САД МУЗИЧНИХ МРІЙ КАРОЛЯ ШИМАНОВСЬКОГО

Українська земля завжди сприяла народженню талантів. Крім власних обдарованих творців вона може пишатися тим, що стала батьківщиною дитинства таких великих музикантів ХХ століття, як російський композитор Сергій Прокоф’єв або поляк Кароль Шимановський. Як свого земляка Шимановського шанує нинішня Кіровоградщина. Тут, на півдні колишньої Російської імперії, в маєтку Тимошівка він народився й ріс. У Єлисаветграді навчався й формувався як самобутній композитор, котрому випаде честь називатися другим після Шопена генієм польської музики.

Творчість Шимановського вражає своєю багатоликістю. Він був надзвичайно чутливим до віянь свого часу, вбирав і по-своєму переробляв різноманітні впливи. Імпресіоністичний тонкий звукопис уживався в його палітрі з яскравим романтичним пафосом, героїчною патетикою, загостреною експресією. Водночас його художню уяву підживлювала особливо загострена пам’ять культури. Здавалося, він жив відразу в кількох епохах. Світ античних міфів і біблійних легенд був йому так само близький, як лицарське середньовіччя, як архаїка гуральського фольклору, як поетичні мрії та сонні видіння, вкарбовані в легендах, казках, епічних поемах різних народів.

Палкими шанувальниками творчості й особистості Кароля Шимановського стали талановиті українські музиканти — скрипаль Олесь Семчук і піаністка Ганна Середенко. Це з їхньої ініціативи і за їхньою участю організовано та проведено цикл монографічних концертів, присвячених музиці видатного польського композитора. Усе починалося з Кіровограда, де місцеві ентузіасти дбайливо збирають і зберігають усе, пов’язане з ім’ям і пам’яттю їхнього знаменитого краянина. Тут організовано меморіальний музей Шимановського, проводилися конференції, концерти й інші творчі акції. Не дивно, що саме кіровоградці виявилися першими вдячними слухачами програми, підготовленої Олесем Семчуком і Ганною Середенко. А після виступів у Чернігові й Вінниці програму винесли на суд вимогливої столичної публіки.

Вечір Шимановського в колонному залі імені М.Лисенка Національної філармонії України складався з двох відділень. У першому прозвучали камерні твори композитора різних років — від витриманої в пізньоромантичному ключі ранньої Сонати для скрипки й фортепіано до віртуозних обробок знаменитих каприсів Паганіні, які представляють зрілу творчість майстра. Між цими крайніми точками розмістилася дивовижно тонка й вигадлива п’єса «Дріади й пан» із циклу «Міфи». Її виконання можна було охарактеризувати як кульмінацію та коштовну прикрасу всього вечора. Тут артисти настільки злилися з музикою, піддалися її чарам, що наче самі стали співтворцями надзвичайного світу зачарованих звуків. У певні моменти скрипка Олеся Семчука наче дивом перетворювалася на міфічну флейту Пана, таємничі голоси населеного міфічними істотами незайманого лісу чулися в звуках фортепіано. Шимановський постав у цій п’єсі поетом вишуканого звукопису й живої творчої фантазії, тоді як його інтерпретація Трьох каприсів Паганіні дозволила музикантам продемонструвати віртуозну майстерність, темперамент, чудову ансамблеву зіграність. Хотілося від душі поздоровити всіх нас: в Україні народився чудовий дует не просто професіоналів високого класу, а й беззастережно відданих мистецтву натхненних артистів, бо саме Олесь Семчук і Ганна Середенко виступили ініціаторами проведення циклу благодійних концертів «Творці — за духовне відродження України». Вечір Шимановського, проведений за підтримкою таких спонсорів, як АКБ «Банк Австрія Кредитанштальт», Польський інститут у Києві, СП «Укрінтерцукор», був уже другим у задуманій і реалізованій серії.

Симфонічну частину програми провів Заслужений Академічний симфонічний оркестр України під керуванням його художнього керівника й головного диригента Володимира Сіренка. Її відкривала масштабна Концертна увертюра опус 12, виконувана в Києві вперше. Я не віднесла б цей занадто пафосний і явно перенасичений за кількістю нот і гучних оглушливих звуків твір до великих удач композитора. Певне, він тут ще вчився вільно володіти великими оркестровими масами й будувати розгорнуту симфонічну форму, хоча в парадній урочистості й гучномовності цій музиці не можна відмовити.

Цілком інакшим став Шимановський у Першому скрипковому концерті, чудово виконаному і солістом, і оркестром, який у даному випадку дістав змогу продемонструвати цілий розсип вишуканих звучань, швидко змінюваних живих ритмів і динамічних імпульсів. Голос скрипки то неначе потопав у звукових розкошах, то заворожував, подібно до співу сирен серед морських хвиль, то втягував у якийсь екстатичний танок.

Вечір завершився не лише тривалими оплесками публіки, а також ще одним приємним для трьох молодих музикантів сюрпризом. Директор благодійного фонду імені Володимира Горовця, а також Міжнародного конкурсу пам’яті В.Горовця Юрій Зільберман повідомив про виділення Олесю Семчуку, Ганні Середенко й Володимиру Сіренку річних стипендій, які дозволять розвинути та продовжити розпочатий ними концертний цикл. Хочеться вірити, що духовне відродження України справді настане, якщо за справу беруться такі неординарні таланти.