МУЗИ БЕЗ ПЕВНОГО МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Луганська обласна державна філармонія готується зустріти своє 60-річчя, не маючи власного концертного залу. Тільки на початку травня 2003-го глава Луганської облдержадміністрації затвердив проектно-кошторисну документацію реконструкції філармонії на суму 13 млн. 131 тис. 106 гривень, але гроші з обласного бюджету на здійснення робіт з’являться, у кращому разі, лише наприкінці нинішнього року.

Нині філармонія для проведення концертів і репетицій змушена орендувати приміщення Палацу культури залізничників. В адміністрації філармонії, розповідаючи кореспонденту «ДТ» про пов’язані з цим труднощі, зазначили, що «відсутність стаціонару значно ускладнила концертну діяльність філармонії загалом» і тому «довелося взяти курс на активізацію гастрольної діяльності в межах області». Дипломатично відповідаючи на запитання, керівництво не повідомило, що труднощі виникли з проведенням не лише концертів, а й також репетицій. За словами директора симфонічного оркестру Тетяни Корецької, через відсутність свого будинку «неможливо планувати роботу на 100 відсотків» і на концертах доводиться вибачатися перед глядачами за незручності. Приміром, восьмого травня музикантам симфонічного оркестру довелося довго стояти біля входу до ПК залізничників, чекаючи, поки не з’ясується питання: перерахувала чи ні адміністрація філармонії гроші за оренду. Складнощі з репетиціями виникають і в інших підрозділів філармонії, адже графіки репетицій складаються дирекцією палацу культури і паралельно з ними проходять заняття інших творчих об’єднань.

Будівлю Луганської обласної державної філармонії кілька років тому внесли до реєстру небезпечних і в такий спосіб визнали непридатною для проведення в ній масових заходів, повідомила автору заступник начальника обласного управління культури Зінаїда Поляченко. За її словами, через побоювання, що в разі переїзду до іншої будівлі може зіпсуватися орган, який входить у десятку найкращих у Європі, було вирішено реконструювати старий будинок. Згідно з інформацією, наданою дирекцією філармонії, реконструкція концертного залу почалася 2001 року «за ініціативою Луганської обласної державної адміністрації», проте це «дуже своєчасне рішення загальмувалося через тимчасову відсутність коштів». Насправді у 2001 році з обласного бюджету на здійснення робіт було виділено майже півтора мільйона гривень. Замовником тоді була сама філармонія. Генеральним підрядником, завдяки перемозі в оголошеному тендері, стало виробничо-будівельне приватне підприємство «Фелікс» із міста Краснодон, що у 1991 р. створив і якийсь час очолював Віктор Кирилов, який переміг весною 2002-го на виборах в одномандатному виборчому окрузі № 107. Реконструкція велася з липня 2001 р. по лютий 2002-го. Потім замовником робіт було призначено обласне управління капітального будівництва. Начальник управління Людмила Афанасьєва повідомила, що в будівлі філармонії вже проведені роботи з забезпечення електро- і водопостачання, а також відремонтований один із корпусів філармонії. На початок 2002-го інститут «Цивільпроект» розробив проект реконструкції вартістю трохи більше 13 мільйонів гривень. Кошторис на суму понад 10 мільйонів, відповідно до постанови Кабміну, затверджується главою облдержадміністрації, і до підписання Олександром Єфремовим проектно-кошторисної документації проект, за словами Людмили Афанасьєвої, через відсутність фінансування був призупинений.

Офіційна історія філармонії починається в березні 1943 р., коли в Луганську був організований комсомольсько-молодіжний ансамбль, а потім на його основі — український народний ансамбль пісні і танцю під керівництвом Новохатської. Влітку 1945-го за безпосередньої підтримки тодішнього обласного партійного керівника Гаєвого був заснований симфонічний оркестр, який під керуванням диригента С.Ратнера уже восени дав свій перший концерт. Починаючи з 50-х років стали проводитися цикли лекцій-концертів, у яких брали участь такі відомі діячі культури, як Ріхтер, Оборін, Ойстрах, Гмиря. За словами Євгенії Михальової, члена Спілки композиторів України, колишнього художнього керівника Луганської обласної філармонії, «найбільш значущий період історії філармонії пов’язаний з Віктором Олексійовичем Шистком, заслуженим працівником культури України». На творчому багажі, закладеному Шистком, луганська філармонія продовжувала працювати і після його смерті. При Валерії Мартинові, який змінив його, в концерному залі був установлений орган.

З 1995 р. філармонією керував Віталій Малюков (живе нині в Києві), а із серпня 2002-го директором є Віктор Кулдиркаєв (донедавна мер міста Краснодон Луганської області). Колишні і нинішні працівники філармонії змальовують першого винятково в чорних фарбах, називаючи його «цей діяч» і вважаючи безпосередньо винним у «розвалі роботи». Палітра думок про нинішнього директора значно розмаїтіша. Одні вважають, що філармонії потрібен саме такий директор — організатор і господарник. Із його практичним досвідом, вважають вони, Кулдиркаєв зможе допомогти, як мінімум, закінчити реконструкцію будівлі. Інші, знайомі з досвідом його діяльності в Краснодоні, висловлюють працівникам філармонії співчуття, сумніваючись, що з таким керівником щось зміниться на краще. Хоч би як там було, та очевидним є те, що при колишньому директорові концертний зал луганської філармонії перетворився на будівельний майданчик, а нинішній має зробити все, від нього залежне, аби цей майданчик не став черговим міським довгобудом.

З початку 90-х стіни філармонії залишило чимало видатних виконавців. Відразу кілька народних і заслужених артистів України викладають нині в Інституті культури і мистецтв, створеному при Луганськом державному педагогічному університеті. Заслужений артист України, доцент кафедри культурології Володимир Калашніков, який працював із 1968-го по 2002-й у філармонії читцем творів українських авторів, висловив свою думку так: «У 2002 році завершився процес творчої руйнації філармонії. Нині філармонія не в змозі пропагувати духовність українського народу. Коли добудують будинок, а його обов’язково добудують, працювати там буде нікому...»

З такими поглядами не погоджуються в Луганському обласному управлінні культури і мистецтв. Заступник начальника управління Володимир Зайцев розповів кореспонденту «ДТ», що, попри складнощі, в області приділяється велика увага питанням культури. «Нинішнього року, — повідомив він, — рішенням облдержадміністрації, обласної ради для провідних діячів культури і мистецтв установлена стипендія: 250 гривень народному артисту, 200 — заслуженому». Для поповнення луганських творчих колективів молодими фахівцями, розказав Володимир Зайцев, нині ведуть переговори з багатьма українськими консерваторіями. За його словами, «щоб людину сюди запросити, треба дати зарплату гарну, житло. Управління просить, щоб цільовим чином закупили або побудували житло для працівників культури і мистецтв, інакше — крах». Також заступник начальника управління культури зазначив, що сьогодні в області взято курс на виховання молодих талантів самотужки, і для цього, зокрема, був нещодавно відкритий Державний інститут культури і мистецтв. Головною причиною, що гальмує роботу і луганської, і будь-якої іншої філармонії України, Володимир Зайцев назвав «відсутність нормального правового поля для діяльності», зокрема, закону про гастролі та концерти. Проте нині, сказав він, «відбулося найголовніше — з’явилося друге дихання у симфонічного оркестру» Луганської обласної філармонії, маючи на увазі запрошення в оркестр нового диригента — австрійського професора Курта Шміда.

Симфонічний оркестр Луганської обласної державної філармонії збирається 30 серпня взяти участь у фестивалі у Відні, рідному місті свого нинішнього головного диригента. Хочеться вірити в те, що надії музикантів, пов’язані з новим диригентом (перспективи творчого зростання і поліпшення матеріального становища оркестру), цілком виправдаються. Це принаймні дасть змогу їм відволіктися від неприємних думок про своє сьогоднішнє фактично безпритульне становище вдома.