Ларс убиває наповал

Видатний данський режисер Ларс фон Трієр повернуся на червону доріжку Канн після семирічної перерви. Його новий фільм "Дім, який побудував Джек" став і сенсацією, і скандалом цьогорічного фестивалю (хоча ця стрічка демонструвалася поза конкурсом).

Як відомо, у 2011 р. Трієр був оголошений "персоною нон грата" Каннського фестивалю, оскільки під час прес-конференції зізнався у "симпатіях" до Адольфа Гітлера. Організатори тоді підготували спеціальне комюніке, в якому й оголосили фон Трієра "персоною нон-грата".

І ось тепер опальний режисер повернувся на Круазетт. І зчинив багато галасу. На прем'єрі він дивився фільм у першому ряду і, очевидно, саркастично посміхався, коли витончена публіка гучно й демонстративно полишала зал, висловлюючи обурення, незадоволення. Можливо, ця прем'єра "Дому" в Каннах і стала для режисера таким собі "перформенсом", його свідомим ляпасом гламурному кіносвіту. Якщо сприймати цю прем'єру саме в такому ракурсі, то перформенс Ларсу вдався. Про його позаконкурсну стрічку говорять більше, ніж про деякі фільми конкурсної програми.

Ще перед першим показом червоною доріжкою Канн разом із фон Трієром ішли Метт Діллон, Шива Феллон, Райлі Кіо, Софі Гробель та Бруно Ганц. Уми Турман тоді не було. Деякі дотепники кажуть - мовляв, кінозірка передбачила бурхливу реакцію на цю стрічку й не ризикнула з'явитися в Каннах.

У своєму новому фільмі "Дім, який побудував Джек" режисер розповідає історію про розумного й винахідливого серійного вбивцю, що діяв у 1970-х роках в Америці. Сюжет будується навколо п'яти інцидентів (саме так ділить свій фільм фон Трієр), які охоплюють 12 років життя маніяка. І глядач сприймає кінооповідь саме з позиції Джека, для якого кожне вбивство - як витончений твір мистецтва.

До речі, на квитках та у програмі організатори надрукували попередження, що фільм містить численні сцени насильства, і запропонували глядачам зі слабкими нервами бути дуже обачними.

Раніше таке попередження супроводжувало показ "Кумедних ігор" Міхаеля Ганеке, фільму справді моторошного.

Втім, насилля у картині Ларса фон Трієра, швидше, декоративне. І, хоча зал дружно зітхав та "йойкав", море крові на екрані не надто лякало.

Перший епізод нагадував стрічки Квентіна Тарантіно, і, можливо, невипадково в Ларса знялася саме Ума Турман.

Проте далі фон Трієр складає свій "Дім" як пазли. Режисер діє, як конструктор, як архітектор (архітектором є й головний герой).

Режисерський план будівництва "Дому" - прорахований, холодний (на відміну від того ж таки Тарантіно).

"Дім" фон Трієра - це також купа цитат, анімація, колажі, репродукції. Одне слово, багато різного в тому домі. До того ж цей новий фільм - крайня межа цинізму та мізантропії, в які Ларс фон Трієр бавиться багато років.

Здається, після маніяка Джека шлях режисера зайшов у якийсь глухий кут? І тепер куди він проляже? Невідомо!

Тим часом майстерно витворена смертельна картина світу від Ларса деяких кінокритиків обурює, деяких - захоплює, декого - взагалі не зачіпає. Проте саме така картина, безперечно, дуже важлива у фільмографії режисера. Адже шлях змалювання людських вад і людської ницості цей автор пройшов до кінця.

І не буде нічого дивного, якщо років так знову через 5-7 він з'явиться на якомусь фестивалі із сентиментальною комедією, наприклад. Поживемо - побачимо.

ЩО ЛЮДИ КАЖУТЬ?

Майже всі світові ЗМІ відразу після прем'єри заполонила інформація - мовляв, після прем'єрного показу фільму Ларса фон Трієра з кінозалу пішло близько сотні обурених глядачів. Критики ставлять на карб Ларсу надмірну жорстокість у цій стрічці, особливо у сценах знущань над жінками та дітьми. Редактор Variety Рамін Сетудех констатує: "Перегляд цієї стрічки був одним із найнеприємніших у моєму житті!" Тим часом відомий кінокритик Андрій Плахов зазначає у "Комерсанті": "Ларс фон Трієр лишається єдиним великим і безкомпромісним режисером ХХІ століття. Буває гарне кіно, буває погане, - і є кіно Ларса фон Трієра, яке можна любити і ненавидіти, як саме життя".