ЦІ ЛІТНІ ВЕЧОРИ...

Липень — традиційно «відпускний» місяць. Нинішній же, як особливо спекотний, зовсім не спонукав до активної діяльності. Кияни намагалися рятуватися від палючих сонячних променів на пляжах, у міських парках. У одному з них — Центральному парку культури і відпочинку, на відкритій естраді саме в спекотні липневі дні проходили концерти слухачів літньої музичної академії.

Заняття літньої академії, як і торік, відбувалися у рамках міжнародного фестивалю «Київські літні музичні вечори» і складалися з двох частин: майстер-класів і власне концертних виступів. У нинішній академії майстер-класи вели не тільки відомі педагоги України, Росії, Франції, Нідерландів, що приїжджали до Києва торік, але й професура зі США і Туреччини. Разом з професором Намікою Султановою приїхали й юні турецькі музиканти, що стали слухачами літньої академії. Не тільки фаховим музикантам, але і недосвідченим слухачам, що збиралися на літній естраді, протягом шести вечорів, цікаво було доторкнутися до турецької музичної культури, мало відомої в Україні.

Основна маса слухачів музичної академії (цього року до Києва з’їхалося близько 40 юних музикантів) була звісно з України. Приємною виявилася зустріч не тільки з хлопцями, які приїхали на академію вдруге, такими як Вадим Холоденко, що блискуче виконав на одному з концертів трасцедентний етюд Ф.Ліста. Порадували слух і академічні новачки: незважаючи на різний рівень виконання, всі вони виходили на естраду в піднесеному настрої, з упевненістю «дорослих» музикантів.

Що нового з’явилося в літній музичній академії 2001 року? Директор фестивалю «Київські літні музичні вечори» Юрій Зільберман відзначив два моменти: участь у концертах Чернігівського симфонічного оркестру «Філармонія» під керуванням заслуженого діяча мистецтв України Миколи Сукача, а також спонсорську допомогу Українського Альянсу, члена Світового Альянсу попередження вроджених пороків. Особливо Ю.Зільберман відзначив, що ні дощовий червень, під час якого проходив власне фестиваль, ні липнева задуха не відлякували тих, хто заповнював глядацькі місця навколо відкритої естради. Тут можна було бачити і тих, хто мав безпосереднє відношення до літньої музичної академії, і чималу кількість людей похилого віку, для яких подібні концерти — єдина можливість доторкнутися до світу класичної музики. Проте найпримітнішою була значна кількість молодих слухачів, що приходили парами і навіть сім’ями з з маленькими дітьми. Частина цієї публіки потрапляла до естради випадково і залишалася сидіти, а то й стояти протягом усього концерту. Цей факт говорить і про культурний голод, що відчувають люди, не обтяжені високими прибутками, і про те, що людина, яка живе в перевантаженому децибелами звуковому полі сучасного міста, як і колись відчуває потяг до «живої» музики, що проникає не тільки у вуха, а й у душу.

До музики, що виконує свою одвічну місію: плекати дух і душу.