"Бобик здох"

Бобик голосно гавкав і догідливо лащився, надміру пускав слину й завивав (як герой популярного мульта "Жив-був пес") - "Щас спою!". А ще, коли "хазяїв" немає на місці, цей-таки Бобик влаштовував регулярні оргії, як герой іншого мульта – "Бобик в гостях у Барбоса": кисіль на столі, локшина на вухах - будинок ходором!

Важко було назвати "собачим життям" існування місцевого гастрольного шоу-бізнесу (підпільна кличка "Бобик"). Оскільки робив що хотів. Цінова політика, податкові нюанси, звісно естетика й етика пропагованих привозних цінностей - усе було в зубах у Бобика, як кістка. Обгризаючи її, Бобик був щасливим, ситим і нахабним. І якщо десь випадково побачиш стельову ціну на квиток якогось гастрольного підприємства нижче 3 тис. грн за одне посадкове місце - значить, жадібний Бобик уночі спить... "Нижче" бути не може. У Бобика тільки все вище, і вище, і вище!

Тепер, як усім стало помітно, "Бобик здох". Або тимчасово гигнув. Місцевий гастрольний шоу-біз виконує собі заупокійну.

Гастрольні заходи скасовуються й випаровуються з космічною швидкістю. Глядач б'ється в істериці, не в змозі повернути свої гроші за куплені раніше квитки.

Промоутери-продюсери поховалися по завулках або по норах: знайти нікого з них тепер не можна, а на "нема" - і суду нема...

Шоу-бізнесова гастрольна статистика останніх місяців лякає. Тільки за півроку в Україні скасовано близько 500 заходів. Збитки концертних агентств за період із листопада 2013-го по травень 2014-го становили від 100 до 150 млн грн. Деякі великі російські концертні агентства закривають представництва в Україні - або без пояснень, або переписавши компанії на підставних осіб. Понад мільйон гривень (чи й більше!) заборгували на сьогодні тільки київські продюсери-прокатники глядачам, які вже купили квитки, але залишилися з носом (надій повернути кревні, як і раніше, немає). У списку "ніхто нікуди не їде" - Мірей Матьє, Чулпан Хаматова, "Аліса", Володимир Співаков, "Аеросміт", Орбакайте, Кадишева… До цього ж списку вносять Пітера Гебріела, Depeche Mode та багатьох інших. Усю королівську рать. Такі концертні агентства, як NCA-Україна або "Національна корпорація розваг", опинилися в цікавому становищі… І справді випарувалися! Їх немає за жодною з юридичних адрес. І грошей, звісно, теж немає! Що свідчить про неймовірну "прозорість" та юридичну "чесність" нинішніх гастрольних механізмів.

І, до речі, солідний податок з гастрольного прибутку, завдяки якому Мінкульт мріє покращити справи на терені національних цінностей, швидше за все, всихатиме, як "шагренева шкіра". З кого здирати податок, якщо "иных уж нет, а те - далече"? "Бобик здох!".

Практично всі, які ще не поховалися, продюсери-промоутери називають головною причиною поточного краху - а) часи і б) обставини. Хоча це зрозуміло і без них.

Нинішні часи не сприяють бурхливим концертним веселощам. Гармати стріляють, музи мовчать. Не до жиру, аби живу. Кожен притомний громадянин у цей напіввоєнний і економічно-песимістичний час намагається заощадити трудову копійку, не переплачуючи за квитки на попсу 8 тис. грн. Обставини теж відіграють важливу роль. Різні артисти, з близького й далекого зарубіжжя, налякані щиро або спеціально: бояться їхати, "тому що у вас війна". Дехто взагалі завертає голоблі за кілька днів до концертів у столиці.

Тим часом знавці проблеми поінформовані: кожен великий гастрольний проект - це завжди серйозна передоплата. Наприклад, передоплата групі "Аеросміт" (яка в Київ уже точно не приїде), за даними деяких ЗМІ, - близько півмільйона доларів. Шалені гроші. Яких не мають наміру повертати назад…

Отут і наростає снігова грудка. Прокатник-продюсер вкладає кошти в передоплату, рекламу, оренду палацу "Україна" або стадіону "Олімпійський". Покриває ці видатки виключно доходом за реалізовані квитки. Але захід скасовується - і все…

На тлі тотальних гастрольних поминок несолодко не тільки прокатникам, а й місцевим орендодавцям. Найбільші майданчики столиці зараз або порожні, або "орендовані" активістами. Досі, як відомо, у напівоблозі екс-Жовтневий палац (там практично немає гастрольних заходів). У такому самому становищі - і "Український дім" зі своїм залом. Скрутні часи настали й для палацу "Україна". Навіть не треба ходити по довідку до теперішнього директора (з команди М.Поплавського). Просто можна порівняти завантаження цього залу (у такий самий час) кілька років тому - і тепер… Тепер - при вартості оренди за експлуатацію залу 190 тис. грн. - всього кілька блідих заходів на місяць. Кілька років тому у червні (а це досить касовий місяць) зал, судячи з афіш, був утрамбований під зав'язку. Рахуємо: 30 акцій по 190 тис. грн за вечір оренди - це вже
57 млн. грн "брудного" заробітку. А палац "Україна", нагадаю, - госпрозрахункове підприємство. Тепер же там особливо й рахувати нічого.

Чи зможе вітчизняний шоу-бізнес, пометушившись, заповнити місця на концертних майданчиках, зважаючи на екстрено вибулих закордонних гастролерів? Запитання, звісно, риторичне. Розуміючи, що нині аншлаговими "збиральниками" в Україні є всього кілька артистів.

Серед них - єдиний і незаперечний лідер - "Океан Ельзи". Зібрали нещодавно в Дніпропетровську 30 тис. глядачів з гаком, а могли б і більше, та не було місць. Гіпераншлаг на концерті цієї команди очікується і в Києві на стадіоні.

Економічна успішність "Океану" та С.Вакарчука - на нинішній час - феномен відкритий і прозорий. Якісний саунд, що його глядач емоційно сприймає і пропускає крізь себе, римуючи пісні з глобальними й інтимними тривогами-переживаннями; неабиякий патріотичний лідер, ніби посланий у наш безособистісний час як "привіт" із 70–80-х, коли стадіонами володіли харизматики й індивідуалісти, запалюючи публіку, перетворюючи натовп у народ…

На другому місці за зборами, кажуть, Тіна Кароль. Десь поруч - "Вечірній квартал". Доєвромайданна гастрольна успішність Ані Лорак або Таїсії Повалій в Україні може опинитися під великим сумнівом… Громадська думка до них різко змінилася. Прохолода, очевидно, позначиться і на заробітках.

Десятки більш-менш успішних артистів традиційно промишляли по корпоративах (декому платили близько 10 тис. у.о.). Але й ця годівниця тимчасово закрилася. Одні багатії поки що бояться їх організовувати (не хочуть світитися), а в інших - поки ні за що.

Експерти гастрольного ринку тим часом прогнозують "активізацію" клубного життя. Ага. Навряд чи на ньому багато заробиш, якщо деякі клуби віддають перевагу некомерційному неформату.

А з драматичним зникненням в Україні ще й театральних гастролерів (типу МХТ, який тут розірвуть, як Бобик грілку, через автограф Табакова на підтримку анексії Криму) виникли було надії на попит вітчизняного театровиробника. Але це - міраж. Нині збори в київських театрах далекі від рекордних і врожайних: деякі зали напівпорожні.

…Картина олією, представлена тут в образі "Бобика", напевно не повинна лякати есхатологічними мазками та кошмарними образами. Щось відходить, а щось приходить… Ось, наприклад, як пояснити постійні аншлаги на танці ансамблю Сухішвілі? Валить народ і валить…

Загибель "Бобика" - серйозний аргумент для перезавантаження економічних, юридичних і етичних відносин на гастрольному шоу-бізнесовому ринку. Гра тут давно мала б стати чеснішою, прозорішою і, головне, гуманнішою - з урахуванням зарплат та можливостей вітчизняного квиткоспоживача. Що це за "шоу-бізнес" такий, якщо він по кишені лише платоспроможним жлобам або високопоставленим повіям?! Отож якщо й воскресне цей "Бобик", то вже під іншою кличкою…

Можливо, "Муму"?