Україна — країна, яка споконвіків лежала на перехресті міграцій народів зі сходу на захід, із півдня на північ, із півночі на південь, із заходу на схід. Усі ці переселення не могли не залишити свого сліду в наших краянах. Відомо, що українці вирізняються національною толерантністю, неагресивністю, умінням пристосовуватися до життя за будь-яких умов і в будь-якому середовищі. Ось тому й не стала Україна (тьфу, щоб не зурочити) — на відміну від багатьох наших сусідів — ареною жорстоких, кривавих міжнаціональних конфліктів.
Як можна дружно жити під одним небом — продемонструвало минулого тижня в Державному музеї архітектури й побуту в Пироговому свято національних традицій під назвою «Фольклорама». На великому музейному полі в оточенні вітряків, стародавніх дерев’яних церков і біленьких українських мазанок розляглося імпровізоване містечко національних етнічних груп. Тут були представлені росіяни, болгари, євреї, татари, корейці, німці, цигани, чехи, греки, литовці — загалом 15 національно-культурних земляцтв.
Цікаво було спостерігати за людським виром, у якому спілкувалися, знайомилися, ходили одне до одного в гості і навіть разом танцювали брилі й тюбетейки, колфаки й чепчики, кіпи й коруни, папахи і неймовірно вив’язані хустки. Були там і найрізноманітніші національні сувеніри. Всі охочі могли стати учасниками татарського Сабантуя, німецького весілля, станцювати запальний єврейський сім-сорок і заспівати неповторних українських пісень. Можна було покуштувати азербайджанського кебабу, російських розтягаїв, грецьких чебуреків, єврейської фаршированої риби, форшмаку, штруделя, татарських еч-почмаків і зуд белішів, ну й різноманітних східних солодощів.
На прощання народний майстер з Ковеля Іван Сидорук пропонував усім охочим деркачі й фуркала — тріскачки і крутилки, що відганяють усіляку погань та оберігають житло від напасті.