East Meets West

Йдучи на концерт до філармонії через заповнений помаранчевим натовпом Майдан, укотре подумала: чи зможу я написати про концерт, який організували посольства Туреччини і Німеччини в Україні спільно з Гете-інститутом у Києві, не повертаючись постійно душею і подумки до того, що відбувалося цими днями на Хрещатику. І зрозуміла, що не зможу. Бо філармонічний вечір випав на п’ятий день жовтогарячої революції, особливо вгадавши з ідеєю та назвою — East Meets West. Майже те ж саме відбувалося і за стінами філармонії, тільки набагато експресивніше.

Що ж до ідеї Днів німецько-турецько-українських відносин у сфері культури, то вона виявилася дуже несподіваною та свіжою: здавалося б, що спільного може бути між Туреччиною, Німеччиною й Україною?

Як з’ясувалося, досить багато, і насамперед взаємне прагнення краще зрозуміти та пізнати одне одного. Акція, що відкрилася засіданням круглого столу 26 листопада, продовжилася презентацією фотовиставки Еркута Онарта у фойє Колонного залу філармонії, і перший вечір завершив дуже своєрідний концерт.

Його незвичайність полягала не лише в програмі, яка дивним чином об’єднала в собі симфонічні твори Моцарта, Бетховена, турецьких композиторів Тюзюна й Алнара, а й у тому, що, попри революційні настрої вулиці, партер був практично заповнений.

З Моцартом і Бетховеном, виконаними оркестром під керуванням Миколи Дядюри, запитань не виникло, а ось твори турецьких композиторів у поняття про екзотику вкладалися з труднощами — дуже вже багато спільного можна було знайти в нотному тексті зі старими знайомцями — Шостаковичем і навіть Прокоф’євим. Особливо таке дежа-вю було цікавим у Концерті для кануна з оркестром Алнара, що його виконав Тахір Айдоган.

Канун — музичний інструмент, дуже схожий на кобзу як зовнішнім виглядом, так і звучанням. У сусідстві з традиціями європейської музичної школи канун виглядав незвично, але цілком доречно. А ось у творі Феріта Тюзюна під поетичною назвою «Натхнення» національного колориту було, мабуть, ще більше, бо в основу лягли турецькі народні танці.

Що ж до взаємозв’язків європейської музики і турецьких традицій, то варто згадати хоча б моду на турецькі мотиви в одязі, східні солодощі та каву а-ля тюрка, яка моментально облетіла Європу в XVII столітті. Не оминуло захоплення кавовим напоєм і Баха, який написав «Кавову кантату», а Моцарт турецькою темою захоплювався не на жарт. Одне слово, привабливий східний світ давав чудову поживу для розуму і простір для польоту фантазії великих європейців. Сучасна турецька музика синтезує в собі особливості європейської та національної шкіл, причому останню точніше було б називати народною.

Концерт відвідали посол Федеративної Республіки Німеччина Дітмар Штюдеманн і посол Республіки Туреччина Більче Джанкорель. Пан Штюдеманн подякував публіці, сказавши, що розуміє — серцем люди залишаються там, на Майдані. І, напевно, це ще одна рисочка помаранчевої революції, у центрі якої живе наметове містечко, а поруч, навіть ні, разом із нею — триває звичайне життя.