Пірнання у крижану воду на Водохреще не є давньою українською традицією – ПЦУ

Пірнання в ополонку під час святкування Хрещення Господнього не є давньою українською традицією, заявили у Православній Церкві України. У пресслужбі ПЦУ зазначили, що перші згадки про масові пірнання у цей день датовані лише серединою ХХ століття.

“Останніми роками в час святкування Хрещення Господнього активізується мода на масові пірнання в ополонку. Мотивація у кожного різна: хтось “змиває гріхи”, хтось випробовує можливості свого тіла, а хтось аргументує це дотриманням “давньої української традиції”. Останнє твердження – цілком помилкове! У нашого народу такої традиції, пов’язаної зі святом Богоявлення, не було”, - йдеться у повідомленні ПЦУ, опублікованому в Facebook.

Вказано, що ні етнографи, ні історики до середини ХХ століття не фіксували “традиційних” масових пірнань українців у воду в день Водохреща. Також у ПЦУ додали, що описів подібного дійства немає ні в давніх джерелах, ні в дослідженнях про традиції козацької України, ані у спогадах людей старшого віку.

“Деякі історики пов'язують такий звичай з нашими північними сусідами, росіянами, у яких було прийнято пірнати в холодну воду після лазні, а також із поширенням ідей загартування організму, як частини здорового способу життя. За спостереженнями масові пірнання у воду на свято Богоявлення фактично з‘явилися у другій половині 1990-х – на початку 2000-х років. Отже, цей звичай в Україні має новітнє, а не старовинне, походження”, - додали в ПЦУ.

В Православній церкві Україні також заявили про те, що помилковим є судження, ніби купання у крижаній воді на Водохреще “змиває всі гріхи”. Так, у ПЦУ стверджують, що “акт занурення в освячену воду, без покаяння у гріхах, може призвести до їх подолання”.

“Церква не забороняє пірнати у зимову воду, це право і вибір кожного. Але ми закликаємо не вважати цю дію церковною, пов’язаною зі святкуванням Хрещення Господнього.  Хто робить такий вибір – має чинити це усвідомлено та відповідально, ретельно зважуючи всі “за” і “проти”: стан здоров'я, причини для такого вчинку, можливі наслідки, зокрема, в умовах пандемії”, - зазначили в ПЦУ.

Своєю чергою історик та директор Міжнародного інституту афонської спадщини Сергій Шумило також заявляв про те, що пірнання в ополонку в день Хрещення Господнього є пострадянським спотворенням багатовікових національно-релігійних традицій українців.

“Це є швидше постсовковським спотворенням наших багатовікових національно-релігійних традицій. Ця мода з’явилася у нас в 1990-ті рр. і особливо у 2000-ті завдяки деяким політикам і ЗМІ, які нав’язали цей стереотип під виглядом “багатовікової народної традиції”. У результаті “моржівство” стало підмінювати сенс і зміст великого християнського свята, перетворившись на якийсь безглуздий ритуал, який більше схожий на язичництво, аніж на християнство”, - писав Шумило у Facebook.

Він також розповів про те, що у працях історика та дослідника українського козацтва Дмитра  Яворницького зі слів очевидця записані спогади старого запорожця Микити Коржа. Так, згідно зі спогадами останнього, на Запорізькій Січі в день Хрещення Господнього із самого ранку “всі козаки, піхота, артилерія й кавалерія, збиралися на площі перед церквою і стояли тут рядами по куренях, без шапок, до завершення богослужіння; всі одягали найкращий одяг, озброювалися найкращою зброєю; над кожним куренем майоріли особливі розмальовані прапори, котрі тримали хорунжі, сидячі на гарячих, чудово прибраних конях. Після закінчення Божественної Літургії з церкви виходив настоятель із хрестом у руці, за ним парами йшли ієромонахи з євангеліями, іконами, у дорогому одязі; за духовенством злагоджено, рядами, з хоругвами та важкими гарматами ступали козаки; за козаками – маси простого люду, і всі разом висипали на середину Дніпра, на Йордан. Тут усі ставали шеренгами й слухали службу Божу. Коли архімандрит уперше занурював хрест у воду, козаки одночасно гримали таким залпом, що від того удару аж земля стогнала. А глядачів укривав густий дим, мов пітьма… Заспокоївшись на кілька хвилин, поки розвіювався дим, а настоятель ще раз занурював хрест у воду, козаки знов стріляли, цього разу скільки кому заманеться”.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Християни східного обряду відзначають Хрещення Господнє

Нагадаємо, 19 січня християни східного обряду відзначатимуть свято Водохреща. Йому передує Водохресний святвечір або Навечір'я Хрещення Господнього, яке відзначають 18 січня. У переддень Хрещення Господнього віруючі тримають пост. Як правило, від їжі взагалі відмовляються до появи першої зірки на небі. В цей день також необхідно прибрати в домі, оскільки в Водохрещу цього робити не можна, а зустрічати свято в бруді забороняється. Увечері накривають стіл, основною стравою якого повинна бути “голодна кутя”. Від алкогольних напоїв в цей день бажано відмовитися.

Крім “голодної куті” можна вживати пісні страви: пісний борщ і узвар. Зазвичай кутю готували з рису, додаючи до неї мед і сухофрукти. ZN.UA розповіло своїм читачам про те, як готувати “голодну кутю” напередодні Водохреща.