НЕДОРОСЛІ ІСТИНИ МУЗИКИ

Тоді як столицю лихоманило в останні тижні передвиборного марафону і вулиці розцвітали барвистими агітплакатами, у місто Харків разом із весняним настроєм прийшов Міжнародний конкурс молодих піаністів Володимира Крайнєва, що став уже традиційним, довгожданим і звичним святом. Цього року дітищу харківських музикантів за активної участі і підтримки самого Володимира Всеволодовича виповнилося десять років — солідний вік для конкурсу, що народився складного 92-го року, коли лише фанатичний альтруїзм і об’єднані зусилля музикантів змогли дати життя такому чудовому починанню. Відтоді конкурс незмінно проводиться в останню декаду березня, напередодні дня народження самого маестро Крайнєва, який, волею випадку, припадає на найжиттєрадісніше весняне свято першоквітневих розіграшів.

Один із київських піаністів нещодавно спробував задля жарту підрахувати ту неймовірну кількість музичних конкурсів, які, мов гриби після дощу, безперервно виникають у різних точках земної кулі. Результат виявився приголомшливим: щодня у світі відбувається в середньому три-чотири конкурси виконавської майстерності, причому більшість їх має міжнародний статус.

Що й казати, це розмаїття — справжній рай для музикантів. У таких умовах залишитися без титулів і нагород практично неможливо. Однак справжню цінність і реальну вагу мають, як і колись, одиниці — і на сьогодні до них, безумовно, можна зарахувати й Міжнародний юнацький конкурс В.Крайнєва, що посів надійне місце як у слухацьких серцях, так і у світовій конкурсній таблиці. Цього року він уже шостий.

Нинішній конкурс проводився, як і зазвичай, у три тури в двох вікових групах, а географія країн-учасниць виявилася зовсім розмаїтою: Україна, Росія, Грузія, Литва, Білорусь, Татарстан, Німеччина, Франція, Малайзія, Японія та Китай.

На прес-конференції, яка передувала концерту лауреатів у залі Київської філармонії, Володимир Всеволодович зазначив, що особливе враження на журі справила молодша група учасників, де володарями Гран-прі стали Валерія Мірош (Україна), Хідеказу Ясуда (Японія) і Жанг Зуо (Китай), тоді як старша група задовольнилася лише трьома призовими місцями і дипломами.

Для цих хлоп’ят і дівчаток перемога на конкурсі — аж ніяк не фінальна крапка в довгій і кропіткій роботі. Всі лауреати конкурсу, окрім нагород і спецпризів, отримують можливість брати участь у гастрольних турах та концертах, проведених за підтримки Благодійного фонду допомоги молодим музикантам Володимира Крайнєва. Наприклад, одинадцятирічна Валерія Мірош із Керчі вже отримала запрошення від маестро взяти участь у щорічному фестивалі Крайнєва, про який багато говорилося на прес-конференції. Заплановані в жовтні 2001 року, найцінніші як за складом учасників, так і за добором репертуару концерти так і не відбулися, попри розкуплені за лічені дні квитки, — виною всьому фінансова нерозторопність і неорганізованість. Володимир Всеволодович сподівається, що цього року «Крайнєвські вечори» все ж таки відбудуться.

Можна скільки завгодно сперечатися про переваги й вади конкурсу як явища, про змагальне начало і показовість у доборі програм конкурсантів, однак факт залишається фактом — кожен харківський конкурс відкриває нові імена юних музикантів, і частина з них, підростаючи, органічно вливається у творчу майстерню професора Крайнєва в Ганновері (Німеччина).

Основна боротьба розгорнулася на нинішньому конкурсі в молодшій групі: за результатами підрахунку балів, замість шести фіналістів вийшли сім, внаслідок чого, окрім трьох Гран-прі, було розділено навпіл першу премію. Нинішнього року до складу журі конкурсу входили Наум Штаркман і Володимир Сканаві (Росія), Берндт Гецке (Німеччина), Тереза Дюссо (Франція), Йоко Ямаока (Японія), Валерій Козлов і Наталя Мельникова (Україна), Сніжана Пановска (Македонія).

На заключний концерт до Києва Володимир Всеволодович привіз най-найкращих: володарів перших премій і Гран-прі конкурсу.

Дивлячись на цих дітей, стриманих в усвідомленні важливості того, що відбувається, коли єдина реальність — це переповнений філармонічний зал, що зачаїв подих заради діалогу виконавця і рояля; слухаючи їхню щиру і ненадуману гру, чужу зашкарублій дорослій досвідченості, мимоволі замислюєшся — може, вони бачать у цій перевіреній часом музиці дорослих щось, доступне лише правдивому погляду дитинства? Щось дуже важливе, чого не вчить ніхто і що так легко губиться у звичній метушні буднів.

Хлоп’ята й дівчатка всі дуже своєрідні, особистісні, у кожного в грі — своя родзинка. Об’єднує їх колосальна фахова підготовка і навіть, не побоюся сказати, майстерність.

Вольове начало і недитяча впевненість уже зараз наявні у грі японця Нарії Ногі (1-ша премія), Левченко Олени (Україна) і Жанг Зуо з Китаю (Гран-прі), яка зіграла дві п’єси з фортепіанного циклу Прокоф’єва «Ромео і Джульєтта» із миттєвими змінами барв і настроїв, а в Кампанеллі Ліста просто зачарувала зал кришталевими краплинками верхнього регістра. Ще один володар Гран-прі, Хідеказу Ясуда, представив слухачам власний твір «Наближення кроків», у якому колорит національної образності і незмінна пентатоніка тісно переплелися з європейською технікою гри і бурхливими каскадами пасажів.

Особливо потішила знайома киянам з останнього конкурсу Горовиця одинадцятирічна Валерія Мірош. Завойований нею в Харкові Гран-прі дозволяє сподіватися, що її гру ми зможемо почути в недалекому майбутньому і на інших Крайнєвських концертах. Артистичність і теплота Валерії зворушили як журі, так і слухачів буквально з перших звуків Лістівського вальсу-експромту, зіграного на єдиному подиху від початку і до фінальних нот. Єдиним представником старшої групи виявився росіянин Саша Маслов, який, окрім першої премії, здобув спецприз за виконання сонати Барбера, привезеної на заключний концерт у Київ.

Конкурс завершився. Завжди залишається відчуття деякої порожнечі, коли закінчуються довгі дні конкурсних прослуховувань, хвилювань перед сценою і надій. І знову спалахнули нові зірочки талановитих дітей, для яких відкриваються дивовижні можливості в тому світі, де скрипковий ключ підходить до всіх замків і відчиняє будь-які двері.