Культурний шок в Одесі: Міша Майський та інші

Його творець, натхненник, організатор - піаніст Олексій Ботвінов. Ці нотатки - про три заключних вечори музичного форуму.

У рамках фестивалю відбувся просто грандіозний своїми масштабами захід -концерт open air на Потьомкінських сходах. Його втілили артисти Цюріхського камерного оркестру на чолі з головним диригентом і блискучим скрипалем Даніелем Хоупом. Музикант народився в Південно-Африканський Республіці, його батьки переїхали до Англії, мати працювала під орудою Ієгуді Менухіна, і долю хлопчика було вирішено. Даніель навчався у кількох вихідців із Росії, та головним своїм педагогом вважає Захара Брона. Цей високий рудоволосий чарівливий музикант під час гри повністю занурюється в композиції, заплющує очі й віддається звукам своєї чудової скрипки початку XVIII ст., виготовленої у Кремоні майстром Джузеппе Гварнері на прізвисько дель Джезу.

Микола Вдовенко

Свій концерт швейцарці розпочали п'ятичастинною Сюїтою "Із часів Хольберга", витриманою у старовинному стилі з домішкою властивої Едварду Грігу романтики, написаною до 200-річчя норвезько-данського письменника Людвіга Хольберга у 1884 г. Вона перегукується з барочними циклами ХVII-XVIII ст., але має більш розвинені форми кожного розділу і включає інші (порівняно з Бахом, Вівальді, Кореллі або Генделем) танцювальні жанри. Ця Сюїта сповнена емоцій людини кінця ХІХ ст., романтичні грігівські інтонації вплетені у Прелюдію, Сарабанду, Гавот, Арію й Рігодон. А вишуканість бахівських танцювальних циклів Гріг наповнив грубуватістю народного селянського халінга, світлою пейзажною лірикою, часом щирим, глибоким смутком. На екрані за оркестром демонструвалися величезні інсталяції класичного живопису XVII-XIX ст., які чудово доповнювали музичний ряд. Природно, що величезна вулична аудиторія потребувала трансляції звуку через мікрофони й підсилювачі, що трохи викликало дисонанс.

Другим номером оркестр показав дві частини з "Пір року" А.Вівальді - "Літо" і "Зиму". Соло виконував Д.Хоуп. Ідеальне спільне звучання лідера й оркестру, їхня взаємодія, ансамбль, правильні темпи - і вибудуваний, нарешті, звук - були еталонні. Відеоряд літніх пейзажів, зимових ігор дітей, живі пахощі моря, легкий вечірній бриз та сяйво одеських зірок доповнили барочну картину.

Микола Вдовенко

На підмостки вийшла переможниця конкурсу юних піаністів ім. Серафими Могилевської, що проходив у рамках Odessa Classics, 15-річна киянка Марія-Луїза Плешакова. Дівчина закінчила 9-й клас Київської ДМШ №3 і паралельно перейшла в 10-й клас КССМШ ім. Лисенка. Зіграла два твори: Менует G-dur Віктора Косенка та Фредеріка Шопена Етюд №11, op. 25, a-moll. Звучить цілком зріло, самостійно, грає радо, розкуто, добре чує й правильно інтонує. Очевидна робота її чудового педагога В.Дюбенко, в якої Маша навчалася дев'ять років у ДМШ №3 і завдяки наставниці виграла чимало конкурсів по всій Європі. Дівчина - велика розумниця, зірвала оглушливі оплески і за лаштунками приймала щедрі вітання та похвали артистів Цюріхського оркестру. Її чекає хороше майбутнє.

Оголошення виходу піаніста Олексія Ботвінова викликало величезний ентузіазм глядачів. Одесити люблять свого талановитого земляка і вдячні йому як чудовому організаторові. Ботвінов виконав чотири різножанрові п'єси Сергія Рахманінова: три Прелюдії та Елегію. Це приклад чудового втілення ідеї поєднання музики та зорової імпровізації, маленький відео-фортепіанний цикл.

Завершився вечір у жанрі напівджазового кросоверу - перекладенням для солюючих скрипки (Хоуп), фортепіано (Ботвінов) і концертмейстера групи контрабасів кореянки Сеон-Деок Баїк кількох популярних пісень початку ХХ ст. Спочатку - Курта Вейля September Song (світова прем'єра), потім на тлі абсолютно американських картинок із дівчатами в купальниках та авто епохи Великої депресії - пісень американця з одеським корінням Джорджа Гершвіна: Girl crazy - I got Rhythm, Fascinating rhythm, Summertimе, The Man I Love у власній транскрипції Даніеля.

Микола Вдовенко

Хоуп і Ботвінов зіграли на біс чарівний "Салют любові" - Salut d'amour - Едварда Елгара, відомий у його виконанні кліпом на Deutsche Grammophon у супроводі Берлінського камерного оркестру. На тлі морських краєвидів музикували дуже вільно, вільно тлумачачи темпи й динаміку, переповнюючись добрими світлими почуттями.

Наступний вечір відбувся у надзвичайно красивому залі Обласної філармонії з хорошою акустикою. Цього разу ZKO тішив прекрасним звучанням. Як скрізь у світі, склад оркестру інтернаціональний: грають росіяни, полька, японка, кореянка. Під керуванням концертмейстера Віллі Циммермана гості зі Швейцарії виконали чарівну 10-ту юнацьку симфонію Ф.Мендельсона. Це одна з його дитячих оркестрових проб - сі-мінорна, з дванадцяти ранніх симфоній для струнного складу.

Цюріхський камерний дуже хороший. Зіграли в міцному ансамблі з О.Ботвіновим концерт ре мінор Баха. Потім із блискучою китайською челісткою Цзін Чжао два віолончельних концерти Луїджі Боккеріні - №2 Ре мажор і №3 Соль мажор. В імпровізовану каденцію китаянка дотепно вставила фрагмент знаменитого Менуету з Мі-мажорного струнного квінтету. Солістка грала дуже енергійно, активно, її ясний звук доносив просту мову італійського раннього класика.

Під завісу Маленька нічна серенада Моцарта буквально підірвала зал. Закінчили вечір "бісівкою" - Першою частиною виконаною напередодні сюїти Гріга.

А от завершальний, недільний проект фестивалю описувати словами - невдячна річ. Тому що в Одесу приїхали учасники Майський-Тріо: славетний віолончеліст нашого часу Міша Майський і його діти - піаністка Лілі та скрипаль Саша. В день їхнього виступу філармонія була переповнена.

Микола Вдовенко

Міша Майський - легенда, учень двох блискучих музикантів ХХ ст. - Мстислава Ростроповича і Григорія П'ятигорського. Майський грає на інструменті початку XVIII ст. майстра венеційської школи Доменіко Монтаньяни. Грає як Бог. Здається, що його смичок нескінченний, що музикант не робить його змін (поворотів), грає "круглим" смичком. Такий ідеальний і співуче глибокий, насичений, ніжний звук його чарівної віолончелі. Всі троє Майських неймовірно музичні. Маленька тендітна Лілі має незрозумілу для її тендітної зовнішності силу і дуже природну світлу ніжність… Найбільш цікаве й важливе у грі тріо - повне, ідеальне, незбагненне взаєморозуміння. Ці музиканти мають від Бога неймовірну, природну інтонаційну інтуїцію.

Микола Вдовенко

- Мішо, чим зумовлений вибір сьогоднішньої програми? - запитання DT.UA популярному маестро.

- Ми виконали пропозицію організаторів. Сьогодні це Рахманінов і Чайковський. Але можуть бути Шуберт, Бетховен; Брамс теж звучать непогано (сміється).

- Ви жили в різних краях - народилися в Латвії, потім жили в Росії, Ізраїлі, тепер - у Бельгії. Як це позначається на вашій грі?

- Впливає все, що ти переживаєш у власній долі. Насправді це залежить від музики, а не від того, де ти живеш.

- У кого й де навчаються ваші діти?

- Я намагаюся передати їм власний досвід, словом - усе, що знаю. Але в них є власні риси, їхня природа, і я намагаюся, щоб вони розвивалися вільно. Тепер вони навчаються в Одесі, інколи - на Заході, інколи - на Сході, ми часто буваємо в Японії. Скрізь учимося…

- Ви самі викладаєте? У вас є учні?

- Прямої викладацької роботи не маю. Але сподіваюся, є музиканти, які вчаться, слухаючи мене. Я навіть два-три анекдоти можу розповісти (сміється).

Микола Вдовенко

***

Коли Майські вийшли на сцену, перші ж звуки дуету Міші й Лілі повергнули всіх у культурний шок. Спів віолончелі в руках майстра неймовірний глибокий, ніжний, сповнений людської чуттєвості й краси. Такого ансамблю, надзвичайно тонкого взаєморозуміння, музичної єдності чути не доводилося. Батько й донька зіграли дев'ять рахманіновських мініатюр єдиним 45-хвилинним циклом. Зал завмер, запанувала дзвінка тиша, крізь яку лилися небесні звуки. Почуття переповнювали, хотілося плакати. Диво, дихання Бога, вищий розум... Артисти перебували на вершині майстерності, відключившись від реальності й занурившись у вищі сфери.

У другому відділенні приєдналася скрипка Саші Майського, й учасники ансамблю виконали Тріо Ля мінор "Пам'яті великого художника" П.Чайковського. Це данина багатолітній дружбі двох великих музикантів: Чайковського та піаніста Ніколая Рубінштейна. Твір присвячений пам'яті передчасно померлого друга й наставника.

Тріо посідає особливе місце у творчості Чайковського. Воно не традиційне за формою, має лише дві частини. Перша - в сонатній формі й повільному темпі доволі масштабна, в ній усе - пристрасний пафос, трагічні ридання, запал російських танців. Життя прекрасне, смерть - не кінець його, а продовження. Друга частина - елегійний тихий смуток основного тематичного зерна й різножанрові варіації на його основі. З єдиного джерела виникають контрастні трансформації. Дзвіночки ямщика, швидкий вальс, урочиста хоральність, фугато, мазурка й фінал - велично-світлий, оптимістичний. І жалобна хода у коді… Захвату не було меж. Багато хто плакав… Одне слово, музикальність цієї сім'ї приголомшлива.