«ПЕРЕСЕЛЕНЦІ»

Історія ікон, які зберігаються у Вірменському соборі у Львові, триває ще з часів Другої світової війни. Унікальні ікони, свого часу зібрані майже з усієї Галичини, вже близько півстоліття перебувають у стінах Вірменського собору. Серед них є колекція ікон митрополита Андрея Шептицького. 1953 року комісія, яка займалася цією справою, вирішила не знищувати ікони, а зберігати їх у закритому тоді Вірменському соборі. Про перенесення ікон до спеціального приміщення, яке б відповідало усім необхідним вимогам, заговорили в 1994 році. Відтоді розпочався новий виток історії унікальної колекції. Протягом восьми років питання перенесення ікон витало в повітрі, але ніяких реальних кроків не було зроблено. Щоправда, влада обіцяла допомогти вирішити це питання, та на заваді стояла відсутність коштів. У Львові вже навіть звикли до того, що як мінімум один раз на рік про ікони у Вірменському соборі згадували, запрошували до фондосховищ журналістів, але, як мовиться, віз і надалі залишався там. По-новому заговорили, коли півтора року тому у Вірменському соборі розпочалися літургії (досі протягом десяти років віруючі вірменської громади збиралися в каплиці), а основна частина храму переділена стіною, за якою й зберігається частина ікон. Влада знову пообіцяла, що допоможе і музею, і вірменській громаді з «переселенням» ікон, але допомога залишалася лише на словах. Представники вірменської громади зуміли зібрати спонсорські кошти для обладнання відповідних приміщень, — йдеться про збереження того мікроклімату, в якому ікони перебували досі. Уклалися в три місяці. Цього разу влада запевнила, що до першого грудня 2002 року приміщення Вірменського собору буде повністю передано в користування вірменської громади.

Зараз є дві сторони, які зацікавлені мати приміщення Вірменського собору у своєму користуванні: вірменська громада та Львівський національний музей, який опікується колекцією ікон. На думку віруючих, представники музею затримують перенесення ікон свідомо, з незрозумілих причин, бо приміщення, в яких уже можна зберігати ікони, є. А на думку працівників музею, попри наявність відповідного приміщення, перенесення ікон ще неможливе, бо й приміщень начебто замало, і зимові кліматичні умови можуть зашкодити іконам при перенесенні.

Священик Вірменського собору Тадеос Геводян говорить, що позиція працівників музею для нього особисто не зовсім зрозуміла: «Коли я розмовляю з директором музею Мирославом Отковичем особисто, то він каже, що тільки «за», аби ікони нарешті перенесли і в храмі можна було зробити реставрацію, та ось працівники музею проти. Державні посадовці, які займаються цим питанням, також кажуть, що до Різдва ми зможемо відправити святкову літургію в цілому приміщенні собору. Але все залишається, як і було, — ікони не переносяться, а посередині собору й далі височить стіна».

Директор Національного музею Мирослав Откович, у свою чергу, стверджує, що жодних заяв стосовно того, що переселення відбудеться до першого грудня 2002 року, не було і бути не могло, оскільки програма перенесення затверджена ще 1994 року і зараз планово здійснюється. Згідно з тією ж таки програмою, до першого січня 2003 року буде звільнено лише ту частину собору, яка відгороджена стіною від центрального входу. А решта приміщень звільнятиметься згодом.

Щоправда, є й невдоволені політикою, яку проводить пан Откович. Два працівники музею написали заяви на звільнення, мотивуючи такий крок діями директора, який підтримує перенесення ікон. На їхню думку, це призведе не лише до пошкодження, а й до цілковитого знищення колекції. Щоб цього не сталося, зараз над проблемою сушать голови спеціалісти.

Як розгортатимуться події навколо Вірменського собору, можна буде дізнатися згодом, але сподіватимемося, що думки обох сторін буде враховано й задоволено.