ЕКУМЕНІЧНИЙ ЖИВОПИС ЮРІЯ НІКІТІНА

Острозька академія святкує своє 425-річчя, прагнучи відродити традиції і повернути ту естетичну атмосферу, якою було просякнуте громадське життя середньовічного Острога — зверненого до європейської культури міста.

В українській історії понад триста років Острог був тією точкою, у якій схрещувалися і вступали в єдиноборство політичні амбіції та релігійні розбіжності. Розмістившись сьогодні в стінах колишнього монастиря капуцинів — архітектурного ансамблю XVIII століття — відроджена академія поставила за мету зробити Волинський край уособленням духовної гармонії, а не полеміки. Капуцинів вигнали з Острога за часів російського царя Миколи I. Відреставрувавши їхню монастирську церкву і перетворивши її на Духовний центр Острозької академії, вуз заснував там екуменічний храм. У його стінах може проводити богослужіння будь-яка конфесія. До ювілейних урочистостей саме тут розмістилася виставка живопису й іконопису київського художника Юрія Нікітіна «Нев’янучий цвіт». Ініціатором її виступив ректор Національного університету «Острозька академія» Ігор Пасічник, реалізації сприяло київське агентство «Практик». А першим відвідувачем виставки став Президент України Леонід Кучма, котрий прибув на ювілей в Острог.

Творчі контакти митця з Острогом налічують багато років. 1987 року, користуючись розкутою атмосферою перебудовних років, Острозький історико-культурний заповідник придбав у київського автора п’ять робіт. Нині їх включено в постійну експозицію острозького Музею книги та друку, що розмістився в одній з найгарніших веж Острога — Луцькій. 1996 року Острозька академія оголосила конкурс на портрет однієї із засновниць славетного закладу — князівни Гальшки (Ельжбети) Острозької, прижиттєві зображення якої не збереглися. До участі в ньому Юрій Нікітін підійшов серйозно: вивчав фамільні портрети роду князів Острозьких, образотворчі та літературні пам’ятки тієї епохи. Портрет Гальшки роботи Юрія Нікітіна став прикрасою академічного музею. Представлений він і на виставці. Отримавши колосальну спадщину, юна онучка магната Костянтина Острозького стала однією з найбагатших наречених Польщі і жертвою нескінченних матримоніальних інтриг. Княжну тричі видавали заміж, не питаючи її волі. Овдовівши після 14 років життя з останнім — старим і нелюбим чоловіком, вона повернулася в рідний Острог під опіку дядька — прославленого захисника православ’я князя Василя-Костянтина. Втративши в перипетіях долі душевну рівновагу, Гальшка усе ж знайшла в собі сили і здоровий глузд, щоб більшу частину своєї неймовірної спадщини передати на розвиток Острозької академії. Поетикою трагічної напівлегендарної долі князівни Гальшки забарвлені художні акції академії сьогодні. Відповідно до волинських легенд, дух нещасної аристократки і тепер іноді можна бачити над Замковою горою, який подібно до птиці витає над вежами родового гнізда.

Нікітінський портрет Гальшки, окрім його живописних достоїнств, визнано острозькими мистецтвознавцями бездоганним із точки зору історичної правди. На виставці представлено й інші роботи художника, які так чи інакше органічно вписуються в атмосферу стародавньої церкви. Назву виставці дала авторська версія ікони Божої Матері «Нев’янучий цвіт» — чаруючого образу, породженого слов’янським бароко. Втім, Нікітін не пише в дусі історичної стилізації. Він просто розвиває класичні прийоми живопису олією і яєчною темперою, а також енкаустики.

Період мистецтва постмодернізму, названий італійським критиком і куратором Акілле Боніто Оливою «епохою цитування», має стосунок не лише до концептуалізму, а й до сучасного мистецтва в цілому. І якщо в іконах Юрій Нікітін відстоює своє право працювати в максимальній відповідності з богословським каноном, то його живописні роботи дійсно насичені цитатами, що волають до історичної пам’яті глядача. Тому можна побачити на виставці і мотив «Христа — виноградної лози», багатогранно розроблений свого часу саме острозькою іконописною школою, і прийоми стародавніх натюрмортів «обманок», що фіксують у своїх композиціях матеріальні фрагменти скороминучого часу, і символіку пілігримства у вигляді морських раковин, як на портреті мандрівного філософа Григорія Сковороди.

Розуміючи значимість відродженої Острозької академії у відновленні і розвитку ідей просвітництва, художник залишив їй у дарунок портрет Сковороди, названий «Херувимський мандрівник». Ця картина стала основою академічної колекції сучасного мистецтва. А здравиця «Многая літа», виконана митцю студентським хором академії в прекрасному острозькому розспіві ХVI століття, увінчала витончену канву виставки, що нагадує про непорушність естетичних традицій.