Туга за Гілельсом

Шостий міжнародний конкурс піаністів пам'яті Еміля Гілельса, що проходив в Одесі протягом десяти днів, показав очевидне: немає на світі другого "генія клавіш", як називали знаменитого одесита народного артиста СРСР Еміля Гілельса, володаря багатьох найвищих для діяча мистецтв звань і премій, почесного члена Лондонської королівської академії і Будапештської музичної академії.

16-річним студентом Одеської консерваторії він уперше підкорив музичний світ, і відтоді його ім'я знає світ.

Час вундеркіндів минув. Другого Гілельса немає. І, очевидно, не буде. Але є лауреати минулих років - Лев Терсков, Павло Колесников, Діана Гульцова й інші, чия творчість підтверджує, що в Одесі їх відзначили не даремно.

Учасники конкурсу - молоді музиканти з 13 країн Європи, Азії й Америки. До складу журі ввійшли професіонали зі США, Великобританії, Франції й України.

Головою журі став Володимир Вінницький (США), який разом із Михайлом Яковицьким (США) і Гремом Скоттом (Великобританія) також планував дати в Одесі майстер-класи, які в останній момент скасували без пояснення причин. Що, звичайно ж, прикро: адже їх хотіло відвідати багато професіоналів, викладачів і студентів, зокрема Училища мистецтв і культури ім. К.Данькевича. Але ж такий професійний конкурс нині став в Україні єдиним, пам'ятаючи це, легко відчути гордість і за те, що маємо.

Дуже непросто на базі конкретного музичного вишу провести таке змагання. Зрозуміло, що бюджет конкурсу не став соліднішим порівняно з 2013 р. Хотілося збільшити призовий фонд, Гран-прі заявили в 15 тис. дол. (у 2013-му заявляли 10 тис., але й тоді його не присуджували, не присудили і тепер, натомість були чотири перші премії, плюс золоті медалі). І тепер, як з'ясувалося, є в організаторів партнери, участь яких зробила проведення конкурсу можливим.

Церемонії відкриття й закриття конкурсу, весь третій тур учасники проходили разом із Національним одеським філармонічним оркестром під керуванням Хобарта Ерла. Гран-прі журі вирішило не присуджувати (в кулуарах подейкували, що не знайшли призових 15 тис. дол.).

Дві треті премії (3 тис. дол. США) отримали представниця РФ Ольга Кудрякова й одесит Андрій Турбинський. Японець Рутаро Сузукі (студент Національної консерваторії музики і танцю Парижа, клас Ортанс Картьє-Брессон), китаянка Чженьюй Лян (студентка ОНМА ім. А.Нежданової) і киянка Вікторія Швець (НМАУ ім. П.Чайковського, клас Ольги Ліфоренко) - три другі (5 тис. дол.).

Нарешті, чотири перші премії (7 тис. дол.) дісталися Жібек Кожахметовій (Казахстан), Тетяні Шафран (українці, студентці фортепіанної академії Оксани Яблонської в Болоньї), учневі Київської середньої спеціальної музичної школи ім. М.Лисенка Олексію Канке та студентові ОНМА ім. А.Нежданової Володимиру Кочнєву (клас Ігоря Сухомлинова). Одну призову суму ділили на кілька учасників, що, звичайно, конкурсантів трохи засмутило, але вони поставилися до цього з розумінням.

Жібек Кожахметова

Необхідність ділити одну премію на двох, а то й трьох лауреатів Олександр Сокіл пояснює високим рівнем конкурсантів - неможливо не відзначити кожного гідного, а призовий фонд усе-таки обмежений, хоч і є в конкурсу вірні друзі-меценати. У тому ж таки 2013-му конкурсу обіцяли фінансову підтримку держави, але, судячи з того, що на церемонії закриття Олександр Сокіл був відсутній в Одесі, бо був змушений спішно поїхати до Києва, тут не все гладенько відбувалося.

От скажуть: не варто так багато уваги приділяти фінансовій стороні, конкурсанти шукають не цього. Це поки що, а надалі почнуть шукати саме "цього", залишаючи місто, країну, де немає для них гідних умов. Бо, як кажуть в Одесі, "нехай звикають" до того, що підтримувати талановитих академічних музикантів престижно, що хорошим піаром може бути навіть іменна премія. Чому б і ні?

Фавориткою публіки була яскрава й темпераментна Жібек Кожахметова, яка блискуче фінішувала Другим концертом для фортепіано з оркестром Прокоф'єва, їй пророкували Гран-прі. Овацію з криками "Браво!", порушуючи всі правила, влаштували Володимиру Кочнєву на третьому турі, щойно відзвучав у його виконанні Третій концерт Рахманінова.

А 17-річний Олексій Канке, можливо, не за віком націлився на Перший концерт Чайковського, але був переконливий і ввійшов до четвірки найкращих. Тетяна Шафран, яка виконала у фіналі Третій концерт Рахманінова, також не могла залишитися за бортом призового човна.

Олексій Канке

Приз міського голови "Надія" (10 тис. грн) отримали одесити Олександр Лойко й Аміна Чобанзаде. На жаль, цього разу не вручали спеціального призу пам'яті професора Олександра Бугаєвського, що його, пам'ятається, на П'ятому конкурсі отримав молодий китайський піаніст Зіжун Ву. Не присуджували й призу пам'яті Берти Рейнгбальд за найкраще виконання фортепіанної транскрипції (на минулому конкурсі цю нагороду отримала москвичка Тетяна Сидорова), хоча в репертуарі конкурсантів вони, звичайно ж, були, і відзначити можна було не одного навіть піаніста.

Не було й спеціально написаного для конкурсу обов'язкового твору українського композитора (хоча кожен ту чи іншу українську п'єсу представив).

Тут ось який казус. На минулому конкурсі запропонована піаністам в обов'язковому виконанні рапсодія Володимира Птушкіна виявилася такою складною, що її дозволили грати по нотах, не заучуючи напам'ять, причому перемогла тоді японка Шіно Хідака, мабуть, найкраще підготовлена до інтерпретацій нової академічної музики.

Але ж і Гілельс такого не виконував, тож ця прогалина, може, й на краще, на згадку про нього варто виконувати й слухати Скарлатті, Скрябіна, Шумана, Ліста.