ЕКОЛОГІЧНА ДЕМОКРАТІЯ, ЧИ НА КРАЮ ПРІРВИ?

Це був винятковий випадок у судовій практиці. Кілька активістів екологічного руху, до речі, студентів-юристів, котрі так і не достукалися у відповідні державні інстанції, вирішили шукати справедливості в суді. У позовній заяві вони вимагали призупинити будівництво енергоблоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС через відсутність позитивного висновку державної екологічної експертизи на спорудження потенційно небезпечних об’єктів. Суд визнав правомірність вимог представників громадської організації. Чиновникам довелося добре пометушитися...

Чому наведений випадок став прецедентом? Як часто наші громадяни вдаються до законних форм протесту, якщо порушуються їхні конституційні права на здорове довкілля? Чи завжди використовують можливості у розв’язанні екологічних проблем та відстоюванні своїх прав? Адже, слід зазначити, правових підстав для цього у нас досить.

Чи хочемо ми знати більше про рішення, які приймає уряд щодо використання природних ресурсів або ж, приміром, про стан здоров’я людей у містах і селах нашої країни? Чи мають громадяни України право голосу при розподілі природних ресурсів?

Схожими запитаннями, як виявилося, стурбована прогресивно мисляча частина суспільств багатьох країн. На початку 2000 року Інститут світових ресурсів (США) ініціював ідею — досліджувати рівень екологічної демократії в різних державах світу й оприлюднювати отримані результати. Головна мета, якою керувалися дослідники, полягала в тому, щоб звернути увагу урядів на те, як на практиці реалізуються екологічні права їхніх громадян, зокрема основний принцип Орхуської конвенції «Про доступ до інформації...» Адже всім відомо, що між правовими деклараціями і реальним життям часто існує величезна прірва.

Дослідницька програма, яка отримала назву «Ініціатива доступу», стартувала на початку 2001-го в дев’яти країнах. Це — США, Мексика, Чилі, Угорщина, Уганда, ПАР, Індія, Індонезія, Таїланд. Спроба неурядових організацій («Ініціатива доступу» — це глобальна коаліція, що об’єднує НВО різних країн світу) прояснити ситуацію з екологічною демократією привернула увагу як урядів різних країн, так і великих міжнародних організацій, таких як Глобальний екологічний фонд (ГЕФ), Програма ООН з охорони довкілля (ЮНЕП), Світовий банк тощо.

Зараз «Ініціатива доступу» охоплює понад двадцять країн із різних регіонів світу. Європа представлена в ній кількома державами — Португалією, Німеччиною, Угорщиною, Польщею, країнами Балтики. Україна — перша на пострадянському просторі, яка бере участь у цій програмі.

Передбачається, що дослідження буде завершено до осені наступного року. І тоді ми зможемо довідатися, який насправді в нас рівень екологічної демократії.