Jazz In Kiev — тільки the best. У столиці завершився місячник джазу

Міжнародний фестиваль Jazz In Kiev — поки що перший фестиваль такого роду. Ідейний натхненник цього масштабного проекту — Олексій Коган. Підтримав ідею меценат Володимир Філіппов. У рамках форуму було представлено чимало цікавих програм. А кульмінацією став виступ прославленого Ела Джерро, володаря семи Grammy.

Ідея цього фестивалю виникла рік тому, коли в столичному МЦКМ (колишній Жовтневий палац) пройшов джазовий марафон до п’ятдесятиріччя Когана. Олексій — великий знавець не тільки джазу, але й концертно-фестивальної організаційної кухні. Він дуже досвідчений як ведучий багатьох українських джазових проектів, не раз відвідував західні марафони. Тому все зроблене цього року в Києві було добре продумано. Саме так, із майстер-класами артистів-учасників, виставкою робіт фотохудожників і малярів (відзначу роботи Олександра Зубка, Ігоря Снісаренка, Дмитра Туйона, які співробітничають із київським журналом «Джаз»), проходив цей місячний музичний забіг. Народ потішили презентації нових дисків, покази фільмів, наданих відомим колекціонером Леонідом Гольдштейном, концерти в клубному форматі білоруської групи Apple Tea і постфестивальні виступи окремих учасників у ресторані «Пікассо».

Попри незначні організаційні недогляди, фестиваль пройшов чудово. Усе на висоті — звук, світло, зал, атмосфера, доброзичливість організаторів, чіткість роботи всіх служб. А центральною подією стали три завершальні концерти в екс-Жовтневому палаці.

Вечір перший — концерт із двох сетів. Спочатку грали шведи з New Tango Orquesta, які виконують стилізовану в аргентинському дусі акустичну музику. Перегукувалися з музикою П’яццолли. Ансамбль складається зі скрипки, віолончелі, бандонеона, електрогітари, фортепіано і контрабаса. Проте в його складі немає яскравих лідерів, тому виступ пройшов без особливого запалу і підйому, скоріше як «розігрів».

Зате після них... Квінтет Дейва Голланда (Великобританія—США) відразу ж «узяв» зал. Лідер — композитор-контрабасист — навчався в лондонській Гілхолд-скул, замолоду зустрівся з Майлзом Девісом. Потім у його житті були інші чудові партнери: Джон Серман, Чік Коріа, Гері Бертон... За плечима артиста сорок років джазової кар’єри. Музиканти виконували власні композиції, майже не спілкувалися із залом: прийшли, зіграли, підкорили. Кріс Поттер (тенор- і сопрано-саксофони), Робін Юбенкс (тромбон), Стів Нельсон (вібрафон і маримба) і Нет Сміт (ударні) грають дуже просто, негучно, спокійно. Звучать і тримаються абсолютно природно. Склад не змінювався багато років. Те, що вони роблять, — абсолютна довершеність і найвища майстерність. Музика квінтету створила атмосферу справжнього мистецтва.

Вечір другий — його відкрила жива версія дебютного альбому київського барабанщика і лідера проекту Олексія Фантаєва First Kiss. На сцені з’явилися учасники запису — молоді духовики Денніс Аду (трубач) і Богдан Гуменюк (тенор-саксофоніст), клавішниця Наталя Лебедєва, автор музики Алік Фантаєв і запрошені партнери: басист Андрій Арнаутов і бразильський гість — перкусіоніст Cafe. Альбом цікавий, у концерті прозвучали майже всі треки. Грали енергійно, тільки надміру гучно. На мій погляд, час учитися грати тихіше.

Киян змінив інтернаціональний United Quintet. Піаніст Міша Циганов — екс-петербуржець, який міцно облаштувався в Нью-Йорку (у Києві грає вдруге за півроку). З ним приїхали російсько-американський трубач Алекс Сипягін і басист — американець Esseit ESSEIT. У квінтеті грають двоє українців — чудовий тенор-саксофоніст Дмитро «Бобін» Александров і вісімнадцятирічний барабанщик-глієровець Олег Марков. Грали музику Циганова і Сипягіна.

Талант нью-йоркських росіян дає їм змогу утримуватися на найвищому рівні. Жорстка конкуренція і здатність грати музику різних стилів, швидко вписуватися в нові склади, бути в постійній творчій, та й фізичній, формі — секрет їхньої мобільності. Соковито й виразно звучав бас у руках темношкірого гостя. Наші теж не підкачали. І, попри те що квінтет вийшов на сцену після однієї репетиції, як пожартував Олексій Коган, «шара» була високої проби.

Чекали третього сету... І от — ізраїльський контрабасист Авішаї Коен та його група. Музиканти показали етноджазову програму. Коен і його дружина Карен Малка виконували народні пісні. Було цікаво по-
знайомитися з мало відомим у нас пісенним мистецтвом Ізраїлю. Музика пряна, тонка. Романтичність і ліризм посилював довершений акомпанемент. Коену притаманна надзвичайна людська відкритість.

Вечір третій — спочатку тріо гітариста Чарлі Хантера. Клавішник Ерік Дойч і барабанщик Ентоні Мейсон склали лідерові гідний ансамбль. Стилістика американців поєднує рок, блюз і джаз. Але темперамент вирізняється стриманістю. Слухачі тепло прийняли гостей. Але ось настав зоряний час...

Ел Джерро вийшов — і двохтисячний зал вибухнув. Разом із володарем семи Grammy в номінаціях jazz, pop і R&B на сцену піднялася його команда. Елу вже 68 років, але він продовжує активно гастролювати по всьому світі, випускати альбоми. Реліз останнього — Christmas — відбувся 14 жовтня на Rhino Records. Тільки в 2008 році вийшло три альбоми, а всього їх майже 60. Що це за диво!.. Важко описати те, що відчував зал, — піднесення, захоплення. Кожний мелодійний хід, яскрава, така впізнавана інтонація і тембр, динамічний підйом і спад, поворот і акорд викликали сльози щастя на обличчях людей.

І разом з тим Ел нічого не повторював. Усе, що він робив, було ніби створеним цієї хвилини, спонтанним і свіжим. Здавалося, що на сцені вокаліст помолодів і просто розцвів! Любимі мільйонами We’re in This Love Together, Lean On Me, Boogie down, Easy, Says, Take Five — усіх не перелічити — в інтерпретації Джерро були просто чудові. Різноманітні вокалізми, фальцети і хрипи, розспіви приголосних і «тремоло» оживили неповторний інтонаційно-тембральний «спектр упізнаваності» мегазірки. Коли стало зрозуміло, що концерт закінчується, глядачі слухали три твори на «біс» стоячи. Дякую, Еле, це — the best.