Громадяни світу, музиканти, завжди пов’язували свою професію з переміщеннями у часі й просторі, буквальними і символічними...
Лесь Семчук виїхав до Італії, відігравши два відповідальних концерти у Швеції та в Україні. У Стокгольмі він зіграв зі шведським симфонічним оркестром Скрипковий концерт Бетховена, з яким виступав уперше. За короткий термін він вивчив цей неймовірно важкий у технічному плані, масштабний концерт, тим самим розширивши свій репертуар соліста. Про успіх свідчила реакція залу, який не відпускав молодого українського музиканта і примусив його зіграти три твори на біс. Буквально наступного дня після повернення зі Стокгольма — виступ у Національній філармонії України в заключному концерті малерівського циклу Володимира Сіренка. Разом із Національним симфонічним оркестром під керуванням Володимира Сіренка Семчук зіграв Першу камерну симфонію Віталія Губаренка, зіграв зовсім по-новому, розкрив у цьому юнацькому творі композитора, поруч із поетичною піднесеністю й натхненним ліризмом, глибину драматичних переживань.
А для дуету Леся Семчука—Ганни Середенко по-особливому відповідальним було минуле літо. Після циклу концертів у мальовничих замках Моравії вони несподівано для себе отримали запрошення на конкурс камерних ансамблів в Англію. Перший тур цього конкурсу проходив заочно, відбір проводився на основі надісланих претендентами відеокасет із записами їхніх виступів. Український дует не лише успішно подолав цей перший етап змагання, а й одержав фінансові пільги від організаторів конкурсу, що дало змогу продовжити змагання уже в Лондоні. Часу на підготовку було зовсім обмаль. Проте наші музиканти отримали спеціальний приз за виконання творів Кароля Шимановського.
Якби свій давідсбюнд створювали Ганна і Лесь, ім’я Шимановського значилося б у ньому поруч з ім’ям Ієгуди Менухіна, з яким Лесю пощастило особисто спілкуватися — він навчався в його Міжнародній музичній академії у Швейцарії. Тут також неодмінно були б названі імена улюблених учителів Ганни: Ірини Борисівни Боровик, яка веде клас камерного ансамблю в Національній академії України, петербурзького педагога і чудового піаніста Сергія Олександровича Уриваєва, київського піаніста і педагога Бориса Архімовича. А Лесь додав би до імен Менухіна, Вернікова і Пікайзена свого першого вчителя і старшого наставника на все життя І.Пилатюка, нинішнього ректора Львівської консерваторії, а також імена своїх батьків-музикантів, у сім’ї яких усі діти, три дочки та син, пішли стопами батьків.
Віддаючи належне своєму партнеру як безумовній першій скрипці і у прямому, і в переносному значенні слова, Ганна Середенко вносить у загальну справу свою помітну лепту, у тому числі як дослідник камерної музики і як педагог кафедри камерного ансамблю. 2001 рік і для Ганни пов’язаний з особливими досягненнями. У червні вона успішно захистила кандидатську дисертацію, присвячену камерно-інструментальним творам улюбленого ними обома Кароля Шимановського. Допитливість ученого, інтуїція музикантів, завзяття і праця дали свої плоди. Їхню інтерпретацію музики Шимановського оцінило суворе журі престижного англійського конкурсу.
Підтримати
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google