Поезія дерев’яних мережив

Книжку Богдана Тимківа «Мистецтво України та діаспори: дереворізьба сакральна й ужиткова» цього року висунуто на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка.

Праця поєднує в собі два пласти: аналіз еволюції дереворізьби, закроєний на широкому мистецькому тлі, і грунтовний огляд творчості митців українського земляцтва поза Батьківщиною - в усіх куточках земної кулі, від Польщі до Австралії, від Ні­меч­чини до Бразилії і Ка­нади.*

Книжка має спеціальне призначення: вона розрахована на студентів мистецьких і духовних навчальних закладів, які вже обізнані із сакральною культурою Ук­раїни. Звідси - конспективний стиль викладу, наголоси на вузлових, зокрема стильових, питаннях розвитку сакрального, ужиткового і загалом професійного мистецтва.

Без сумніву, автор праці професор Богдан Тимків - великий знавець історії світового та українського ужиткового мистецтва. Його ерудиція неабияк відчувається в матеріалах, присвячених еволюції мистецтва деревообробки з погляду сакральності. Насамперед уточнимо, що Б.Тимків мав ерудованих попередників, котрі займалися вивченням проблем розвитку мистецтва, зокрема досліджували різні аспекти художньої обробки дерева - як професійної, так і народної, як світської, так і духовно-релігійної.

Серед найвизначніших - брати В. і Д.Щербаківські, М.Дра­­­ган, В.Січинський, А.Будзан, а з наших сучасників - Р.Захарчук-Чугай, М.Моздир та М.Стан­ке­вич.

Простежуючи розвиток народної творчості на різних етапах і в різних регіонах України, професор Тимків визначає її роль у розвитку дереворізьби, відтак розгортає панорамну картину послідовного поліфонічного ствердження цього напряму мистецтва в багатстві його побутових, літургійних та обрядових проявів.

У цьому - цінність праці як першої ластівки в дослід­женні проблеми насамперед іконостасного та інших видів сакральної різьби. Пам’ятаючи про заслуги таких дослідників,
як М.Дра­­ган, В.Свєнціцька, М.Стан­­кевич, погодимося, що Богдан Тимків є гідним їхнім продовжувачем, який прагне збагатити науку новими мистецтво­знав­чими оцінками та розду­мами.

Дереворізьба - невіддільна складова, логічно зумовлена функціями й естетичними властивостями частка храмової куль­тури, що знайшла своє відо­браження в екстер’єрно-інтер’­єр­них оздобах та літургійно-­обрядових об’єктах. Простір храму, з його наповненням світлом, кольором, органічно «сприймає» різьбу як декор і як важливий атрибут християнської симво­ліки.

Іконостаси в українських храмах упродовж багатьох століть привертали увагу численних мандрівників, дослідників, художників. Спостерігаючи за розвитком іконостасу у хронологічній послідовності, Б.Тим­ків називає важливі пам’ятки, розповідає про характер декорування й багатство різьблених орнаментів, оздоблення царських врат, відзначає майстерність творців, виокремлює нові засади еволюції цього виду мистецтва у способах конст­рукції і в методах різьблення, особливостях прикрашання, майстерності та багатстві пластики.

Автор простежує шляхи розвитку дереворізьби в обраному ним аспекті дослідження, акцентуючи на типології та художніх особливостях об’єктів літургійного та обрядового характеру (різьблені ручні хрести, напрестольні, процесійні хрести, патериці, кіоти, престоли, тетраподи, свічники, аналої тощо).

Українські науковці І.Дзюба і М.Ільницький, розглядаючи українську культуру як цілісність, звертають увагу на непересічний мистецький доробок, яким її протягом ХХ ст. збагатила українська діаспора. Власне саме цей аспект мистецтва є предметом уваги професора Богдана Тимківа.

Про мистецтво української діаспори останнім часом з’являється дедалі більше спеціальних досліджень, монографій, книжок про малярів, скульпторів, графіків, майстрів народного мистецтва, де розглядаються проблеми образно-стильового розмаїття творчості митців, їхній зв’язок з різними мистецькими школами, напрямами, стилями.

Серед них виділимо праці П.Мегика, С.Гординського, Я.Гніздовського - авторів з діаспори, і колективну монографію «Мистецтво української діа­спори» (1998) київських дослідників, що підсумувала зацікавлення українських мистецтво­знавців відображеною у назві темою.

Богдан Тимків розділом «Збереження та розвиток українського сакрального мистецтва й дереворізьби в діаспорі» зарекомендовує себе продовжувачем, який збагачує (розвиває) потуги своїх попередників ще не дослідженими і надзвичайно багатими фактами.

Читач знайде у книжці чимало цікавого з життя української мистецької діаспори. В ній докладно розповідається про іконотворчість, про сакральну дереворізьбу українських митців в еміграції.

Завершується видання розповіддю про сучасну церковну дереворізьбу, яка в практиці численних майстрів уже нашої ге­нерації піднесла народну руко­творчість на новий рівень, засвідчила плідну спадко­ємність традицій, дала живі імпульси образно-стильовим новаційним пошукам. Сто­рінки цього розділу читаються легко, бо написані мис­тецтвознавцем, творцем, майстром, котрий сам зацікавлений у животворному процесі розвитку цього виду мистецтва і чимало зробив у цій царині - і як талановитий різьбяр, і як досвідчений педагог, продовжувач настанов та ідей видатного мис­тецтво­знавця і теж педагога, людини багатогранного та­ланту - незабутнього Михай­ла Фіголя.

Рецензована праця є результатом глибокого ана­лізу творчості сучасних митців України, новим поглядом на їхню діяльність на ниві сакрального й ужитко­вого мистецтва. Особлива подяка авторові за можливість познайомитися з творчістю митців української діаспори, більшість з яких до цього не були відомі на Бать­ківщині. Багато їхніх імен і творів уперше введено у мис­тецтво­знавчий «обіг» України. І, найголовніше, глибоко розкрито роль і значення творчого доробку митців нашої країни та ук­раїн­ської діаспо­ри в розвитку національного і світового мис­тецтва. Кращі їхні твори широко представлено в ілюстративному матеріалі книжки.

*Тимків Б. Мистецтво України та діаспори: дереворізьба сакральна й ужиткова. - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2010. - 312 с., 563 іл.