«Гімн демократичної молоді» та інші урочисті пісні нового сезону

Масована пропаганда майбутньої осінньої телевізійної прем’єрної кампанії (так і посміхаються «мавпи» з усіх стовпів!) навіть дивом уцілілого «інтелігента» здатна відвернути від думки, що в нашій країні можуть існувати й інші «прем’єри»… Наприклад, театральні!

А чому б і ні?

У новому столичному сезоні, який невдовзі стартує, театри звертають погляди у бік творчості Сергія Жадана, Вільяма Шекспіра, Федора Достоєвського, Франсуази Саган. Але цим пристойним людям підкладуть і одну загадкову «Жирну свиню» (така прем’єра за п’єсою Ніла Лабута теж передбачається).

Тим часом не багатьом відомо, що колись, ще в дореволюційній імперії, до якої входила Україна, налічувалося понад чотириста спеціалізованих видань, які висвітлювали питання театрального життя! Так, 400… Ви не осліпли, а я не збожеволів.

Уже в постреволюційний період (до Сталіна) друкованих органів із відбитками вітіюватої театральної думки було близько п’ятисот! Тобто різноманітні видання - «Театральний кур’єр Жмеринки» чи «Сценическая жизнь Заполярья», наприклад, як могли, так і висвітлювали перипетії театральних буднів та свят.

Трохи згодом, як відомо, «батько народів» такий розгул вільнолюбного критичного руху «систематизував». Залишивши на утриманні кілька - зате великих - театральних друкованих організмів.

…Преамбула вище - не просто короткий історичний екскурс. А трагічне нагадування: в сучасній олігархічній Україні знищено ВСЕ, що хоч якось могло писати й цвірінчати про театр: професійно, «спеціалізовано» (не беручи до уваги окремих відділів культури в окремих виданнях).

За двадцять років проїхалися не одним котком по «критичних» умах. І довели очевидне: господарям нинішнього життя малоцікаве не тільки будь-що, пов’язане з «високим»… Оскільки «зростання» тут для них взагалі не має значення. А й із мистецтвом взагалі. Це ж колись, на межі минулих благословенних століть, володарі незрозумілого нам життя, наприклад сіятельний князь Волконський, могли розумно, професійно, захоплено розписувати свої враження від гастролей виняткової Сари Бернар. І блискуче писав!

…Але все йде по колу. Отже, все йде до кінця. І, очевидно, в одному вузькоспеціалізованому питанні «кінець» підкрався помітно. Спочатку Василь Вовкун, а потім і його антагоністи остаточно доконали медійні «відростки», бюджетом країни передбачені - для хронікальної систематизації художнього життя вже від усього «незалежної» України. Пропало все! І «Український театр» із веселими картинками. І деякі газети про прекрасне - без озирання на верстку.

І не з’явиться нічого.

Отож задовольнятимемося Інтернетом. Або окремими сплесками професійного інтересу до театру - у рідкісних виданнях - напередодні сезону.

***

Багато київських театрів відкривають свої репертуарні «засіки» вже у вересні. Національний театр імені І.Франка виходить «на орбіту» восьмого. І відразу з хітом - «Кайдашева сім’я» (з Наталею Сумською в головній ролі). Під кінець місяця обіцяють показати довгоочікувану прем’єру. «Гімн демократичної молоді» за мотивами Сергія Жадана. Бойовий автор пройде таке саме бойове театральне хрещення на головній драмсцені країни. Спектакль випускає режисер Юрій Одинокий. Для нього ця прем’єра досить симптоматична. Після недавніх неоднозначних постановок у франківців цієї, нової, чекаємо з особливо прискіпливим інтересом. Чи вдасться Одинокому знайти сценічний еквівалент для помітно несценічної прози Жадана? Ось у чому питання. У спектаклі грає переважно франківська молодь (в одній із головних ролей - Дмитро Рибалевський). У разі успіху актуального спектаклю демократична молодь столиці співатиме свій «гімн» безпосередньо в театрі.

Ще одна прем’єра від франківців - приблизно в листопаді. «Рояль у траві» Франсуази Саган: адресна аудиторія - жінки постбальзаківського віку (і, зрозуміло, не тільки вони). У цьому спектаклі на сцену театру повернеться Лариса Хоролець (яка в 70-х активно виступала тут у п’єсах О.Коломійця, в «Украденому щасті» І.Франка, а потім побувала на посаді міністра культури України, керівника «Українського дому»). Ближче до Нового року театр обіцяє «Попелюшку». Мюзикл, створений Вікторією Васалатій, яка прославилася на цій сцені своєю «Едіт Піаф» (режисер спектаклю - Петро Ільченко).

У першій декаді жовтня, як уже повідомляло DT.UA, очікуються великі торжества на сцені франківців, присвячені ювілеєві художнього керівника Богдана Ступки. Його ювілейний «джазовий» вечір, а потім (якщо все складеться) - українсько-російська прем’єра «Вишневий сад» (у якій він зіграє Фірса). В подальших планах театру - звернення до творчості І.Франка, А.Чехова, А.Стріндберга.

Академічний Театр драми та комедії на Лівому березі Дніпра відкриває сезон 9 жовтня недавньою прем’єрою режисера Андрія Критенка «Чотири причини вийти заміж». А вже через два тижні прем’єра для дітей - «Пасажир у чемодані» Ульріха Хуба (режисер Тамара Трунова). Трохи згодом режисер Андрій Білоус покаже «Місяць у селі» І.Тургенєва (у спектаклі грають О.Тритенко, В.Тамусяк). А режисер О.Лисовець поставить «Село Степанчиково» («Фома Опіскін») Ф.Достоєвського, у головній ролі - Лев Сомов. Розпочне репетиції «Войцека» і режисер Дмитро Богомазов.

Національний театр імені Лесі Українки відкриє сезон 1 жовтня спектаклем «У полоні пристрасті» («Камінний володар»), де в головних ролях Наталя Доля і Віктор Сарайкін. На найближче майбутнє театр анонсує п’єсу Альдо Ніколаї «Прощальне танго» з Ганною Варпаховською (20, 22 жовтня). У роботі також - «Міра за міру» В.Шекспіра (режисер Л.Остропольський), «Жирна свиня» Н.Лабута (режисер О. Гаврилюк).

Національна опера України відкривається 10 вересня «Ярославом Мудрим» (опера Г.Майбороди). На новий сезон колектив запланував масштабну постановку оперного шедевра Джузеппе Верді - «Дон Карлос», твору, який дає неповторну нагоду для розкриття вокальних і драматичних даних найкращим голосам цієї трупи.

Театр на Подолі «виходить в ефір» 15 вересня. Тоді покажуть недавню прем’єру - «На дні» за п’єсою Горького в режисурі Віталія Малахова. Горьковський сюжет, до речі, нині неймовірно популярний у світі. До нього дедалі частіше звертаються і на театральному Заході, і на Сході. Оскільки й саме життя на розбігу XXI століття дедалі більше скидається на «дно», колись об’ємно зображене «буревісником» (свою версію «На дні» обіцяв, до речі, і Влад Троїцький у «Даху»). Прем’єра нового сезону на Подолі - чуттєва комедія про любов «Тріо мі бемоль» за п’єсою Еріка Ромера: постановка Ігоря Славинського, художник Валентин Козьменко-Делінде, у головних ролях Ганна Андрєєва та Михайло Кришталь. У планах також звернення до драматургії Олександра Володіна.

Театр на Печерську в новому приміщенні на вулиці Немировича-Данченка також представить прем’єру - «Push up» («Під тиском») за досить популярною сьогодні у світі п’єсою Роланда Шіммельпфеннінга. Цю річ зіграють у Гамбурзі, Парижі, Римі, Відні, Нью-Йорку. У передмові театру до цього спектаклю зазначено: «Це історія про взаємодію між бізнесом і приватним життям. Вдень - робота й амбіції, а ввечері - мрії та сумніви, самотність і жага кохання». Жага кохання та інтриг у ще одній прем’єрній історії, яку розіграють на Печерську… Знамениті епістолярні «Небезпечні зв’язки» за мотивами Шодерло де Лакло, до яких звернувся художник і режисер Сергій Маслобойщиков, запросивши в проект акторок Аллу Сергійко та Катерину Кістень.

Київський Молодий театр відкриється 16 вересня - «Четвертою сестрою» у постановці С.Моїсеєва. У перспективі в Молодому - «Людина і вічність» А.Курейчика, «Афінські вечори» П.Гладиліна, «Любовні листи до Сталіна» Х.Мьорга. На цій же сцені обіцяють провести новий театральний фестиваль «Дім химер», ніби відлуння Гоголь-фесту.

Знаменитий «Київ Модерн Балет» 24-го покаже «Кармен ТВ», а 29-го - два одноактних балети: «Двоє на гойдалці» і «In pivo veritas». Останню роботу творці називають «слабоалкогольним видовищем», вочевидь тому, що в основі - ірландські народні мотиви. А взагалі, цікавий підхід: яким бути прийдешньому театральному сезону - творчо «хмільним» чи художньо «слабоалкогольним»? Тут уже, так би мовити, в кого яка «норма»…