ЗВАБЛИВИЙ ГОЛОС ГІТАРИ

Гітару можна сміливо назвати інструментом аристократичного походження з багатим родоводом і родинними зв’язками, яким могли б позаздрити королівські і князівські сім’ї. Коріння її сягає часів античності. ХІІІ століття — початок її побутування в Іспанії. Найпопулярнішим інструментом у домашньому побуті різних європейських країн вона стала в ХІХ столітті. Без гітари неможливо уявити музичний світ Латинської Америки. З’явилася вона і на Сході. Так, самобутня школа гітарного виконавства і творчості склалася у В’єтнамі, де гітара здобула всенародну любов. Аристократизм не зашкодив гітарі стати найдемократичнішим і найпоширенішим інструментом. Дивовижним чином вона проявляється в полярних сферах музики побуту, масової музичної культури і серйозного академічного музикування. Зі сферою її вжиткування в концертній практиці кияни могли знайомитися протягом усього філармонічного сезону. Кульмінацією цього гітарного циклу і помітною музичною подією весни та початку літа став фестиваль гітарного мистецтва у Національній філармонії України.

Спільною акцією філармонії і відразу двох посольств — Королівства Іспанії й Аргентинської Республіки — відкривалася літня частина фестивалю. Іспанський гітарист аргентинського походження Ернесто Бітетті дав сольний концерт, що приніс справжню насолоду аматорам гітарного мистецтва, які заповнили зал. Широко відомий музикант і педагог, він показав програму з двох відділень, під час яких продемонстрував два лики свого інструмента. У першому відділенні гітара постала в класичних іспанському і латиноамериканському образах. У творах Е.Віла-Лобоса, Ф.Морено Торроби, І.Альбеніса її звучання було ніби напоєне пахощами спекотної південної ночі, у сухому повітрі якої слух уловлює найменші шерехи, коливання листя, шепіт і шелест таємничого нічного життя світу. Рафінована звукова палітра музиканта фіксувала постійну зміну відчуттів. Меланхолійні наспіви були огорнуті міріадами відзвуків, часом під його пальцями то оживав маленький повітряний оркестрик, то вчувалися голоси партнерів, що вели діалог. Невловима вібрація відтінків звучання вабила і зачаровувала. Виникало враження певної таємнодії, де змішувалися зітхання і сплески, легкі доторки, уривки спогадів, любовні клятви, відзвуки кимось пережитих драм.

У другому відділенні прозвучали два твори сучасних авторів — Соната Х.Буенагу і Libra Sonatina Р.Дайєнса. Ернесто Бітетті постійно виступає ініціатором створення нового гітарного репертуару, прагнучи стимулювати творчі пошуки композиторів. У сучасних опусах традиційне амплуа гітари розширюється і трансформується. Відповідно до цього звучання інструмента набуло у двох названих творах більш жорсткішого графічного характеру. Різкішими стали акценти, тонку поетичну ауру змінили блискуча віртуозність і драматична напруженість, створювана кружлянням у звукових лабіринтах і ритмом монтажу характерних фрагментів.

А завершила концерт ефектна п’єса відомого короля жанру танго А.П’яцолли «Танго-Вальс-Танго». Гітара знову заговорила різними голосами, відтворюючи складні фігури танцю через гострі пластичні мотиви і характерні ритможести. Яскраво прозвучало поєднання темпераментного танго і томливо-меланхолійного щемкого вальсу, що у фіналі п’єси-триптиха вступили в діалог на правах персонажів-партнерів. Стихія ритмічно гострого запального танцю надзвичайно близька до гітарної специфіки. У сольному виконанні на концертній естраді талановитий іспанський музикант відтворив цілу танцювальну сцену, де звукові образи ніби набували зримо-пластичної промовистості.

Виконавчий стиль Ернесто Бітетті характеризується тонким ліризмом і чітко виваженою звуковою палітрою, майстерним застосуванням засобів артикуляції і строгістю смаку. Його концерт цілком підтвердив високе реноме музиканта як одного з найвидатніших майстрів сучасної гітари.