СИНІЙ ПТАХ ДОБРА ТА НАДІЇ

«...Мистецтво робить моральний вплив не лише тому, що приносить насолоду за допомогою моральних засобів, а й тому, що насолода, яку воно дарує, сама веде до моральності». Цю фразу великого німецького поета й драматурга Фрідріха Шиллера можна вважати своєрідним девізом театрального майстер-класу, організованого фондом «Мистецтво, культура та наука» в київській школі-інтернаті №21.

Навчальний заклад, де почали реалізовувати згаданий проект, не зовсім звичайний. По-перше, тут живуть і здобувають освіту діти-сироти. По-друге, він зовсім не вписується в стандартне уявлення про «сирітський дім». Тут немає й натяку на безлику казенщину, навпаки, усе дихає справжнім домашнім затишком. Скрізь — ідеальна чистота й порядок, на стінах — дивовижні картини-аплікації, виконані вихованцями школи, на кожному підвіконні — вирощені ними квіти. Та й самі хлопчики й дівчатка справляють дуже приємне враження: охайні, усміхнені, чемні. А головне — відчувається, що співробітники інтернату не просто працюють зі своїми підопічними, а по-справжньому їх люблять.

— Звісно, далеко не всі наші діти добре навчаються, далеко не з усіма можна швидко знайти спільну мову, — розповідає директор школи Алла Кошечко. — Усі вони дуже складні, легко ранимі, запальні. Адже кожен за своє коротке життя зазнав стільки горя, образ і лиха, що іноді просто дивуєшся, як при цьому дитина залишилася дитиною?.. Але я переконана в одному: наша мета — не лише відігріти (у прямому й переносному значенні) дітей і, як кажуть, вивести їх у люди. У кожному з них є Божа іскра, і ми просто зобов’язані її помітити й не дати їй згаснути.

Особисто я вухам своїм не повірила, коли Алла Григорівна сказала, що в школі постійно функціонують дев’ятнадцять (!) різноманітних гуртків. Але буквально за кілька хвилин переконалася: вони не лише існують, а й вельми плідно працюють. У одній кімнаті хлопчики й дівчатка захоплено малювали, в інший — серйозні малюки зосереджено ліпили з пластиліну кумедні фігурки, у шкільній теплиці юні ботаніки чаклували над квітами. До того ж, усю гурткову роботу ведуть не вчителі чи вихователі, а професійні художники, музиканти, біологи, фахівці з прикладного мистецтва тощо. Те саме можна сказати і про театральний майстер-клас, започаткований недавно, — ним керує відомий режисер-постановник з київського Молодого театру Євген Курман (пригадуєте, його феєричні «Русалочки» свого часу викликали справжній фурор у середовищі столичних театралів).

Робота над спектаклем щойно розпочалася. Тому казати про те, коли творчий процес підійде до свого логічного завершення, поки зарано. Сьогодні достеменно можна сказати наступне. У постановці беруть участь тридцять два семикласники. Як перший сценічний дослід обрано чарівну казку бельгійського письменника Моріса Метерлінка «Синій птах». До постановочної групи, крім Є.Курмана, входять художник і постановник сценічних боїв Олексій Дубинський, художник-сценограф Ірина Горшкова й Олександр Головньов (музичне оформлення).

— Коли представники фонду «Мистецтво, культура та наука» звернулися до мене з пропозицією поставити «Синього птаха», я дуже довго сумнівався й не наважувався взятися за цю роботу, — розповідає Євген Курман. — Але коли приїхав сюди, побачив тутешніх дітей, зрозумів: їм справді потрібно допомагати. І не в якомусь загальногуманітарному, а в людському плані. Адже я знаю не з чуток, що мистецтво лікує. І, власне, ми цим і займаємося. Певен, коли нам удасться, так би мовити, зняти з дітей їхній негатив, нігілізм, «колючість», одержимо дуже несподіваний і яскравий мистецький результат. Але не лише в цьому наше завдання. А й у тому, аби змінити їхній погляд на світ, змінити їхню самоідентифікацію, зробити нормальними членами соціуму, не розлюченими, позбавленими заряду негативної енергії. Саме мистецтво й допомагає захиститися від негативу, настроїтися на позитив.

Робота над спектаклем розпочалася не зовсім звичайно: не з читання тексту п’єси, його аналізу й розбору, а зі спеціальних тренінгів і уроків пластики. Дітям передусім потрібно опанувати головний інструмент актора — своє тіло, вважає режисер. До речі, інтернатівці, керовані досвідченими наставниками, не лише готуються зіграти своїх майбутніх персонажів, а й візьмуть найактивнішу участь у всіх стадіях підготовки спектаклю, його постановки. Саме юні артисти, за задумом ініціаторів проекту, придумуватимуть майбутні декорації, костюми, звукове оформлення «Синього птаха». Природно, образи й ідеї, породжені творчою уявою дітей, потрібно буде втілити в життя, правильно композиційно вибудувати. От цим уже займуться професіонали. Але сам творчий імпульс, підкреслив Є.Курман, мають генерувати діти.

Нам залишається тільки одне: побажати всім учасникам проекту успіху. І дуже хочеться сподіватися, що починання досягне своєї головної мети — діти повірять у себе, а ті, хто побачить результат їхньої роботи, повірять у них.