НОВОРІЧНИЙ АЛЬБОМ

Виготовлення святкової вітальної листівки — найдоступніший із усіх видів художньої творчості. Мабуть, кожна людина хоча б раз, нехай і в найрожевішому дитинстві, намагалася потішити близьких малюнком з ялинкою та райдужними словами «З Новим роком!» чи «З Різдвом Христовим!», чи...

Різдвяні листівки вперше випустили в Англії за малюнками, створеними 1794 р. художником Добсоном. Вочевидь, вітальні листівки виготовлялися і раніше. У Британському музеї, приміром, зберігається любовна листівка, датована XV століттям. А нещодавно пройшло повідомлення про продаж за 22 тис. фунтів стерлінгів різдвяної листівки 1840 року. Проте масовий випуск поштових карток, як їх називали, розпочався 1869 року, після того як австрійський економіст Е. Герман опублікував у Відні розрахунки, які показали, що третина листів не містить секретної інформації, отже, ця частина цілком могла б пересилатися без конвертів. Нововведення Австро-Угорської імперії миттєво оцінили в багатьох країнах. У Франції та Німеччині листівки стали випускатися 1870-го, в Англії, Швейцарії — 1871-го, у Росії — 1872 року. Тоді ж з’явилися і філокартисти — колекціонери листівок. А через 25—30 років, на зламі XIX—XX століть, це захоплення стало у світі повальним.

У Росії перші різдвяні листівки були випущені 1898 р. Серію з 10 штук віддрукували за малюнками відомих столичних художників тиражем 10 тис. примірників. Серед авторів ми виявляємо імена Костянтина Маковського та Іллі Рєпіна, останній запропонував для серії свій акварельний малюнок «Запорожець». Мабуть, саме цю листівку можна вважати першою українською різдвяною листівкою.

Нещодавно на підставі колекції найавторитетнішого на просторах СНД філокартиста Михайла Забочені (уродженець Звенигородки) у Києві був виданий альбом «Україна на старій листівці», в якому представлено понад сім тисяч рідкісних поштових карток, які розповідають про Україну. Величезна розмаїтість листівок, що з’явилися на межі століть, надихнула згодом філокартистів називати двадцятиріччя 1898—1918 «золотим» століттям листівок. Різдвяно-новорічні листівки друкувалися в нас найчастіше з трьома видами написів: «З Різдвом Христовим!», «З Різдвом Христовим і Новим роком!», «З Новим роком!» Листівка, що надійшла поштою, сприймалася як подарунок художньої мініатюри, її унікальність зумовлювалася тим, що на зворотному боці було особисте звертання, що зберігало тепло рідних чи дружніх рук. Зустрічалися листівки гігантські та зовсім маленькі, з матерії, дерев’яні, із візерунковими просічками, ароматні, що звучать... Для їхнього зберігання випускали спеціальні альбоми, листівками прикрашалися інтер’єри будинків, щоденники й шкатулки. Листівковий бум заохочувався зацікавленими особами й відомствами. У Данії, приміром, пропозиція поштмейстера Е.Холбеллу безплатно використовувати для новорічної кореспонденції спеціальні марки відразу ж (1904 р. — ювілей!) знайшла підтримку, що додатково стимулювало «листівкову активність» датчан...

Європейська цивілізація в процесі секуляризації, намагаючись заповнити духовну порожнечу, винайшла ще одне джерело для естетичного насичення. А предтечею різдвяно-новорічної листівки в певному сенсі можна вважати середньовічну гравіровану іконку. Різдвяний сюжет купленої до свята мініатюрної ікони сприймається релігійною свідомістю як звісточка—нагадування церкви про велику подію у Святому Сімействі й у світовій історії. Другим же «батьком» листівки слід визнати візитну картку. Її походження назвати «високим» важко, швидше темним і приземленим. Річ у тім, що в Європі візитка з’явилася як боргова розписка на гральній карті. Певний час навіть розміри візитної картки відповідали розмірам карти. Програвся вщент, вручаєш візитку з ім’ям і адресою...

Після «золотого» настав для наших листівок вік «залізний». Войовничий атеїзм, узурпувавши владу в 17-му, «скасував» релігійні свята. Різдвяні листівки, а заодно й новорічні, поруч з іншими «старорежимними», потрапили під заборону. Червона імперія, претендуючи на роль цивілізації майбутнього, породжуючи революційну міфологію, намагалася створити своє літочислення. До Жовтня кількаразово випускалися вітальні листівки, що відзначали річницю нової ери («Першу», «Другу»...), але попитом ці листівки не користувалися, і незабаром справа заглухла; люди продовжували поздоровляти один одного зі звичними святами, але тепер уже на листівках із нейтральними сюжетами. А до Нового 1942-го, у час мужності, з’явилися листівки «Новорічний привіт із фронту!», «Новорічний привіт героїчним захисникам Батьківщини!» Зазначимо, що тоді ж у нас стали друкувати листівки до 7 листопада. Та дата ця, залишаючись головним державним святом, уже не підносилася (і не сприймалася) як початок нового літочислення, що, мабуть, зовсім відкрито й вказувало на недовговічність «червоної» цивілізації. Новорічні листівки стали широко друкуватися у «відлигу». У 70-ті з’явилися на них Дід Мороз і Снігуронька. Порівняно з усесоюзними листівками, на українських у написах було більше розмаїтості. Крім «З Новим роком!», зустрічалися й інші листівки, приміром, «Вітаємо з Новим роком!» А наприкінці 80-х, на виході з лабіринту, вітаючи, нас зустріли листівки «З Різдвом Христовим!», позначивши контури нашого законного місця на барвистій карті світових цивілізацій.

За східним календарем Новий рік приходить у новолуння (січень—лютий), коли Сонце вступає в сузір’я Водолія.

Символіка китайських новорічних листівок надзвичайна. Мова символів заснована на фонетичній подібності слів, які вимовляються. Якщо на листівці зображено кажана — це побажання щастя, оскільки слова «щастя» й «кажан» звучать однаково. Аналогічно, якщо на листівці зображено золоту рибку й коропа — це означає побажання прибутку й статку; мавпа, що скаче на коні, — побажання швидкого отримання знатного титулу. Європеєць, розбираючись у китайській символіці, може бути здивований сусідством на малюнку дракона (приносить багатство) й тигра (пожирателя демонів).

У Країні вранішнього сонця Новий рік — це спільний день народження для всіх; цього дня кожний японець стає старшим на один рік поза залежністю від дати особистого дня народження, людина тут розчинена в нації, невіддільна. Цікаво, що японці, невгамовно удосконалюючи системи зв’язку, бережно зберігають традицію новорічних поздоровлень звичайними картонними листівками. У наш час це ненав’язливо підтримується тим, що кожна листівка є лотерейним квитком, постачається покажчиком серії та номера. Відправляючи близьким листівку, відправляєш, цілком можливо, ще й симпатичний подарунок — телевізор, автомобіль, набір марок... Символіка японських листівок поєднує давні традиції, високу поезію та знаки сучасної культури.

Єврейський Новий рік (Рош-а-Шана) відзначається першого та другого дня осіннього місяця Тішрея (вересень). Традиційне побажання «Нехай буде у вас благополучним рік» став використовуватися в євреїв у вітальних посланнях із XIV ст. А перші листівки з цим побажанням були надруковані в Німеччині в XIX ст. При появі вітальних ілюстрованих листівок популярність «листівкового» виду зв’язку багаторазово зросла. Цьому, на думку єврейських дослідників, сприяла масова еміграція східноєвропейських євреїв до Америки. Листівки до родичів «туди» (із видами Європи) викликали ностальгійні почуття, листівки з видами «звідти» (зображенням американських міст) пропагували свободи Нового Світу. У Національній бібліотеці Варшави зберігається альбом, знайдений у руїнах гетто, із 249 єврейськими листівками 1912—1918 рр. Є серед них і новорічні, є з зображенням євреїв, які пишуть чи відправляють новорічні поздоровлення.

У багатьох країнах традиційні новорічні листівки поступилися місцем їхнім електронним версіям. Поруч із цим слід зазначити, що в останні роки отримали поширення мусульманські вітальні листівки. Одне з духовних управлінь мусульман, випустивши велику серію, дало пояснення: «Альтернативу неісламському способу життя потрібно знаходити в усьому — навіть у такій деталі, як поздоровна листівка». У більшій частині мусульманського світу новий рік настає першого дня священного місяця Мохаррам (березень—квітень). На мусульманських листівках зображені мечеті, написані сури Корана.

У Австралії, у країні навпаки, Різдво та Новий рік відзначають в розпал літа, коли температура повітря в затінку часом доходить до 45 градусів. Австралія, як відомо, країна патріотів, і свята, навіть такі сімейні з погляду європейця, як Різдво і Новий рік, перетворюються в австралійців на феєричну демонстрацію єдності нації. Австралійці обожнюють робити різдвяні подарунки та надсилати листівки. На листівках часто зустрічаються традиційні європейські сюжети — засніжені ліси, села під зоряним небом, санчата, ялинки... Та є листівки, що відбивають місцеві реалії, коли, приміром, візок із Різдвяним Батьком (Дідом Морозом) і Сніговою королевою везе кенгуру.

* * *

Ялини, Дід Мороз і Снігуронька, зірки, хатки, золоті кулі, зворушливі поздоровлення... Все це, відбите на поштових листівках, із відомими втратами перекочувало разом із нами в нове тисячоліття. Втрати ж такі: традиція відправляти листівки в нас дуже підірвана 15-річним каскадом криз. Та в останні рік-два листівка стала дедалі частіше з’являтися в наших оселях. А для того щоб листівка заполонила поштові скриньки, потрібно, судячи з усього, нашому поштовому відомству прийняти осмислені заходи (див. вище про Данію та Японію). Не виключено, що в цьому ряду ми й своє щось придумаємо, щоб забезпечити роз’єднаним співгромадянам хоч таку розкіш, як спілкування...