Уже наступного тижня (21 листопада) в Парижі в музеї Лувр відкриється виставка робіт Йоганна Пінзеля, яка триватиме до кінця лютого 2013 року. Офіційна назва - «Скульптор бароко в Україні середини XVIII століття: Йоганн Георгій Пінзель». Для вітчизняної культури ця подія сенсаційна. Оскільки головний музей світу вперше приймає таке унікальне й безцінне українське зібрання. Посол Франції в Україні пан Ален Ремі розповів DT.UA про просування проекту й деякі перспективи подальшого культурного співробітництва між нашими країнами.
Як відомо, підготовка проекту «Пінзель у Луврі» була тривалою й нервовою, враховуючи небажання наших окремих трудящих розставатися із сакральними експонатами. Їх ховали по підвалах і городах, заради них були готові збирати «народне ополчення»…
Проте французькі фахівці все ж таки зібрали для експозиції в Парижі твори Пінзеля з Музею сакральної скульптури Львівської національної галереї мистецтв, Музею мистецтв Прикарпаття, Тернопільського краєзнавчого музею, Тернопільського художнього музею.
Як кажуть у Мінкульті, французька сторона взяла на себе транспортування, страхування й рекламу цієї виставки, а також видання каталогу французькою мовою. Близько двох мільйонів гривень (один мільйон із держбюджету) пішло на реставрацію робіт Пінзеля й надання їм належного вигляду. І зовсім недавно у спецавтомобілях (в обстановці суворої таємності) твори таємничого майстра так само потаємно доправили в Лувр. Колосальну підтримку проекту надав благодійний фонд «Платар»: усе, що стосується реставрації робіт і послідовного просування цього проекту в Європі.
Отже, в Парижі буде презентовано 27 творів скульптора, над відновленням яких працювало близько тридцяти вітчизняних художників-реставраторів. В організації виставки задіяно й найвпливовівших представників французького арт-простору. (У них була важлива мета - вивчити наше середовище, щоб максимально автентично відтворити галицький колорит навіть у координатах Лувру.)
- Пане посол, а чим особисто вас зацікавив цей проект - «Пінзель у Луврі»? І чи доводилося вам раніше бачити в Україні твори геніального майстра?
- Так, мені вже пощастило бачити роботи Йоганна Георгія Пінзеля під час мого першого візиту до Львова. Причому в супроводі й з коментарями покійного Бориса Возницького. Це було на початку 2012 року. Скульптури Пінзеля - оригінальні й експресивні, якоюсь мірою вони навіть інтригуючі. Йдеться про досить рідкісний різновид скульптури, з яким французька публіка знайома мало. Виставка в Луврі 27 робіт, здебільшого виконаних з дерева, стане першою виставкою цього скульптора, яку зможуть належно оцінити як французи, так і українці. Я радий, що цей «український проект» зможе посісти гідне місце в стінах Лувру - лідера серед музеїв світу за кількістю відвідувачів. Ця виставка є позитивним відлунням виставки «Нормандія в живописі», яка пройшла у Львові та Києві, а тепер виставляється в Художньому музеї Дніпропетровська.
- Наскільки складним і тривалим виявилося обговорення деталей цього проекту французькою та українською сторонами? Чи виникали якісь розбіжності з огляду на специфіку робіт Пінзеля, особливості їх транспортування?
- Організація виставки в одному з найвидатніших музеїв міжнародного мистецтва потребує, і ви це чудово розумієте, багатьох місяців переговорів і підготовки… Можна сміливо стверджувати, що йдеться навіть про роки! Сам лише науковий аспект цієї виставки (добір відповідних робіт) вимагає багатьох контактів у рамках взаємодії між багатьма учасниками цього проекту. Куратор виставки та його колеги приїжджали в Україну.
- А які основні страхові й фінансові зобов’язання щодо цього проекту покладено на французьку сторону?
- Посольство Франції виступило в ролі посередника в цьому проекті, а також привело до спільного знаменника очікування й потреби обох сторін - організаторів виставки. У рамках організації такої виставки страховий аспект та фінансова сторона узгоджуються безпосередньо між установами, які надають і отримують предмети мистецтва.
- Чи є плани щодо виставок, уже в Україні, тих чи інших художніх перлин із зібрань Лувру?
- Я не маю конкретної інформації про такі проекти, але поспішаю вас запевнити, що будь-які подібні ідеї Посольство Франції сприймає прихильно. Приклад виставки «Нормандія в живописі» показує, що на основі подеколи непростого, але плідного співробітництва між державними та приватними структурами можуть зародитися цікаві й амбіційні проекти. Я уважно стежитиму за розвитком подій у цьому напрямку. Традиції та навички ведення музейної справи у Франції визнано в усьому світі, і буде шкода, якщо українські музеї та культурні центри з цього не скористаються.
- Якими є ваші особисті уподобання - у сфері живопису, скульптури? Що це - класика, сучасне мистецтво?
- Мої смаки не надто оригінальні - це різні епохи й стилі. Майстер XVI століття - да Вінчі, XVII - принц голландського живопису Рембрандт. Або, вже ближче до нашого часу, Модільяні, який, на жаль, помер молодим, - безперечно серед моїх фаворитів.
- Якщо коротенько підбити підсумки культурного року, який минає: що його визначало в плані спільних проектів Франції та України (крім Пінзеля)? Чи є цікаві плани на наступний рік?
- Дозвольте ще раз повернутися до української подорожі виставки «Нормандія в живописі»... У Львові, Києві та Дніпропетровську ця виставка проходить виключно завдяки ентузіазму численних партнерів цього проекту: одні забезпечили логістику й фінансування, інші взяли активну участь у безпосередній реалізації експозиції. Директор колекції
Ален Тап’є відіграв величезну роль у цьому проекті, і, хочу наголосити, перебування виставки в Україні протягом стількох місяців стало можливим переважно завдяки йому.
Можна називати й інші приклади успішного співробітництва: між Espace Croix-Baragnon (Тулуза) і галереєю «Я» Павла Гудимова в рамках організації та проведення виставки «Оживаючі фігури».
Не можна не згадати «Французьку весну», що стала традиційним форматом для зустрічей наших артистів з українською публікою. Цей фестиваль є гордістю Посольства Франції, оскільки він гідно вписався в календар культурного життя України. І ми вже готуємо наступний сезон «Весни», який відкриється у квітні наступного року.