Рік великого перелому. Топ-10 кіноподій 2017-го

Використовуючи давню і вже декомунізовану лексику, з певними підставами можна припустити, що 2017-й - помітний рік "великого перелому" в українському кіно.

Переважно - в кількісному факторі. Але є й окремі фактори якості.

В авторському рейтингу DT.UA - лише деякі важливі й принципові кіноподії року, що минає.

Рекордна кількість українських прем'єр у прокаті

oiff.com.ua

Якщо ще кілька років тому неможливо було уявити, що за 12 календарних місяців у вітчизняному прокаті може з'явитися три десятки вітчизняних стрічок, то неймовірне стало очевидним - у 2017-му. Це картини різних жанрів, різної адресної аудиторії і, певна річ, різної якості. Деякі й мріяти не можуть про пристойні касові збори, деяким, на щастя, вдалося зібрати аншлаги у вікенди, конкуруючи навіть із голлівудськими блокбастерами. Кількісний чинник явно не повинен бути діагнозом "запаморочення від успіхів". Оскільки кіноринок диктує свої жорстокі закони. І виживатимуть на ньому тільки найсильніші. А слабаки зі своїми блідими кіноаплікаціями так чи інакше завжди будуть в ар'єргарді.

Утвердження міжнародної статусності Одеського кінофестивалю

Не найкращий літній період, тому що дика спека. Не найкращі люди планети на червоній килимовій доріжці біля Оперного театру (що стало вже притчею во язицех). Але багато в чому справді найкращі в Україні фестивальні програми, насичений асортимент. І вже котрий рік одеський фест відкриває й благословляє у великий кіносвіт хороші вітчизняні картини. Як це вийшло з "Гніздом горлиці" Тараса Ткаченка. У 2017-му найкращим повнометражним українським фільмом назвали "Dixie Land" Романа Бондарчука, а найкращою короткометражкою - стрічку Павла Острікова "Випуск-97". Тим часом, нагадаємо, Гран-прі та 10 тис. євро отримав бельгійсько-нідерландський проект "Король бельгійців".

Фестиваль Docudays як дзеркало важкої реальності та спотвореної дійсності

bdzhola.com

Ще один помітний і впливовий український кінофест, який останнім часом теж утвердив свою художню й соціально-політичну репутацію. Важливо зазначити, що фестиваль не обмежує себе якимись традиційними форматами, постійно пропонує нові паралельні проекти на своїй території. Як і 2017-го. Зазначимо, що черговий міжнародний фестиваль документального кіно про права людини відбудеться з 23 по 30 березня 2018 р.

Збільшення державного фінансування кіногалузі

Згідно з усім відомою інформацією, кіногалузь у 2017-му отримала на свої невичерпні потреби близько 500 млн грн. У 2018-му вона отримає удвічі більше. З урахуванням нашої бідності, війни на Сході, держборгу та інших складних подій, будь-яка копійчина, так би мовити, зігріє душу. У даному разі приріст фінансування кіногалузі - тенденція багатоярусна: іміджеві пріоритети, робочі місця, у певному сенсі навіть контрпропаганда, велика любов наших чиновників до десятої музи, а також, певна річ, пояснима любов тих-таки політиків і до власних кишень: виключно при збігу сприятливих для них обставин.

Повна самоокупність у прокаті фільму "DZIDZIO Контрабас"

Фільм режисера Олега Борщевського зібрав понад 22 млн грн. Тим самим, перекривши бюджет, створив чудовий прецедент самоокупності українського фільму в прокаті. Тим більше що фінансування тут не державне, а суто приватні інвестиції. Про жанрові особливості та художні переваги комедії - думки різні. Як і має бути, коли йдеться про комедію, що грає з глядачем у гру "трохи нижче плінтуса". Тим часом "DZIDZIO..." може породити новомодний тренд у кіно: зірка естради в головній ролі - і касові збори в кишені. Зовні це легкий шлях, але ж у мистецтві легких шляхів не буває.

Касові успіхи українських комедій, фентезі, військових драм

До нашої спільної радості у зв'язку з самоокупністю "DZIDZIO..." додаються паралельні радощі у зв'язку з касовими зборами вітчизняних фільмів досить різних жанрів. Політична комедія від Володимира Зеленського "Слуга народу" "нашкрябала по засіках" понад 25 млн грн. А військова драма "Кіборги" тільки за перший тиждень зібрала понад 8 млн грн, щиро спантеличивши такими показниками своїх творців. Пристойні результати також у "Сторожової застави" - понад 18 млн.

Найкращий режисерський кінодебют - Марина Степанська

Film.ua

В українському кіно в бій ідуть не тільки старики, а й жвава обдарована молодь. "Стрімголов" - психологічна кінодрама, що стала повнометражним режисерським дебютом Марини Степанської. Фільм помітили на фестивалях, він ротувався як можливий кандидат від України на "Оскар". Багато кінокритиків, думки яких часто розбігаються, відзначають Марину Степанську як перспективного, цікавого режисера, як справжнє кіновідкриття 2017-го. Нагадаємо, її фільм (бюджет 10 млн грн) - це авторський погляд на сучасний Київ, у якому молоді герої шукають себе, шукають своє місце. Як повідомляє анотація, "в умовах героїчного часу".

Запуск у виробництво півсотні нових стрічок

Ця позиція теж - безумовна кіноподія 2017-го, оскільки в році, що минає, у прямому сенсі, "заквашено" багато нових проектів, котрі найближчим часом годуватимуть (якщо зможуть) і прокат, і своїх творців, і навіть деяких критиків, хоча за кінорецензії платять мало.

Серіальний вал Made in Ukraine (без аналізу якості)

Паралельна реальність під умовною назвою "нові українські серіали" - саме такою реальністю і є. Сноби від кіно ставляться до цього мильного потоку поблажливо, масовий глядач не намагається бодай запам'ятати імена та обличчя акторів, які в цих проектах мелькають (Станіслав Боклан і Дмитро Суржиков - прекрасні винятки). У поточному контексті активізації серіаловиробництва - в рамках монополій Коломойського, Пінчука, Фірташа, Ахметова, інших ніби незалежних компаній - у першу чергу робочі місця та заміна російського телеконтенту телеконтентом вітчизняним. Принаймні до "Гри престолів", до "Шерлока", не кажучи вже про "Картковий будиночок", багатьом нашим творам поки що далеко, але на все свій час.

Народження нового покоління: актори, ролі, тренди

Незаперечною подією 2017-го став фільм Ахтема Сеїтаблаєва "Кіборги". Не лише як проект на зламі художності та документалістики. А й як проект, що концентрує у своїй основі творчі пошуки нового кінопокоління і відкриває в тому ж таки поколінні і нові імена, і душі прекрасні пориви. Колекція акторських робіт у цій картині (і старі, й молоді) - свідчення життєстійкості національної акторської школи. Принаймні хочеться, щоб після цієї прем'єри з'явилися нові достойні роботи - в Макара Тихомирова, Слави Довженка, Романа Ясіновського, Віктора Жданова, Романа Семисала, інших.

І ще одна важлива особливість цієї резонансної картини - тут явлений приклад розкриття на екрані надзвичайно складної трагічної актуальної теми кінозасобами неспекулятивними, непафосними й неагітпропівськими. "Кіборги" (навіть із урахуванням різнобою критичних думок та скандальних заяв окремих іноземних журналістів) явили приклад такого собі, в хорошому сенсі, мобілізаційного фільму. Оскільки така мобілізація передбачає - патріотизм, співчуття, пошук мирних відповідей на жорстокі питання під час війни.