Сім чудес десятої музи

Кіно - уже саме по собі «диво». Причому з тієї хвилини, коли поїзд братів Люм’єр рушив у далеку путь. Якого ж іще додаткового «чаклунства» вимагати від цієї десятої музи? Однак на старті XXI століття «найважливіше з мистецтв» дивує по-дорослому. На свій смак і ризик (виключно із суб’єктивних спонукань) спробую вичленувати сім знакових чудес кінематографа поточного часу напередодні Нового року.

Старикам тут місце! У грудні цей режисер відсвяткував своє 104-річчя, приурочивши до дати прем’єру нового фільму «Гебо і тіні». Він і зараз працює над новою повнометражною стрічкою «Церква диявола». Останні 35 років ця людина знімає в середньому по одному фільму на рік.

А свою першу картину він зняв 1931 року, коли ще не в усіх кінотеатрах можна було побачити звукові фільми. Відтоді в нього не було практично жодної відпустки чи лікарняного! Кредо його життя - «Зупинися - і ти вмер. Продовжуй працювати, щоб жити!».

Отже, «він» - це Мануель ді Олівейра (Португалія, Франція). Всесвітньо відомий кінорежисер, живий класик кіно. Мабуть, найстарший, але, як і раніше, активний кіномайстер на планеті, які ми й відкриємо наш умовний новорічний хіт-парад кіночудес. Бо не сумнозвісні технології роблять дива на екрані, а такі «старики» (які вічно рвуться в «бій»), як Олівейра, Клінт Іствуд або Френсіс Форд Коппола. І нехай останні значно молодші за нашого героя, все-таки хочеться вірити, що й у них усе ще попереду.

Доросле дитинство. Ще донедавна анімація залишалася немовби на другому плані великого кінобізнесу. Однак «молодший брат» уже переродився на «важку дитину», яка почала диктувати свої жорстокі правила. Останні років 10-15 це промовисто підтверджують запаморочливі касові збори саме анімаційних проектів. «Історія іграшок: Велика втеча» - зібрано в прокаті більш як 1 млрд. дол.! На підході до цієї ж оцінки - «У пошуках Немо». Фільм, який продюсери перевипустили в 3D форматі, вирішивши по другому колу «зібрати дань» з дітей та їхніх батьків. Що вже казати про «Льодовиковий період», «Шрека» та «Мадагаскар», які потрапили в чарти успішних касових франшиз світу і стали справжніми дивами аніматорського мистецтва.

Муза під час чуми. У 2008-му, коли спалахнула світова фінансова криза, кількість проданих квитків до кінотеатрів не просто підозріло зросла, а й досягла рекордних показників. Тоді в офісних та інших працівників - жертв кризи - з’явилася мила традиція відзначати свої звільнення культпоходами в кінотеатри. Нема добра без лиха. Кіно для багатьох стало диво-«наркотиком» у періоди невпевненості, безперспективності...

Своєрідний символ того часу - нашумілий «Мільйонер із нетрів» Денні Бойла, що отримав вісім «Оскарів». Як відомо, у головному герої цієї стрічки (добродушному індійському хлопцеві, який зірвав куш у телевізійній грі) багато кіноглядачів хотіли б побачити й самих себе - щасливчиків посеред нетрів.

Страшний сон для Боллівуду, Голлівуду та «Мосфільму». Ще кілька десятиліть тому країни Нігерії немовби й не існувало на кінематографічній карті світу. Та й сьогодні на запит у пошуковику «Кінематограф Нігерії» першою спливає дивовижне посилання на «Абсурдопедію». Проте саме в цій країні… увага… приготувалися до дива… щорічно знімається до тисячі фільмів! А це в півтора-два рази більше, ніж у Голлівуді. І не набагато менше, ніж у Боллівуді - найбільшій кіноіндустрії світу. За межею бідності в Нігерії живуть близько 100 млн. Саме вони й становлять основну аудиторію кінотеатрів. Бажання глядачів закутати свій розпач у райдужний місцевий кінематографічний вимисел змушує тамтешніх режисерів завершувати свої фільми неминучим «хепі-ендом». Власне, нігерійці знімають кіно про те, що бачать на вулиці: про корупцію, наркотики, містичні драми з ляльками вуду, торгівлю людьми тощо.

Середній бюджет нігерійського фільму - 25-30 тис. дол. Якщо ж продюсерам вдається «розкрутити» місцевих нафтомагнатів на 100 тис. дол. - фільм вважається блокбастером.

Попри масштаб нігерійської кіноіндустрії, у світовій пресі ця країна все ще залишається «розсадником ВІЛ-інфекції та регіоном, де регулярно викрадають людей»...

Крім Нігерії, в останні десятиліття почали активно розвиватися кіноіндустрії Алжиру, ПАР і навіть Буркіна-Фасо. Хто знає, може й Україна незабаром позмагається за кількістю кіно з Буркіна-Фасо?

Генії в «Данії-в’язниці». Як відомо, у «Гамлеті» Шекспіра цю країну затавровано образно - «Данія-в’язниця». Однак саме ця країна - ще й така собі «теплиця» для вирощування кіногеніїв. І якщо активний нігерійський кінематограф - це, швидше, бадьорий спосіб відмивання нафтодоларів, то данський - високе мистецтво, оскільки на батьківщині принца данського сьогодні найвища щільність геніальних режисерів на 1 кв. км.

Серед них... Геній і великий кінопровокатор Ларс фон Трієр. Зрозуміло, талант і новатор Томас Вінтерберг. А ще бунтар Ніколас Віндінг Рефн. Оскароносна Сюзанна Бір. Експериментатор Йорген Лєт і традиціоналіст Ніколай Арсел. Живий класик Біллі Аугуст та абсурдист Крістоффер Бое...

Джерелом натхнення для них є оспіваний колись Інгмаром Бергманом «скандинавський психоз». Їхні фільми «паралізують» чутливість звичайних глядачів і заганяють у глухий кут навіть запеклих кінокритиків. І допоки найкращими ліками від нервових зривів у Данії залишається творчість, кінематографісти цієї країни продовжують поповнювати золотий запас батьківщини своїми нескінченними призами з найпрестижніших світових кінофестів.

Поки всі вдома. Кіно давно вже не тільки «алхімія», яка оперує мудрими знаннями та загадковою технікою, а й загальнодоступна розвага. Створити фільм від початку й до кінця (багато хто це знає) можна, не виходячи з дому. Наприклад, на початку 2012 року в прокат вийшла перша повнометражна стрічка, повністю знята на iPhone. Мобільні телефони оснащено камерами - отже, вперед… Нині кожен може вважати себе режисером. Але це не зовсім диво, а, швидше, буденність… Водночас дедалі більше з’являється кінематографістів, які не мають традиційної освіти. Завдяки всесвітній мережі кінознання стали гранично доступними. Тож нове покоління частіше змінює «кіно-шкільну лаву» на зручне крісло перед комп’ютером. Користувачі активно переходять на використання електронних джерел із питань кіно.

Однак ні технічний стрибок, ні доступність кіноінформації (завдяки мережі) не зробили революції в мистецтві кіно. Геніальних картин не побільшало. Причина та сама - талант єдина новина... Оскільки і Фелліні, і Вісконті не були активними «користувачами».

Техніка актора і техніка замість актора. Перед початком того чи іншого масштабного й мегабюджетного фільму окремі продюсери вважають своїм обов’язком принести в жертву своїм божествам (акторам) позахмарний гонорар. Суми цих гонорарів прописом - з розряду чудес, які не сняться звичайним людям. Наприклад, Джонні Депп за появу в останній частині «Піратів Карибського моря» одержав 56 млн. дол., ставши таким чином найбільш високооплачуваним актором сучасності.

Однак епоха таких астрономічних гонорарів поступово підходить до фінішу. І недалеко той час, коли «живих» акторів поступово почнуть замінювати актори техногенні (техногенні, як і катастрофи). Над зачаттям таких акторів сьогодні ревно працюють найкращі кінодизайнери. Одним із перших, хто з’явився з «комп’ютерної пробірки», став Джеф Бріджес. Так, в «Троні: Спадщині» (2010) з’являється його комп’ютерний клон.

Після цього багато критиків всерйоз заговорили про те, що на кінофестах незабаром заснують спеціальну нагороду «за найкращу кібер-роль». Отримувати її будуть дизайнери та аніматори.

З огляду на стрімкість розвитку технологій, мабуть, років через десять буде вигідніше малювати «з нуля» актора, ніж домальовувати нулі до його гонорару?