Услід за Дон Кіхотом

Уп’яте в столиці проходить Міжнародний фестиваль Булгакова. Директор форуму — режисер Віталій Малахов — повідомив «ДТ», що цього разу захід розтягнеться в часі і просторі й перетвориться на так званий літній булгаковський проект. Активні переговори про відвідання фесту ведуться навіть зі співачкою Бйорк.

На київських сценах твори Булгакова, як відомо, тепер з’являються не дуже часто. Тому Міжнародний фестиваль Булгакова певною мірою покликаний заповнити цю прогалину, ну і вшанувати Михайла Афанасійовича, людину, кровно пов’язану з Києвом, драматурга, який подарував світові «Дні Турбіних», «Майстра і Маргариту», «Собаче серце», «Зойчину квартиру», «Багряний острів»... Ще чотири роки тому організатори булгаковського фесту вирішили, що кожен новий форум присвячуватиметься певному твору письменника. І темою першого фестивалю, який стартував 2002-го, стало «Собаче серце». Далі — «Морфій». Потім — «Майстер і Маргарита». Потім — «Біла гвардія» і «Дні Турбіних». Цього разу — «Дон Кіхот».

Передбачається, що і київська Російська драма покаже на фестивалі свого «Дон Кіхота» (режисер Михайло Резнікович, художник Давид Боровський, у головних ролях: Юрій Гребельник, Давид Бабаєв). Ну, а відкрився нинішній булгаковський огляд спектаклем «Любовні листи Сталіну» (німецький театр «Aula 02»), що його кияни побачили на сцені Театру на Подолі. Ця постановка режисера Лаури Квадрадо — найновіша прем’єра колективу.

— Віталію Юхимовичу, чи відчуваєте ви підвищення інтересу до булгаковського фестивалю з боку не лише глядачів (що природно), а й меценатів, якщо взяти до уваги, що це вже п’ятий форум?

— Булгаков — досить непроста постать. Однак якщо говорити про споживача, про так звані широкі кола, то, безперечно, інтерес до Булгакова завжди колосальний. Це стосується не тільки столиці, а й України загалом. Коли ми 2004 року проводили черговий фестиваль Булгакова, то Кшиштоф Зануссі зауважив: Булгаков, мовляв, це досить обмежений драматург. При цьому слід пам’ятати, що Зануссі — один із консультантів Папи Римського, проте він відвідав наш фест. Знаю, що Булгаков — один із найулюбленіших авторів співачки Бйорк. До речі, хочемо, щоб вона відвідала наш фест саме нинішнього року. Коли в Україну приїжджав Стінг, то єдине місце, яке він відвідав, — це був музей Булгакова на Андріївському узвозі. Однозначно булгаковський бренд дуже цікавий і досить вигідний для Києва. Але, на жаль, ставлення до геніального письменника навіть на його батьківщині, у Києві, дуже неоднозначне. Може, це завдяки КДБ, яке свого часу поширювало чутки про те, ніби Михайло Афанасійович стріляв у Довженка? Я не можу сказати... На жаль, багато хто вважає письменника і «антиукраїнцем», і «антикиянином»... Однак жодні спроби начепити ярлики не применшать колосальної художньої значущості його шедеврів.

— Чи буде у програмі фестивалю показано хоча б фрагменти нового спектаклю Російської драми «Дон Кіхот» за Булгаковим (прем’єру призначено на жовтень)?

— Нинішнього року відзначається 400-річчя виходу роману Сервантеса «Дон Кіхот». Тому ми й присвятили нинішній форум цій п’єсі Булгакова. У цьому сенсі наші інтереси з Російською драмою збігаються. І це одна з причин, чому Булгаковські читання на фестивалі трохи змістилися в часі. Ми б дуже хотіли використати фрагменти спектаклю, над яким зараз працює художній керівник Російської драми Михайло Резнікович. Другий момент пов’язаний із тим, що Булгаков більшість своїх творів писав, використовуючи при цьому київські теми. Наприклад, у «Кабалі святенників», коли письменник нібито водить свого героя Парижем, усі чомусь упізнають Київ. Ось я й подумав: непогано б провести фестиваль 2006-го в замку Ричарда на Андріївському узвозі. Адже булгаковська атмосфера буде цілком відтворена, коли в цьому замку запалять смолоскипи, заграє гітара і розпочнуться наші читання. Щоправда, це потребує дуже серйозного технічного забезпечення. І ще один момент... До нас пообіцяла приїхати одна зірка з дуже відомим ім’ям (ім’я це зі зрозумілих причин поки що не розголошуємо). Тому доведеться почекати.

На фестивалі також читатимуться лекції з історії написання «Дон Кіхота». Адже відомо, що Булгаков наприкінці життя підписувався як Мігель. Ще на форумі очікується виставка живопису португальських художників на тему «Дон Кіхота». Плануємо зробити театралізовану екскурсію по Будинку-музею Булгакова і музичний вечір, присвячений Іспанії, з певним асоціативним рядом — «Булгаков — «Дон Кіхот».

— Чи не було у ваших планах із метою додаткового піару запросити на нинішній фест авторів гучного серіалу «Майстер і Маргарита»?

— Майже півроку я вів переговори на цю тему з режисером Володимиром Бортком. Причому майже відразу після виходу його фільму на телеканалах «Інтер» і «Россия». Але оскільки зараз він розпочинає зйомки «Тараса Бульби» з участю Богдана Ступки, — навряд чи в нього вийде приїхати.

— Що б ви могли сказати про бюджет цьогорічного булгаковського фестивалю?

— Що про нього говорити?.. Нинішнього року бюджет фесту маленький. Очевидно, дуже багато грошей пішло на вибори. Так, безперечно, Міжнародний фестиваль Булгакова — справа перспективна, але для його підтримки потрібна досить потужна матеріально-технічна база, яка б забезпечила добру рекламу. Ця акція жодним чином не повинна перетворитися на те, на що перетворюються всі другосортні фестивалі, на які зазвичай приїжджають зовсім не ті, кого на них хочуть бачити. Нам, безперечно, потрібні люди, котрі зможуть інвестувати у фестиваль серйозні кошти. При цьому, звісно ж, розумію, що наш фестиваль — не єдиний у країні. І все одно реально грошей, які виділяються на наш форум, не вистачить навіть на приїзд і десятої частини одного професійного колективу. Ось вели переговори з ізраїльським театром «Гешер», який готує мюзикл «Диявол у Москві». Але їхній візит до нас обійдеться у 120 тис. доларів. Тобто на поверхні — дуже великі суми, якщо мати на увазі фахові колективи. Тому інколи і приїжджають колективи, котрі, безперечно, люблять Булгакова, але, на жаль, трохи далекі від уявлень про справжній професіоналізм. Великі надії ми пов’язуємо з будівництвом театру на Андріївському узвозі. Сподіваюся, наступний фестиваль уже відбудеться під його дахом. Тоді нам більше не доведеться орендувати ні зали, ні техніку.

— Хіба не дивно, що в наших київських академічних театрах фактично немає спектаклів за творами Булгакова — ні в Українській драмі, ні в Російській, ні в Театрі на Лівому березі?

— Так. Звісно ж, хотілося б, щоб за творами такого славетного автора з’являлося більше постановок. Але що ви хочете... Адже в нас, на жаль, часто не ставлять навіть українську драматургію. Що стосується планів, то якщо благополучно працюватимемо в новому приміщенні театру на Андріївському, то, гадаю, матимемо в репертуарі дві-три постановки за Булгаковим (нині вже є «Морфій» і «Божевільний Журден»).

— Яка країна на нинішньому Булгаковському форумі представить найбільшу кількість прочитань булгаковського «Дон Кіхота»?

— Цього разу до нас завітає Іспанія. Можливо, Польща. Будуть також деякі відомі російські актори. До нас регулярно приїжджають Олександр Філіппенко та Ігор Дмитрієв, вони спеціально готуються до фестивалю. На жаль, виходить так, що прийом тільки одного колективу «з’їдає» всі фінанси, виділені Управлінням культури.

Деталі

«Дон Кіхот» — булгаковська інсценівка однойменного роману (1605—1615) іспанського письменника Мігеля де Сервантеса. За життя Булгакова його п’єса не ставилася й не публікувалася. Інсценізувати «Дон Кіхота» запропонував Булгакову режисер театру ім.Вахтангова В.Кузой у червні 1937 р. А 9 вересня 1938 р. Булгаков передав уже готовий текст своєї сценічної версії в театр. У затяжному очікуванні відповіді від цензури Булгаков створив нову редакцію п’єси і передав її до Головреперткому. Відповіді не було. Причина зволікання полягала зовсім не у змісті п’єси, а в імені драматурга. Вперше ж «Дон Кіхот» був поставлений не вахтанговцями, а Театром імені Островського в Кінешмі (режисер О. Ларіонов) 27 квітня 1940 р., через півтора місяця після смерті Булгакова. Вахтанговський спектакль «Дон Кіхота» з’явився тільки 8 квітня 1941 р.