По обидва боки Шевченка

Яким бути Національному музею Тараса Шевченка? У нас це запитання з розряду вічних. А напередодні гучного святкування 200-річчя Кобзаря це вже не просто запитання, а низка дискусій, палких суперечок, які інколи доходять до взаємних образ-обвинувачень. Не інакше як скандальною можна назвати недавню зустріч у стінах київського Національного музею Тараса Шевченка, під час якої громада і музейники обговорювали його новий тематико-експозиційний план. Деякі експерти кажуть, що це цікавий поворот у музейній справі - публічне обговорення експозиційних планів. Зазвичай у нас їх взагалі не обговорюють, а лише затверджують і виносять на огляд у вигляді готової експозиції. У випадку з Шевченком відчинили двері для дискусії.

Однак не все буває гладко, коли за одним столом зустрічаються люди різних "віросповідань" і політпереконань, представники різних поколінь. Обговорення ТЕП (тематико-експозиційного плану) частково перетворилося на виїзне засідання шустерівської телепрограми (тільки поза телестудією, на місці реальної події, у найгарячішій точці).

Чотири години тривало це багатолюдне і багатослівне засідання без мікрофонів. Із директором Дмитром Стусом та головою комітету ВР з питань культури та духовності В'ячеславом Кириленком на чолі президії. Підігрівалися почесні збори "листом здалеку" Оксани Забужко, яка в досить різкій формі виступила проти можливих змін концепції музею. Цитата: "Якщо в їхніх планах було провести давно й насущно назріле упорядкування музею, інспіроване наближенням ювілейної дати, то єдиним розумним виходом із ситуації мені бачиться перенесення всіх мегаломанських планів із "перезавантаження" музею на далекосяжну перспективу (із запланованими дослідженнями, створенням Наглядової ради з числа міжнародних експертів і т.п.) - і зосередження (поки що) на питаннях технічної реставрації, що має забезпечити якомога надійнішу консервацію музейних фондів і діючої експозиції".

Поет Павло Мовчан пішов ще далі, назвавши нинішнього директора музею "сатаністом".

Своєю чергою, Тетяна Калініна (зав. експозиційним відділом) підкреслила, що ідеологічно нинішня експозиція музею Шевченка сягає ще сталінської, 1949 р. А потім прозвучала стисла характеристика нового ТЕП.

Так, основний, другий поверх Нацмузею буде розділено на дві тематичні частини: власне "біографічну" та "творчу". Життєвий шлях Кобзаря у двох залах ілюструватимуть документи. Потім масштабніше представлять Шевченка-творця. Уперше акцент хочуть зробити на Тараса-художника. "Нам хотілося свіжого погляду. Не хронологічного. Експозицію ми розбили на блоки, за манерою виконання робіт, тематикою", - пояснила головна відповідальна за майбутню експозицію. За словами Тетяни Калініної, 9-й експозиційний зал називатиметься "Катерина", з хрестоматійною картиною в центрі експозиції. В 11-му залі розмістяться пейзажі, у 12-му - "українські пейзажі". В останньому, 14-му, - "жанрові малюнки, від картин до "Причинної". Перший поверх музею присвятять історії колекції: тут буде зал родини Терещенків, "музей у музеї" Кирило-Мефодіївського братства та зал архівних фондів із бібліотекою шевченкознавства. Найголовніше: тематичні експозиції планують зробити "змінними". Щоб у публіки був привід частіше навідуватися в музей.

Доповідь Калініної підтвердила деякі побоювання професійної спільноти. Лавину запитань викликав намір музею виставляти оригінали графіки та акварелей Тараса. "Графіки Шевченка збереглося 263 одиниці. Ними неможливо нескінченно заповнювати експозицію!", - вважає екс-директор музею Шевченка Наталя Клименко. "Графіку й акварелі не можна виставляти більше як на місяць, - вони просто загинуть" - долинало з залу.

- Змінні експозиції не можна запроваджувати, - казали учасники зустрічі.

Пояснення музейників (Дмитра Стуса і Тетяни Калініної), що експонувати в музеї хочуть оригінали олійного живопису, а не графіки, почуті були не всіма. Точніше, ці пояснення розцінили як такі, що суперечать попереднім заявам керівництва.

Дипломатичним критиком показав себе Євген Сверстюк: "Цей музей був заснований не для того, щоб ми полюбили Тараса Шевченка, а щоб ми з допомогою Шевченка полюбили совєтський режим. Тому ми й досі перебуваємо в полоні тієї експозиції, як ягнята". Однак Євгена Олександровича обурив, як він сказав, "мовний режим": "У музеї повинен бути нормальний мовний режим! Хочете дати якісь документи в оригіналі - дайте копію", - заявив він.

Простіше кажучи, черговим каменем спотикання в обговоренні став... намір команди зробити частину експозиції російськомовною.

"Читайте Конституцію! Там є одна мова - українська! Не відбирайте в мене мою мову!" - так прокоментував цю ідею екс-міністр культури Ігор Ліховий.

А Микола Біляшівський пообіцяв подати в суд у разі реалізації нинішньої концепція, яка, за його словами, ігнорує "шевченківський рух" в Україні. ("Шевченківський рух - це стрижень національного руху, завдяки йому Україна стала незалежною. Чому у вас його немає? А де "писанка-село"? Авторства концепту немає, тому що за це потрібно буде відповідати!")

- Шевченко - не тільки живописець. Він той, хто повернув Україні національну ідентичність, коли про неї вже почали забувати. Офіційна концепція двомовності, схоже, може відбитися і в експозиції музею. Мовляв, Шевченко - українець, але "трохи" й росіянин. Мовляв, оспівував єдність із російським "старшим братом" та Кирило-Мефодіївське братство. А все це не так. І, поки є можливість виправити, працюватимемо над помилками, - озвучив позицію Комітету з питань культури та духовності В'ячеслав Кириленко.

Однак стверджувати, що запропонований новий тематико-експозиційний план викликав тотальне несприйняття, теж не можна. "Ми не маємо категоричних заперечень... Мені особисто подобається назва експозиції "Божественне покликання". Я розмовляв з Іваном Дзюбою, він теж передав свою рецензію", - прокоментував позицію Інституту літератури НАНУ Микола Жулинський.

- Що поганого в тому, що експозицію робитиме молодь? Спадщина Шевченка належить усім без винятку українцям, а музей - це не склеп, - заявив на зустрічі арт-критик і куратор Костянтин Дорошенко. Він же, до речі, окремо висловився і за змінний модульний принцип експозиції.

- Навколо цього питання багато політики і перетягування канату в один бік: мовляв, тільки "такою" і є громадська думка, - сказав під завісу дебатів нинішній директор Дмитро Стус. - Одним із завдань, які я ставив перед колективом, було добитися, щоб до нас у музей пішов і російськомовний відвідувач. І ті, кому за 30. І така аудиторія прийшла. Так, ми шукаємо різні форми роботи. І не претендуємо на те, що все, зроблене нами, неодмінно буде вдалим. Але готові до конструктивного діалогу. І готові прислухатися до всіх зауважень, що прозвучали. Чи зможемо ми остаточно позбутися "народництва"? Ні! Але сучасна молодь його вже не сприймає. Отже, спробуємо хоча б знайти компроміс між смаками молодих та старших поколінь.

…Чи буде знайдено цей компроміс? Чи не стане Тарас Шевченко (у вигляді експозиції) ще одним приводом до "української сварки"? Чи почують одне одного люди, які опинилися "по обидва боки" Шевченка? Чим ближче ювілей, тим реальніша можливість отримати відповіді на ці запитання.