"Весна священна", вітер з України

Цієї весни відзначатимуть 100-ліття першої постановки балету Ігоря Стравінського "Весна священна" - визначної культурної події світового масштабу. Театр "Балет Москва" і французький хореограф Режис Обадіа покажуть два спектаклі на музику І.Стравінського: балет "Весна священна" та нову версію "Весіллячка". Натомість
Х музичний фестиваль "Стравінський та Україна" у травні (в Луцьку) розпочинатимуть балети "Весна священна" та "Петрушка" Харківського національного академічного театру опери і балету імені М.Лисенка. Через століття після скандальної прем'єри у столиці Франції цей знаменитий твір з новаторською музикою Ігоря Стравінського повертається до своїх витоків…

Обряд язичницького жертвоприношення, де Обраниця "затанцьовує" себе до смерті, з уяви Ігоря Стравінського, до 1912 р. перевтілився у балет.

Із "Діалогів" Ігоря Стравінського відомо: початковий план балету (спершу мав назву "Велика жертва") був розроблений композитором спільно з художником М.Реріхом уже навесні 1910 р. У листі до Реріха від 13/26 09.1911-го Стравінський повідомив, що почав писати музику зі вступу, який мав тоді назву "Дудки", і "Весняного ворожіння".

"Я почав думати про теми "Весни священної" відразу після повернення в Устилуг, передусім про тему "Весняного ворожіння"…

Не можу сказати точно, яка частина "Весни" з'явилася в Устилузі, оскільки в мене не залишилося начерків, але знаю напевно: на початкову мелодію фагота я натрапив незадовго до від'їзду у Кларан…"

У листі до Дягілєва Реріх подає своє бачення твору: "...я хотів дати картини радості Землі і торжества Неба у слов'янському розумінні…Я люблю старожитність, високу в її радості і глибоку в її помислах".

Не випадково цей твір народжувався біля "колиски слов'янської цивілізації"; з автентичного фольклору Волині і Полісся, на думку етнолога Віктора Давидюка, композитором запозичені дві веснянки.

Але з витоків творчого процесу і до прем'єри з композитором та його дітищем трапляються всілякі пригоди. У липні 1911 р. з Устилуга він вирушає у Смоленськ на зустріч із Миколою Реріхом, щоб скласти план сценарію "Весни"…

У Брест-Литовську, аби не чекати два дні поїзда до Смоленська, композитор випрошує у провідника товарного потяга дозволу подорожувати у вагоні для худоби. І опиняється наодинці з… биком…

Бик не став його Мінотавром, але на тонкій прив'язі він вселяв страх, і композитору довелося ховатися за… маленькою валізкою. У Смоленську він "залишив цю кориду з доволі дорогою валізкою в руках, з полегшенням очищаючи одяг та капелюх…"

У тій ситуації йому навряд чи спала на думку "Алегорія квітня зі знаком Бика" Франческо дель Косса (1469- 1470), що зберігається у Палаццо Шіфанола міста Феррара. Але без прихильності небес у цій подорожі вочевидь не обійшлося.

А як пояснити дивну поведінку респектабельної публіки під час прем'єри? Ігор Стравінський не міг знайти цьому пояснення. Адже на генеральній репетиції, де були присутні, як завжди, артисти, художники, музиканти, письменники, ніщо не віщувало такого шаленого збурення публіки та розпачу артистів…

Може, річ у несподіваному ритмічному малюнку, що набагато пізніше запропонують піонери хард-року та психоделії?

Чи інтуїція музичного генія могла викликати детонацію "колективного несвідомого"?

Композитор писав про "Світле воскресіння природи, яка відроджується до нового життя". Сьогодні обряд поклоніння Землі з ритуальним поцілунком Старійшим-Мудрійшим породжує запитання: на яку "Велику жертву" спроможне людське плем'я тепер, щоб припинити повільне виродження і невблаганну деградацію природи? Хто заступиться за нас із вами перед Господом?

Із задоволенням Ігор Стравінський пригадував перше концертне виконання "Весни священної" 1914 р. - "тріумф, що рідко випадає на долю композитора".

За кілька днів до початку Першої світової війни він ще встиг побувати в Устилузі і Києві (шукав матеріал для "Весіллячка"), але світ уже летів у прірву: число відданих на заклання сильними світу того перевищувало сукупну людність язичницького світу…

Сам композитор уперше диригував виконанням "Весни …" 1928 р. і відтоді виступав з нею по всій Європі. "Один із найбільш пам'ятних виступів відбувся у залі Плейєль у присутності президента республіки Пуанкаре та його прем'єр-міністра Ерріо".

А тим часом у "центрі українського океану пшениці", в Ярмолинцях, де під час багатих і яскравих ярмарків відбувалися танцювальні змагання, що знайшли відображення у "Петрушці", у Печисках, де Ігор Стравінський познайомився з майбутньою дружиною Катериною Носенко, відбувалися страхітливі епізоди Голодомору…

Від того ж таки Ерріо, який приїхав в СРСР, цю трагедію намагалися приховати. Про спецоперацію, проведену в Харкові напередодні його візиту, розповідав О.Гай-Головко у мемуарах "Смертельною дорогою":

"Перш за все частина спеціальних військ ГеПеУ очистила головну залізничну станцію від пасажирів, між якими переважали голодні селяни і селянки, а з ними підлітки й діти, і ввели в станційну залю заздалегідь підготовлених "пасажирів" у гарному одязі та взутті. Крізь цю добірну юрбу спеціальних пасажирів члени уряду й гепеушники ввели Ерріа станційною залею, а потім автом доставили темними вулицями до Асторії - найкомфортабельнішого готелю в Харкові. Увечері переодягнені гепеушники… подавали йому у готельному ресторані, а потім у його готельній квартирі печене й варене включно з паюсним (чорним) і кетовим ( червоним) кав'яром і найдобірнішими кавказькими та кримськими винами.

Другого дня гепеушники, очистивши Майдан Тевелева від звичайних перехожих і замінивши їх спеціальними своїми, зняли вивіску з крамниці Торгсін (торговля с іностранцамі) й на її місці прибили з назвою Торгскол (торговля с колхознікамі). Потім, десь після сніданку, о 10-й годині в цю крамницю ввели достойного французького гостя. Ви можете собі уявити, яке враження зробила ця крамниця на Ерріа, та ще тоді, коли йому сказали (а в цьому ви можете бути певні), що вона обслуговує колгоспників, як чимало інших подібних крамниць у місці…

Як говорили мені молоді письменники, Ерріо придбав собі на пам'ятку пару "колгоспних" сувенірів, кілька пачок найдорожчих совєтських сигарет "Тройка" й кілька бляшанок чорного та червоного кав'яру…

Після "колхозної" крамниці… показали йому "совєтський рай" в їдальні Вуцвику. Звідти провезли його прочищеною й перевтіленою Сумською до палацу КП(б)У й у ньому гостили покірного французького гостя до пізньої ночі. Що говорилося під час цієї соціалістичної гостини - ніхто не знав. Аж десь за тиждень поширилися вістка, що після повернення до Франції Ерріо сказав журналістам, що він на власні очі бачив величезні досягнення й здобутки в Совєтському союзі, а особливо в Совєтській Україні".

Не можна не захоплюватися менеджментом Дягілєва, успіхом його "російських сезонів" у Парижі, що проклали дорогу для Ігоря Стравінського.

Але саме в ці трагічні для України роки Василь Авраменко виводить на сцену "Метрополітен опера" півтисячі українських танцюристів та хористів: упродовж 1926-1936 рр. на американському континенті розпочинаються гастролі "нового українського балету" Василя Авраменка і хористів Олександра Кошиця. Виступ у Білому Домі на день народження Д.Вашінгтона 1932 р. увінчав серію концертів у найбільших містах США; 1936 року концерт на честь митрополита А.Шептицького проходить в Карнегі Холл, 1939 р. українці зблиснули під час світової виставки в Нью-Йорку.

Парадоксально, але факт: ініціативи нашої діаспори вимагали від більшовиків адекватних заходів на користь… української культури у підрадянській Україні.

Леся Косаківська нещодавно дослідила факт постановки "Наталки Полтавки" Івана Кавалерідзе після виходу у світ "Наталки Полтавки" Василя Авраменка в Голівуді 1937 року. Оксана Забужко у передмові до листування з Шевельовим називає ще чимало фактів, коли ініціативи діаспори штовхали тутешніх комуністичних ідеологів до відзначення на державному рівні річниць видатних діячів української культури.

У рамках проекту "Стравінський та Україна" можемо не лише відкривати і досліджувати спадщину Стравінського, а й популяризувати найновіші і найвизначніші здобутки українського хорового мистецтва, сучасної фортепіанної, камерної та симфонічної музики. Поки фінансування проекту залишається мінімальним, він розвивається поступово - як "Болеро" Равеля.

А міг би виконувати місію амбасадора української (слов'янської) музичної культури на кордоні Євросоюзу.

Близько півсотні творів стали надбанням меломанів завдяки фестивалю "Стравінський та Україна", перш ніж настав час для повернення "Весни священної" у "райський куточок для творчості"…

Але це тільки програма-мінімум, бо є ще програма-максимум: показати під час наступних фестивалів усі постановки великих балетмейстерів, котрі зверталися до балету "Весна священна".