І ВІДХОДАМИ МОЖНА УПРАВЛЯТИ

Якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю побутових відходів Україна не відстає від середньоєвропейського показника. У рік їх накопичується близько 10 млн. тонн. За приблизними підрахунками, з відходами економіка країни втрачає щороку щонайменше 2 млн. тонн макулатури, 600 — 700 тис. т полімерів, 500 — 600 тис. т металів, близько 800 тис. т скла, понад 500 тис. т текстилю. І це при тому, що існуючі технології дають змогу повторно все це переробляти. У цивілізованому світі утилізація та рециркуляція цінної вторинної сировини є справою вельми прибутковою. Зважаючи на те, що до ефективної системи управління відходами промислово розвинені країни Заходу почали переходити не так давно і з неоднаковим успіхом, у нас є шанс не відстати хоча б у цій галузі. Підставою для такого оптимізму є зацікавленість, яку останнім часом виявляють українські підприємці і бізнесмени до використання відходів.

— Ситуація з утилізацією побутових відходів на сьогоднішній день досить складна, — відзначає директор підприємства «Укрвторресурси — Центр» Василь ГАРЧУК. — Їх кількість останнім часом помітно зросла. Щорічний ріст обсягів виробничих та побутових відходів становить майже 20 тонн на одного жителя. Це значно перевищує обсяги виробництва корисної продукції виробничо-господарського комплексу країни. Лише 10 — 15 відсотків відходів використовується як вторинні ресурси, решта потрапляє на звалища без будь-якого сортування. У результаті полігони по захороненню комунальних і промислових відходів створюють величезну загрозу довкіллю.

— У столиці такими екологічно небезпечними об’єктами є, зокрема, уже закритий Пирогівський полігон, а також нині діючий поблизу с. Дмитровичі. Пригадується, кілька років тому у Києві планувалося будівництво ще одного сміттєспалювального заводу, однак вчасно схаменулися: спалювання відходів є головним джерелом викидів в атмосферу діоксинів — надзвичайно стійких і небезпечних забруднювачів, до того ж дає багато високотоксичних відходів (близько 30% від початкової маси), які треба теж десь дівати. Намагалися було привчити населення, зокрема киян, самим сортувати побутові відходи, як це, приміром, роблять німці. Однак з того нічого не вийшло. І справа, мабуть, не лише в особливостях національного менталітету, а й у відсутності комплексного підходу до утилізації відходів.

— Дійсно, незважаючи на те, що ця проблема неодноразово порушувалася на різних рівнях, реальні спроби змінити ситуацію на краще досі не увінчалися успіхом. Глибоко проаналізувавши стан справ із комунальними відходами в межах України, ми отримали досить повну і цікаву картину щодо їх обсягів, структури, потреб у спеціальних транспортних засобах, тарифів на вивезення відходів та їх захоронення тощо. Інакше кажучи, вивчили ринок комунальних відходів у великих, середніх і малих містах. Зрештою, визначили 39 міст, у яких, на нашу думку, доцільно організувати промислове збирання відходів, їх сортування за групами вторинних ресурсів, збут відсортованої вторсировини на переробні підприємства і т.д.

— Тобто йдеться про принципово новий підхід до вирішення проблеми відходів?

— Так. Наша компанія запропонувала комплексну систему поводження з комунальними відходами в містах України. Це стосується перш за все розподілу відходів за категоріями (промислові, комунальні) і створення ефективної системи їх збирання, сортування та екологічно безпечної утилізації. На наш погляд, оптимальним є підхід, коли спеціалізовані підприємства охоплюють усі етапи поводження з комунальними відходами: збирання, транспортування, сортування з метою вилучення окремих компонентів (макулатури, полімерних матеріалів, металів, скла, деревини, текстилю) для вторинного використання, брикетування неутилізованого залишку, складування брикетів на полігоні.

Звичайно, перед цим ми ознайомилися з усіма існуючими в світі технологіями утилізації відходів. Зрештою, зваживши всі «за» і «проти», зупинилися на найбільш оптимальному як для нашого способу життя варіанті: відходи збираються, вивозяться на підприємтво, де вони протягом дня сортуються, рештки (неутилізований залишок) пресуються в брикети і вивозяться для складування (захоронення) на полігон.

— І в чому ви вбачаєте головні переваги такої технології?

— За нашими оцінками, у комунальних відходах міститься до 30 відсотків вторсировини. Найбільша кількість (18%) припадає на паперові відходи та полімерні матеріали (5 — 7%). Як відомо, мікроорганізми природного середовища не в змозі переробити полімерну упаковку, а при її спалюванні виділяється багато токсичних речовин. Ми ж бачимо такий вихід — пляшки та інші місткості з полімерних матеріалів подрібнюються, пресуються і відправляються на повторну переробку. На сьогодні ми знаємо чимало підприємств, готових забирати таку сировину.

У комунальних відходах знаходиться також багато скла. На сьогодні у склозаводів існує велика потреба у склобої (його після переплавки використовують для поліпшення якості скла). Інші цінні компоненти для подальшої переробки, які у значних кількостях можна отримувати з відходів, — чорні та кольорові метали, текстиль, деревина.

За проведеними підрахунками, оціночна вартість вторсировини в комунальних відходах кожного з 39 міст України складає щонайменше 5 млн. грн. в рік.

Все інше, не придатне для переробки, так званий неутилізований залишок, пресується в брикети (розміром 1х1х2 м), які вивозяться для складування на полігон. Завдяки високій щільності вони займають значно меншу площу і не набирають вологи. Тобто це набагато простіший і ефективніший спосіб їх захоронення: по-перше, потрібно значно менші площі під полігони, по-друге, на таких ділянках не розводяться полчища гризунів, а також , що особливо важливо, не утворюється фільтрат, що призводить до забруднення грунтових та підземних вод.

— Наскільки відомо, у Києві невдовзі має бути побудовано чотири сміттєсортувальних заводи.

— Так, згідно зі схемою санітарної очистки міста, яка затверджена сесією Київради, передбачається спорудити чотири таких підприємства — два на лівому березі Дніпра і два на правому. Ми проініціювали будівництво двох сміттєсортувальних станцій. Уже почалися будівельні роботи по створенню першої з них, яка має стати до ладу вже до кінця цього року. Її потужність — 200 тисяч тонн на рік, або в середньому 650 тонн на добу. Вона буде розташована у Пирогівському кар’єрі Корчуватського комбінату будматеріалів у районі вулиці Червонопрапорної, неподалік від тютюнової фабрики. Для цього виділена ділянка площею 4 га. На ній розмістяться модульні конструкції, в яких буде встановлене обладнання з сміттєсортування.

— Що це за обладнання?

— Ми багато міркували над тим, яке обладнання вибрати, аналізували його технічні та цінові характеристики. Насамперед стояло питання його якості. Отож, дійшли висновку, що перший, пілотний, проект повинен мати комплект обладнання, яке вже себе добре зарекомендувало в світі. У результаті тендеру, проведеного серед виробників, перевага була віддана обладнанню французької фірми SACRIA INDUSTRIES. Підписано контракт, у відповідності з яким французи приступили до його виробництва. Є також домовленість з нашим зарубіжним партнером про те, що частину обладнання для наступної сміттєсортувальної станції, яку плануємо побудувати в наступному році в районі Троєщини, буде виготовлено в Україні. Це дасть змогу, по-перше, задіяти вітчизняні промислові підприємства, а, по-друге, значно здешевити цей проект.

Хотілось би наголосити: сміттєсортувальна станція, будівництво якої розпочалося на Корчуватому, це буде перше в Україні сучасне автоматизоване підприємство, яке працюватиме за світовими стандартами. Вважаємо, з його пуском вдасться частково вирішити проблему твердих побутових відходів у м. Києві. Вигоди очевидні: близько 60 тис. тонн буде становити відібрана цінна сировина, а решта сміття, спресована в брикети, буде займати значно менший об’єм. Переробні підприємства отримають додаткові джерела сировини, а люди — роботу.

— Цікаво, за які кошти реалізується цей проект?

— За рахунок коштів підприємтва, без жодної копійки з міського бюджету. Частина кредитних ресурсів буде надана французьким банком. До речі, для нас це обійдеться набагато дешевше, ніж позичати в наших банках. Термін окупності проекта — п’ять років. У його успіху сумніватися не доводиться. Адже за таким способом роботи з побутовими відходами — майбутнє. У цьому переконує зарубіжний досвід.

— Ви вважаєте, що це найбільш екологічний підхід у справі поводження з відходами?

— На нашу думку, так. Ми неодноразово брали участь у міжнародних конференціях, виставках і переконалися, що це цілком безпечна в екологічному відношенні технологія. До того ж, найбільш прийнятна в наших умовах. У перспективі ми плануємо створити на власній базі кілька демонстраційних аудиторій, де бажаючі матимуть змогу переконатися у перевагах такого способу поводження з відходами і досвіді в цьому відношенні інших країн.

Наступним нашим кроком буде створення власної транспортної бази, власного контейнерного парку, а також полігону для складування брикетів з неутилізованих залишків відходів, який би відповідав світовим вимогам і стандартам.

— Ми говоримо головним чином про Київ, але ж у інших містах ситуація з комунальними відходами не менш, а, можливо, і більш гостра.

— Комплексну систему поводження з комунальними відходами передбачається запроваджувати також в інших містах України. У цьому питанні досягнуто порозуміння з міськдержадміністраціями Дніпропетровська, Одеси, Запоріжжя. Загалом на найближчі роки роботи у сфері цивілізованого поводження з відходами вистачить. І не лише для нас.