністра замінили водогінні й каналізаційні труби. Правда, лише до врізу в самому школу. І каналізація другий рік поспіль продовжує стікати під будинок — усередині школи труби міняти поки що тільки планують... Але своїм сусідам мешканці вулиці Леніна все одно заздрять — вони про воду наразі тільки мріють. На запитання, чи є в них вода, жителі одного з будинків, криво всміхаючись, кажуть: «Так — повний підвал». Підвал будинку №27 по вулиці Леніна справді більше схожий на басейн.

Одне слово, водогінно-каналізаційне господарство Луганщини вже давно потребує грунтовного оновлення. За даними обласного управління житлово-комунального господарства, знос основних фондів ВКГ комунальної власності — 528 мільйонів гривень (57% його загальної вартості). В управлінні кореспондентові «ДТ» повідомили, що зараз для радикального поліпшення технічного стану мереж немає коштів, і навіть якби оплата тарифів (яка перебуває сьогодні на рівні 80—85%) була стовідсотковою, то це дозволило б забезпечувати лише поточні витрати. Відповідно до плану першочергових заходів щодо поліпшення водопостачання населених пунктів Луганської області на 2002—05 рр. (затвердженого 13 березня 2002 постановою Кабінету міністрів №280), торік передбачалося виділити з держбюджету 8,4 млн. грн., нинішнього року — 15,36 млн. Проте, за словами заступника начальника управління ЖКГ Олександра Штоколова, на кінець жовтня область недоотримала близько 20 мільйонів гривень.

Підписана на початку вересня главою Луганської облдержадміністрації обласна програма реформування водогінно-каналізаційного господарства оцінюється в майже таку ж суму. (А для повного відновлення ВКГ необхідно майже півмільярда гривень.) Виконання програми реформування ВКГ розраховане на вісім-десять років. Судячи з усього, демографічний вибух цими роками в Суходольську навряд чи станеться. Кількість його жителів, що трохи перевищує 20 тисяч, постійно зменшується, і умови життя аж ніяк не сприяють її збільшенню. У приміщенні виконкому міськради вивішено список покинутих державних квартир. На 20 серпня 2003-го таких налічувалося 168. За 16 років функціонування школи №17 кількість її учнів зменшилася більш ніж удвічі. Ніяка стабілізація, тобто збереження стійкого становища, тут не допоможе. Бо через кілька років Суходольськ просто втратить статус міста і перетвориться на селище міського типу.