Музика навколо Акрополя

Напередодні Олімпійських ігор Афіни приймали в себе викладачів музики з різних європейських країн, які зібралися, щоб обговорити місце і роль цього особливого виду мистецтва в новій Європі та в її освітніх програмах. «Музика біля Акрополя» — таку назву дали нинішньому форуму його організатори. Він був сформований спільними зусиллями EAS (ця абревіатура розшифровується як Європейська асоціація музики в школах), Всееллінського союзу вчителів музики та афінської музичної гімназії-ліцею Палліні. Обранню давньої Еллади, як місця проведення зустрічі, надавали особливого значення. Оновлена Європа, формуючись як цілісність, потребує осмислення генетичних коренів своїх культурних традицій. Спільним фундаментом того, що пов’язується з поняттям західної, тобто європейської культури, є Давня Греція. Тому було важливо повернутися до свого начала та відчути його творчу силу в сучасному світі на батьківщині Гомера і Платона, Аристотеля й Піфагора, у місті, де настільки природно з’єднуються часи та епохи.

Досвід відродження олімпійського руху — неначе реалізація на більш широкій основі ідеї гармонійного виховання особистості через гру як синтетичну форму людської життєдіяльності, спосіб тренування одночасно тіла й душі. Відповідно до такої концепції, музичне виховання для всіх припускає повернення музиці того високого статусу, який вона мала в уявленнях давніх філософів і в самому еллінському суспільстві. Йдеться про те, яким чином поєднати вузьку спеціалізацію і завдання професійної музичної освіти з осмисленням музики як звукової карти світу, необхідного компонента структури кожного людського співтовариства та окремої особистості. Спілкування з музикою розпочинається буквально з перших місяців життя дитини і триває впродовж усього людського життя. За умов нашої цивілізації, де переважають зорові форми впливу на людську психіку та свідомість, воно проходить здебільшого спонтанно та хаотично. Учасники афінського форуму розповідали про різноманітні новаційні проекти та нові методики, завданнями яких було цілеспрямоване впровадження музичного чинника в освітні програми всіх ланок і рівнів. Особливого значення надавали при цьому конкретній музичній практиці. Розвиток творчих здібностей людини та активізація етичного аспекту музичного виховання припускають участь у живому музичному творенні. Тому одна з тем, що обговорювалися на конференції, називалася «Як ми вивчаємо музику» і присвячувалася ролі імпровізації, виконанню та складанню музики під час здобування музичної освіти.

У доповідях і виступах розглядалися також такі теми, як «Міф і філософія», «Школи і музика», «Культурні цінності», «Локальні традиції в музичній освіті». У першій з них йшлося про музику й математику, про античну музичну теорію та її сучасне осмислення, про античну метрику та її інтерпретацію в практику виконання старогрецьких трагедій. Розкриваючи актуальний смисл міфу про Психею та Ероса, професор із Вінчестера Джун Бойс-Тіллман трактувала його як символ взаємодії матеріальних і духовних основ у процесах виховання засобами музики. Велике навантаження, яке в ході професіонального музичного навчання падає на освоєння і подолання чисто технічних труднощів, стає перешкодою для цілісного розуміння мистецтва звуків, для діючого використання на всіх етапах залучення до музики емоційного, сенсорного, нарешті, логічного аспектів музичного сприйняття. Про це говорили й інші доповідачі, спираючись на власний педагогічний досвід, пропонуючи активніше включати музику в систему інтердисциплінарних зв’язків.

Особливу занепокоєність у представників різних країн викликала проблема підготовки вчителів музики, здатних по-новому осмислити її місце в сучасному світі. Два грецьких доповідачі, що обговорювали цю тему, сформулювали її зі знаком запитання: як музикант може перетворитися на класного вчителя — як педагог може стати вчителем музики? Багато хто говорив про те, що в програмах навчання майбутніх учителів музики гостро відчувається необхідність нових підходів, розширення існуючих знань і врахування сучасного досвіду. Саме обмін досвідом, нагромадженим у національних центрах і відділеннях EAS, становить одне з завдань щорічних конференцій асоціації. Попередня така зустріч проводилася у Відні, 2005 року готується конференція в Празі. Про музичну освіту в Україні та формах її відновлення на сучасному етапі розповіла у своєму виступі доцент Національної музичної академії України ім. П.Чайковського Лариса Гнатюк. Зокрема вона ознайомила аудиторію з новими підходами до музичної освіти в київській дитячій академії мистецтв.

До програми афінського форуму, крім наукової сесії, входило знайомство з методами музичного навчання в експериментальній музичній гімназії-ліцеї Палліні. Учасники зустрічі побували на заняттях у класах ансамблевої гри й на концерті учнів школи. У музичних навчальних закладах нового типу, мережа яких була відкрита в Греції тільки з кінця 1980-х років (гімназія-ліцей Палліні була першою такою спеціальною школою), не тільки поєднуються загальноосвітні та музичні дисципліни другого й третього рівнів навчання, а існують під одним дахом дві музичні системи — європейська класична та традиційна грецька. У цьому й полягає унікальність грецького педагогічного досвіду. Те, що ми називаємо народною музикою, тут становить основу місцевої традиції, яку розуміють більш широко. Вона включає фольклор, візантійську церковну і сучасну популярну музику. У Греції немає розриву між розважальною молодіжною музикою і традиційним народним мистецтвом. Поруч із цим усіма силами тут прагнуть знайти сполучні нитки між музичною культурою усної традиції та західною музичною класикою. Ця проблема хвилювала і представників інших країн. Так, один із «круглих столів» конференції проходив під девізом «Великі твори класичної музики і фольклорна практика». На ньому виступили доповідачі з Німеччини, Швеції та Естонії.

У Греції народні інструменти широко існують у різних сферах сучасного життя. Всі учні спеціальних музичних шкіл, крім класичного інструмента, навчаються грати на тамбурасі чи іншому народному грецькому інструменті, освоюють особливу систему нотації та традиції візантійського церковного співу, у класах ансамблю рано включаються в процес спільного музичення. З ними разом співають і грають їхні вчителі. У гімназії-ліцеї Палліні виділений спеціальний день для ансамблевої гри, причому складаються маленькі колективи найрізноманітнішого складу та вікових груп. Всі ми були зачаровані атмосферою цього живого музичення та спільної творчості.

Ще до початку конференції Ларисі Гнатюк і мені, двом її українським учасникам, пощастило потрапити на концерт учнів гімназії-ліцею, де демонстрували своє мистецтво різноманітні групи, починаючи від чотириручних фортепіанних дуетів, ансамблів фортепіано та скрипки, вокалістів, що виступали з аріями та фрагментами з опер, і закінчуючи різними за складом народними ансамблями. Нас вразили не тільки захопленість всіх учасників, розмаїття репертуару, незвичний колорит і запальний темперамент народної музики, а й абсолютна свобода, розкутість, що панували в усьому. Діти та вчителі були одягнені у свій повсякденний одяг, зал надзвичайно жваво реагував на кожний виконаний номер, концерт не мав нічого спільного з урочистими академічними акціями та заученими виступами на показ. Також вільно почувалися діти та їхні наставники на заняттях, які відвідали музичні педагоги з різних країн. Вони грали і співали з таким захопленням, що й нам хотілося до них приєднатися. Причому в активному процесі спільного музичення брали участь діти різних класів, починаючи з другого-третього років навчання. Цілком поєднувалися в таких ансамблях грецькі та класичні інструменти, а інструментальні номери супроводжувалися співом і навіть танцювальними рухами. Нас познайомили зі зразками народної музики різних регіонів Греції, відчули ми всю силу емоційного впливу такого популярного жанру міської музики, як ребетіко.

Музика біля Акрополя. Вона настільки ж багатолика, як і все це надзвичайне місто, давнє та нове, що зуміло поєднати сиву старовину з ритмами сучасного життя. Країна, розташована на південних кордонах Європи, спроможна навчити всіх європейців цінувати своє минуле й будувати майбутнє, турбуючись про те, щоб усі народи жили у злагоді, щоб кожна особистість могла гармонійно розвиватися фізично та морально, щоб у цьому їй допомагали мистецтво, наука й спорт.