ВІКТОР НЕКРАСОВ ПОВЕРТАЄТЬСЯ В «БУДИНОК ТУРБІНИХ»

17 червня півстоліття тому у Берліні («східному») відбулося повстання. У книзі «По обе стороны стены» Віктор Некрасов розповідає про музей Берлінської стіни — «самый интересный из всех, что я когда-либо в жизни видел». Давно вже немає стіни, розібраної туристами на сувеніри... Безсумнівно, що письменник зауважив дату повстання — день свого народження.

Цього дня на російському кладовищі Сен-Женев’єв-де-Буа під Парижем (по алеях його водив своїх друзів і потім — читачів Некрасов: «Вот мои будущие соседи...», і неминуче згадував рідне місто: «Почти как киевское Байково, где за одной решеткой покоятся мама, бабушка, тетя Соня») наступник письменника Віктор Кондирєв поставив квіти в горщику: «Адміністрація кладовища просить на могили живі квіти не класти — такі квіти швидко в’януть, а потім довго лежать, надаючи плитам неохайного вигляду. Адже нині рідко хто їздить на кладовище регулярно — далеко, та й складно для людей похилого віку, а молоді, природно, на могили предків особливо не рвуться, не до цього».

Разом із Валентином Селібером, другом Некрасова й автором меморіальної дошки, що висить на будинку в Пасажі, де жив письменник, ми вирушаємо на Байкове кладовище, на те єдине місце, що «тянет меня к себе». На цій могилі була встановлена кілька років тому чорна мармурова дошка: «Здесь похоронены мать, бабушка и тетя выдающегося киевлянина, писателя-правозащитника Виктора Платоновича Некрасова (17 июня 1911—3 сентября 1987). Горячо любивший свою родину, он вынужден был ее покинуть и похоронен в Париже на кладбище Сен-Женевьев-де-Буа».

Могила цілком доглянута, треба лише обновити металеві таблички мами і тітки — на них зазначені тільки дати смерті: «Мотовилова Софья Николаевна, умерла 28.02.1966 г.» (вона народилася в Симбірську 6 лютого 1881 року) і «Некрасова Зинаида Николаевна, умерла 7.10.1970 г.». Рівно двадцять років тому молодший син напише: «В этом году ей исполнилось бы сто четыре года. Двадцать четвертого июня. Прожила она девяносто один».

Нинішнього року в Москві вийшла книга Некрасова (у видавництві «Книжная палата»). У Києві некрасовська комісія планує випустити тритомне зібрання творів і збірник спогадів про письменника. Упорядники його — Ріталій Заславський (голова комісії), Олександр Парніс (літературний секретар Некрасова) і Віктор Кондирєв — спеціально для цього збірника підготували багато нових спогадів про нього та його листи. Якщо зібрати листи Віктора Платоновича, то вони за обсягом можуть перевищити все, що він надрукував.

У Музеї Булгакова в Києві, який зобов’язаний Некрасову якщо не відкриттям, то неофіційною назвою «Будинок Турбіних», готується виставка. Працівникам музею вдалося знайти документи Некрасова, пов’язані з його навчанням у студії при Театрі російської драми (так у передвоєнні роки називався нинішній театр ім. Лесі Українки), та його статті в газеті «Радянське мистецтво», де він працював у 1945—1947 роках. На виставці будуть представлені фотографії і портрети Некрасова, роботи його друзів-художників, документи і листи. Якщо у ваших сімейних архівах збереглися фотографії, документи або спогади, пов’язані з ім’ям Віктора Платоновича Некрасова, у Музеї Булгакова (філії Музею історії Києва) будуть дуже вдячні за можливість подати їх на виставці. Адреса: Київ, Андріївський узвіз, 13. Для В.Некрасова. «Доки людину пам’ятають, вона жива», — так сказав небагатослівний зазвичай Валентин Селібер, коли ми ішли з Байкова.