Як нищать імідж

Над серйозним завданням мати позитивний імідж держави в світі, як відомо, працюють спеціалісти. На заході загально прийнято, що визначні особистості — політики, бізнесмени, артисти, не говорячи вже про великі агенції чи корпорації, мають свої агентства паблік рілейшонс (піар), які дбають саме про імідж. Вони вибудовують образ клієнта, а коли з’являється щось негативне про нього — моментально на це реагують.

Невідомо чи наша держава має таке спеціальне агентство… Але у нас серйозні провали в цьому напрямку. Наші сайти та друкована інформація, що виходять «від держави», які я бачила, мають не тільки низький стиль подачі, а й ганебні переклади англійською мовою. В інтелігентних колах Заходу звертають величезну увагу на правильний правопис. Інакше ви неосвічений простак. І ніяка еліта з вами нічого не захоче мати спільного. Найгірше те, що ми довірливо віддаємо переклади абикому — і тим легковажимо щодо нашого іміджу, не надаємо належної ваги професіоналізму і закриваємо очі на наслідки. А вони серйозні.

Ми ще до кінця не збагнули, що веб-сайт країни це перше місце, де європеєць, американець чи азіат має шукати інформацію про державу. Втім, імідж країни на нашому власному сайті Євробачення ганебно провалили… Не зрозуміли, що прес-служба повинна мати ідеальні переклади, з яких не сміялися б.

Євробачення пройшло пристойно (з організаційного боку). Але як тільки відкрилися сайти Eurovision.ua і Eurovision 2005 виникла паніка — англійська версія була настільки ганебна — непрофесійна подача матеріалу і погані й страшенно недбалі переклади (Молдова три рази без букви «л»), — що я відразу ж звернулася електронним листом до панів Томенка, Стецьківа та Грицака: «SOS! Ми щойно провалили імідж України в світі!!! так, як Україна себе показала на Вашому сайті, — це справжній скандал … ми виглядаємо, як анальфабети, — словом, образа для нації. Я не хочу, щоб моя нація була так принижена.

Сайт треба негайно тимчасово закрити і тексти виправити (пропонувала навіть свою допомогу)».

Півсвіту чекало на Євробачення — це мільйони людей, і кожної години тисячі людей відкривали сайт і бачили неподобство. Чи, врешті, зрозуміємо, що це означає для іміджу України? Мабуть, наше радянське минуле навчило, що можна все робити будь-як. А західний світ не толерує «будь-як» і прискіпливо дивиться на професіоналізм, а коли його не знаходить, скидає вас в загал разом із бідними неосвіченими емігрантами з Азії чи Африки. Захід має нас за вульгарних простаків і тому не чекає в Євросоюзі. І на це ми заслужили от такими провалами як, скажімо, згаданий сайт. Комусь може видатися, що це дрібниці. Доводилось писати до вищезгаданого тріумвірату, список помилок з кожним днем зростав. Випадково познайомилася з людиною з відділу помічника Президента і просила передати лист до пані Катерини Ющенко: «Після Вашого шаленого успіху в Америці, як хтось відкриє цей сайт — він не повірить, що це ця сама країна. Будь ласка, прошу Вас дуже — подивіться самі на цей сайт — бо щось треба з тим зробити і то негайно!» Але реакції не було.

Після багатьох звернень відізвався лише Марко Маркович (паблік рілейшонс Євробачення) і сказав, що він має перекладача з Канади, якому довіряє. Окрім того, як виявилося, сайт Eurovision 2005 «не їхній», і вони не можуть його контролювати. Однак квитки треба було замовляти саме на «не їхньому» сайті. Коли ви зайшли на цей сайт, ви б пережили не найприємніші хвилини: якісь уривки слів, фраз, не візуальна подача, а психоделічна. Не можна нічого зрозуміти. Президент — «Ушенко», а помилки мало не в кожному слові. Чи замовили б ви квиток на такому сайті? Ніколи. Тому, можливо, і не приїхала до Києва певна кількість людей, на яку сподівалися. Як можна стверджувати, що сайт «не підконтрольний», а на ньому продавати квитки? 44 помилки (не коми чи крапки!). Втім нікого це не цікавило.

Ще раніше, під час помаранчевої революції, потрапив до рук прес-реліз кандидата в президенти Віктора Ющенка англійською мовою, від якого стало погано. Коли зателефонувала до прес-центру, там відповіли, що вони просять перекладати студентів з Могилянки... Тоді сама вирішила писати новини англійською мовою, які йшли на 10 тисяч урядових адрес по світу; а щоденних випусків було понад 100. І от недавно читаю англійський випуск прес-служби президента про прийом, який влаштувала наша перша леді в Нью-Йорку в Українському інституті. Не досить, що прес-реліз був написаний слабенько (прикметники вжиті зовсім не на місці і викликали сміх). Телефоную в прес- службу і запитую, чому прес-реліз зроблено так непрофесійно. Відповідають: українською мовою «він був довгий», але їхній перекладач стомився і скоротив текст… А чому поганий перекладач? Бо важко знайти корінного англомовного перекладача з українським паспортом. Здалося, що до нас ще не прийшла ера інформатики, і ми взагалі в середньовіччі...

Венеціанський бієнале цього року аж 51-й. Коли Міністерство культури виготовило офіційне оголошення і запрошення на українську виставку, а потім помістило її на спеціальному сайті, — в заголовку виявилась жахлива помилка. Це не був 51-й а 51-мий (приблизно) —бієнале, значить додане закінчення було неправильне, і заголовок був набраний малими буквами. Перекладач, мабуть, не закінчив навіть першого курсу. Світ сьогодні говорить англійською — отже, уявіть масштаб впливу на імідж України. Звичайно, маємо проблему з перекладачами на англійську мову. Згадаю про каталог одного з наших визначних митців. Стаття підписана українською нормально, а англійською — «Екстра доктор філософії». Такого титулу я ще не чула.

І не думайте, що це так просто — тут вже ціла школа українських «перекладачів» зі своїми специфічними словотвореннями і своєю англійською граматикою і шаленою самовпевненістю. Вони проти англомовних людей і «знають» мову краще за них, тому й не думайте їх виправляти. Коли б це були індивідуальні випадки — півбіди. Але це масове явище. Запитайте англомовних людей, почавши від послів, і не повірите, що вам розкажуть. Мала випадок, коли доручили перевірити переклад однієї книжки. Переклад робила одна фірма, і він був такий невдалий, що (за експертизою кількох професійних перекладачів) його навіть не можна було виправити — треба було робити зовсім новий. Погані переклади вже закоренилися в нас і на офіційних сайтах (погляньте на сайт Верховної Ради.)

Отже, що робити? Прохання до міністра освіти ввести хоча б систему тестування перекладачів з англійської і надавати їм офіційного статусу відповідно до рівня їх знань. Щоб особа, інституція чи держава могли розраховувати на певного рівня професіоналізм.