Повелителі МУХ

В Інституті проблем сучасного мистецтва відкрилася виставка торішніх номінантів конкурсу МУХи "Дай мені завтра". "А де ж новий конкурс?" - запитає глядач, який звик до того, що там-таки, на вул. Щорса, 18д, галерист і куратор Марина Щербенко щороку представляє нові конкурсні проекти і потенційних нових переможців. "Буде. Але з нового року - у форматі бієнале", - відповіли під час відкриття виставки організатори.

У 2009 р. придуманий Мариною Щербенко (Bottega Gallery і Shcherbenko Art Centre) конкурс МУХи (абревіатура розшифровується як Молоді Українські Художники) розохотив київську, і не тільки, арт-тусівку.

Мало того що в Україні з'явився новий "вимірювач талантів" для профі віком до 35 років. Упродовж року переможцям МУХ обіцяли забезпечити - і справді забезпечували - професійне розкручування на провідних вітчизняних арт-майданчиках. Номінантами конкурсу в різні роки були Назар Білик, Андрій Сігунцов, Зоя Орлова, Іван Семесюк, Володимир Сай, Ганна Надуда, Андрій Сидоренко, APL 315, Добриня Іванов, Євген Самборський, група "Шапка" тощо.

Загалом, можна сказати, через МУХ пройшли багато відомих нині молодих українських художників.

- Із допомогою "Дай мені завтра" я хотіла продемонструвати, з якими цікавими художниками працюємо рік у рік, у брендуванні чиїх імен брали участь, - розповіла DT.UA пані Щербенко. - А об'єднує всі роботи виставки актуальність. Художники ніби передбачали майбутнє, все те, що відбудеться з нами, починаючи з Майдану.

Візьмімо для прикладу інсталяцію "Турнікет" Данила Галкіна. Два роки тому він обмотав металеві турнікети бинтом, ніби передчував війну або появу Небесної сотні.

Арт-група "Тенпойнт" представила "інтерактивні" сто гривень. На банкноті Тарас Шевченко декламує хрестоматійний вірш "Думи мої". У рік 200-річчя поета це стало сприйматися дуже злободенно.

Марія Куликовська представила відеодокументацію перформанса, в якому лежить на землі й кричить прямо в неї. Раніше багато хто дивувався, дивлячись це відео, - до чого воно? А Маша просто не могла стримати крику й сама не розуміла, звідки береться стільки болю… Не можу не сказати і про роботи Максима Чатського - фото українських полів. Він знаходив поле або за парканом у клітинку, або обгороджене сіткою. Або помічав дивні дими серед посадок. Сьогодні ці картини сприймаються як відображення сучасних, воєнних, реалій.

Нарешті, неодмінно мушу сказати про "Українські сни-мрії" Івана Семесюка. Ще в
2012 р. він використовував подушки, на яких зазвичай сплять, бачать сни і мрії, як основу для вишивки. Прикрасив їх зображеннями найрізноманітніших символів, включно з тризубом, серпом і молотом, свастикою. Сьогодні всі ці символи стали надактуальними, про них навперебій говорять і в Україні, і у світі.

- Робіт на конкурс МУХи було подано більше, ніж ми могли показати зараз, - відзначила куратор. - На жаль, простір виставкового залу, та й людські ресурси організаторів небезмежні… Та хай там як, мені дуже приємно констатувати: багато молодих художників, які брали участь у МУХах, ті, яких ми "відкрили", останніми роками стали відомими. Вони відбулися, зробили дуже сильні проекти, які напевно залишаться в історії молодого українського мистецтва.

З 2015 р. на МУХ очікують зміни. По-перше, формат конкурсу зміниться на бієнальний (він проходитиме раз на два роки, а не щорічно). По-друге, оновиться принцип добору експертів. Номінантів і лауреатів визначатиме змішане міжнародне журі, що наполовину складатиметься із закордонних і наполовину - з українських експертів: галеристів, кураторів, художників. Кількість номінантів зменшиться до десяти, зате вимоги до якості проектів ще більше зростуть. Останні, як завжди, до речі, планують виставляти в ІПСМ. Імена лауреатів 1-3 місць та спецпремії експерти традиційно назвуть по завершенні виставки. Віковий ценз для учасників (до 35 років) збережеться.