"Лиш згорточок старого полотна". Волинська сенсація: відтворено серпанок для Мавки

"Волинський серпанок". Так називається унікальний культурний проект, який приховує багато таємниць минулого і немало прадавніх кодів українства. Сьогодні не всі знають, що серед артефактів України волинський серпанок має особливу історію. Це

унікальна тканина, виткана з тонкої, майже прозорої, як ранковий туман, нитки з особливого льону. Таку тканину виробляли в минулі століття лише в одній місцевості світу - на Волині. І саме Мавка з "Лісової пісні" Лесі Українки була увінчана серпанком.

Понад 100 років вважалося, що техніку виготовлення волинського серпанку втрачено назавжди. Але кілька років тому громадська організація "Центр дослідження й відродження Волині", не сподіваючись на щедрість олігархів, самотужки взялася відродити цю легендарну тканину. І ось нещодавно "Волинський серпанок" увійшов до чарту фіналістів проекту "Ярмарок ідей" Міністерства культури України.

Отже - про серпанок, про його неповторність та історичну цінність у розмові з Володимиром Дзьобаком, ініціатором відродження народного промислу та його палким місіонером.

- Уперше я замислився над відродженням такого унікального промислу як виготовлення серпанку, прозорої тканини з льону, у березні 2010 р., - розповідає кандидат історичних наук Володмир ДЗЬОБАК. - Я вже давно пишу книжку про село Срібне Радивилівського району Рівненської області. В цій роботі велику допомогу мені надала родина. Мама розказували, які в селі були ремесла і промисли, як добре було б їх відродити. Наприклад, ткацтво. В нашій сім'ї ткав дід. Але коли зароджувалась ідея (щодо відродження старовинного ткацтва), то тато лише сміявся наді мною.

Втім, коли кажуть, що чогось зробити неможливо, то це для мене тільки потужний стимул діяти всупереч цьому твердженню.

Почали з того, що три роки тому дали в місцеві газети оголошення: хочемо купити старі верстати і ткані речі. Згодом зібрали з Рівненської та сусідньої Волинської областей пристойну колекцію. Потім замовили обладнання - копії верстатів 1911-1913 рр. І знайшли дівчат, які горіли бажанням створювати унікальні старовинні речі.

До речі, майстриням знадобилося три роки, аби з нуля відродити особливості ткання серпанкового полотна. Були сотні спроб його виготовити, аж поки структура і товщина тканини стали відповідати історичному оригіналу початку ХХ ст. Колись про легкий і напівпрозорий серпанок мріяли багато дівчат. Вбрання з серпанку тішило заможних панянок і наречених, коли ті йшли до шлюбу. І раніше, і тепер найбільша складність процесу в тому, щоб витягнути тонесеньку ниточку: вона насправді дуже тонка. Серпанкову тканину робили зі специфічного сорту льону. Називається він льон-лущик. Його збирали, перш ніж коробочка з насінням почне розлущуватись. Тільки з нього й можна отримати таку тонку нитку. А повністю зрілий льон придатний для виготовлення грубої тканини.

Серпанок згадується в "Лісовій пісні" Лесі Українки. Ось лише одна цитата: "Срібний серпанок на ній звився вгору, чорні коси розмаялись і змішалися з вогнистими кучерями Перелесника". Цю особливу тканину згадує також Іван Нечуй-Левицький. Про неї говорили, але мало хто бачив. Серпанок зберігся і в інших народів, але лише як жіночий головний убір. Наприклад, у кримських татар, в арабському світі. А як одяг серпанок зберігся тільки в Україні - в Рівненській області. Український костюм із "серпанку" - це сорочка, потім сукня (або спідниця) і фартушок…

- Пане Володимире, чи допомагали вам у справі відродження народного ремесла українські меценати?

- На жаль… Жоден меценат і жоден благодійник не допоміг. Самотужки знайшли верстати. Щось знаходили в книжках. Про інше радилися з фахівцями - Аллою Українець із Рівного та Надією Горак зі Львова. Спочатку ткали просте широке полотно з льону.

- Щодо цього особливого сорту льону: де ви берете сировину для серпанку?

- Цього сорту льону - лущику - тепер в Україні не вирощують. Вирощували до
1947 р. включно. А потім лущик замінили на льон-довгунець. Він був вищий. У результаті - більша нитка, більше пряжі. Та для нашого серпанку він не годиться. Тому тепер лущик доводиться заводити з-за кордону: Італії, Франції, Прибалтики. Ми поставляємо також частину вовняних ниток із Туреччини, Нової Зеландії…

- Скільки сьогодні людей задіяно у "вашій" команді, тобто тих, хто, власне, й виготовляє волинський серпанок, проходячи всі технологічні етапи?

- У штаті 5 людей, які безпосередньо задіяні в проекті. Працюємо не тільки над українським серпанком. Разом зі спеціалістами відродили костюм українського шляхтича XVII ст. Це досить точна копія. Інші костюми, які були на території історичної Волині. Багато людей ситуативно беруть участь у проекті як волонтери. Найбільше волонтерів трудилося під час фестивалю ткацтва і вишивки 6-7 липня минулого року під Берестечком. Фестиваль називався "Волинське віче".

Наш проект зосереджений на історичній Волині (в рамках 1793 р. ) - а це Рівненська, Волинська, більша половина Житомирської, декілька районів Хмельницької, три райони Тернопільської і навіть частина Львівської області. Колись давно саме такою була історична Волинь.

- Цікавляться іноземні технологи українською історією створення такого серпанку?

- Саме серпанку - ні. Ніхто й не уявляє, що це за тканина. Наприклад, один музейний працівник, дуже відомий краєзнавець, перший науковий співробітник Рівненського обласного краєзнавчого музею Алла Українець - найбільший знавець серпанку - три роки тому навіть не вірила, що цю тканину можна відродити. Казала: "Це фантастика!". А ми вважаємо, що сьогодні наш серпанок, нарівні з Опішнянською керамікою, Петриківським розписом, може стати візитною карткою України.

Торік ми провели презентацію відтворених костюмів у Рівному й Києві. Вважаємо, що їх час вивозити, пропагувати за кордоном. Цього року ми б хотіли спробувати добитися для нашого серпанку в ЮНЕСКО статусу "надбання людства". Тому нинішній, 2014-й, і присвячуємо зазначеному проекту. Так, можливо, саме цього року саме визнання не відбудеться, але підготовчу роботу маємо провести.

- Цікаво, скільки коштує у роздрібній чи в оптовій торгівлі метр такої тканини?

- Жодного костюма ми ще не продали, оскільки робимо колекцію. Намагаємося передати всі особливості історичного серпанку, а це дуже багато нюансів. Уже в червні хочемо зробити презентацію - і в нашій країні, і за кордоном. Аби показати, що воно "таке". Тим більше показати наші верстати: хай кожен охочий спробує себе у ролі ткача чи ткалі. Адже багато хто каже, мовляв, тут нічого складного, - то хай спробує зробити хоча б 5 см льняної тканини… Ну й, відповідно, приблизна вартість серпанкового костюма - а це намітка, сорочка, сукня з фартушком - близько 11-12 тис. грн.

- Можливо, ця тканина має якісь особливі екологічні властивості?

- Вона чиста. Тчеться стовідсотково з льону. А льон взагалі корисний для організму. Жодних добавок.

- До вас не звертались українські артисти, виконавці фольклору, по волинський серпанок для сценічних костюмів?

- Не звертались. Адже вони нічого про це не знають. Навіть акторки, котрі грають "Лісову пісню", хоча там Мавка пов'язує на голову серпанок. Думаю, актори вивчили лише слово, а самого серпанку жодного разу не бачили. Тому й треба зробити презентацію наших костюмів. А вже потім, можливо, хтось ними зацікавиться.

- Де знаходите кошти на закупівлю льону, на верстати?

- В шухлядці (сміється). Ми не іноземні агенти. Закордонних коштів немає. Лише власні, які й витрачаємо на проект.

- Які особливі таємниці технології виготовлення серпанку могли б розкрити нашим читачам, а про що говорити не стали б?

- Насправді "таємниць" дуже багато. Там, де ця тканина колись була поширена історично, чомусь майже століття не могли її відродити. Втім… Краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Отже, запрошуємо всіх - у Радовилів. І ми на місці розкриємо таємниці. У нас є навчально-методичний центр із вісьмома верстатами. Кожен може сісти й навчитися мистецтва ткання серпанку.

Недавно дізналися, що Мінкульт нам допоможе з просуванням проекту. Це тепер найголовніше.

Тому, якщо надійде фінансова підтримка від держави, то спрямуємо її на пропаганду серпанкового костюма. Мріємо провести свято з театральним дійством на мотив Лесиної "Лісової пісні" і показати серію унікальних відтворених костюмів.

Тим часом…

"Волинський серпанок" - один із 14 проектів, який став фіналістом проекту "Ярмарок ідей" Міністерства культури України. Ініціатива проекту належить міністру Л.Новохатьку. Серед найкращих проектів, визначених незалежними експертами, - "Софія Київська - дітям" (серія дитячих ігрових путівників по пам'ятках заповідника); "Бібліотека - територія добра і милосердя" (допомога дітям з обмеженими властивостями); "Фестиваль дзвонового мистецтва" (збереження та вивчення пам'яток ливарного мистецтва); "Молодий фестиваль" (щорічний огляд найкращих акторських та режисерських театральних робіт у театрах України), тощо. На конкурс "Ярмарок ідей" надійшло 132 заявки від громадських організацій, творчих спілок. 14 проектів, відзначених експертами, можуть бути реалізовані та профінансовані на суму 998 тис. грн. На "Волинський серпанок" передбачається виділити у 2014-му 120 тис. грн.