НАЩАДКАМ — ВІД ПОПОВИЧА ЄВСЕВІЯ

Підраховано, що протягом XI—XIII століть на території Київської Русі було написано й активно використовувалося кілька десятків тисяч книг. Вже тоді видавці намагалися перекладати богословські тексти зрозумілою простому народу мовою. Серед небагатьох збережених рукописних видань тих часів — Євангеліє, назване на честь поповича Євсевія, який переписав його 1283 року, — «Євсевієве євангеліє». Зберігається цей раритет у відділі рукописів Державної бібліотеки Росії. Лише 1991 року в процесі створення «Словника старослов’янської мови східнослов’янської редакції XI—XIII ст.» «Євсевієве євангеліє» потрапило в поле зору українських учених. Фахівці Інституту мовознавства ім.О.Потебні відразу звернули увагу на те, що в книзі широко відбито особливості звукового складу української мови XIII століття, навіть придністровських говірок.

Сьогодні ця пам’ятка давньої писемності стає доступною ширшому колу фахівців, дослідників і просто читачів. Київський славістичний університет представив «Євсевієве євангеліє», підготовлене до видання кандидатами філологічних наук Г.Арполенком, З.Козирєвою, Г.Лисою, К.Симоновою, Г.Щербатюк. Мовознавче дослідження здійснив член-кореспондент НАН України професор В.Німчук. Першою одержить нову книгу бібліотека славістичного університету, де вже зібрано понад 70 тис. томів літератури.