Є що згадати...

Вичерпну преамбулу для щорічного бліц-дайджесту (більш-менш значущих подій-героїв культурного року, що минає) навіває поет Саша Чорний, його «Желтый дом». «Смешной карнавал мелюзги! От службы, от дружбы, от прелой политики - безмерно устали мозги...».

2012-й - рік як рік. Комічний і трагічний. Безнадійний і з іскрами оман. Рік, коли урочисто оголосили про можливості звільнення «культурного продукту» від оподаткування. І рік, коли ми трагічно втрачали декого - кращих з найкращих.

2012-й - дуже важливий рік для племені майя - не тільки період всенародних страхів-фобій, фатальних передчуттів, а й агресивних технологічних антикультурних суспільних провокацій (на прикладах «мовної» політики, телевізійного репертуару тощо). З огляду на ці обставини - ще одна цитата від того ж таки автора: «Есть парламент, нет? Бог весть, я не знаю. Черти знают! Вот тоска - я знаю - есть...»

А тепер - по поличках - «культ»-рейтинг-2012 (за версією DT.UA).

1. «Арсенал» і гонка роззброєння. Можливо, головна культурна подія року, що минає, на території «Мистецького Арсеналу» - Перша Київська бієнале сучасного мистецтва ARSENALE-2012. Справжній, а не позірний міжнародний проект зі справжнім, а не купецьким розмахом. 100 світочів світового арт-простору. 30 країн (навіть дуже віддалених від України). 250 дорогих творів, які відносять до «мистецтва» (хоча для декого все це й досі суперечливо).

9. Діти і бізнес. Помітний тренд телевізійного 2012-го - успішні ставки продюсерів «на дітей». Хто поставив, той не програв. На «1+1» великий громадський успіх має талант-шоу «Голос. Діти». Діти, звісно, співають краще, ніж дорослі. І діти, звичайно, набагато щиріші і талановитіші, ніж окремі зірки в складі журі. Горе для нашого народу, коли несправедливо кривдять голосисту дитину, яка не потрапила «у тренд». Тоді й починаються листи трудящих, обговорення в робочих колективах і на форумах. І не тільки тому, що діти - «наше все», а й тому, що в цій темі неминучий елемент «спекуляції»... Як на дитячій творчості, так і на глядацьких емоціях.

У той час, коли багато хто навіть на допиті не згадає яскравої української пісні останніх років у телеефірах (Білик, Лорак etc. упевнено перепрофільовані на російський ринок), несподівано потішили... знову ж таки діти. 10-річна дівчинка з Одеської області Настя Петрик вдало виступила в Амстердамі на дитячому «Євробаченні-2012», виконавши свою ж композицію «Небо» (у летких білих шатах і хмарах піротехнічного диму). І принесла Україні перемогу. І принесла їй знову ж - черговий головний біль: проводити наступного року цей міжнародний конкурс тут, у нас. Щоправда, після «Євро-2012» з поп-«Євро» вже якось розберуться.

10. Поет і трошки більше. Два лірики залишили помітний слід на поетичних скрижалях 2012-го. Один рече гучно, екстатично, навіть нецензурно. З громадянським поривом і мужнім надривом. Це Юрій Винничук зі Львова. Його «сакральний» текст про «вбивство» однієї нехорошої людини масово постив-перепостив увесь демократичний Інтернет, починаючи з кінця 2011-го по 2012-й (включно).

Щоправда, до кінця року, що минає, поета нагородили «за прозу».

А от інший лірик - тиха божа людина. Не лається матом, бо служить дияконом у церкві. І рідко звертається до пейоративної лексики, оскільки викладає школярам українську мову і літературу. Петро Мідянка живе в гірському закарпатському селі Широкий Луг. Далеко. Без екскурсовода не дістанешся. 30 років ця людина трудиться на просвітницькій ниві, сіє розумне, добре, вічне у своїй глухомані. І підносить свої ж Карпати (у своїх же віршах) - до масштабів Всесвіту. Вірші його вигадливі, дивні, елітні. У них багато діалектизмів, іншомовних запозичень. І все ж ці вірші - магічні. Бо це - поезія. А не псевдоактуальна нісенітниця.

Якимось дивом цей учитель-священнослужитель отримав у 2012-му чимало грошей на своє скромне сільське життя, ставши лауреатом Національної Шевченківської премії. І дуже приємно, що в списку таких-от лауреатів є і достойні - божі - люди.

11. Дорогі Гості. У 1,2 млн. доларів оцінили засоби масової інформації гонорар артистки Мадонни за один київський концерт на стадіоні «Олімпійський». Це було дуже важливе шоу 2012-го на підтримку платівки MDNA. Всесвітній тур Мадонни супроводжували скандали й пересуди. У Києві вона вирізнилася також, показавши все найкраще, що має у своєму поважному віці, - тіло. Шоу співачки для України - історичне. Як уже доводилося казати, Мадонна позбавила український народ «печії» від переїдання російського поп-продукту, звільнила також від комплексу «меншовартості» на предмет того, нібито головні зірки планети в «нашу тьмутаракань» ніколи не доїдуть. Ще й як доїдуть. Якщо заплатять. Свідчення цього - суцільний світовий хіт-парад на київських майданчиках у
2012-му. Брітні Спірс, Дженніфер Лопес, нескінченні прощальні гастролі Scorpions, багато чого іншого. Словом, є що згадати. І є привід порадіти: після приїзду Мадонни Україна вже не провінція, а, можна сказати, навіть «пуп землі»... З такими-от незбагненними цінами на квитки.

12. Німий, іще німіший. У 2012-му спалахнула масова епідемія навколо «німого кіно». Успіх фільму «Артист», що здобув «Оскар», став успіхом цілої древньої кіногалузі... Яка раніше виплекала чудових і виняткових кіноідолів початку минулого століття: Мері Пікфорд, Ліліан Гіш, Чарлі Чаплін, Джоан Кроуфорд... Це була якась знакова кіноепідемія. Мистецтво кіно, ніби втомлене від забаганок комп’ютера і необхідності ще більших касових зборів, скривило продюсерам і глядачам німу чорно-білу гримасу. Показало фігу. І довело (вже вкотре): справа не в технології, а в таланті. І в Україні німий кінобум виявився помітним трендом 2012-го. У Києві Центр імені Довженка успішно «реанімував» німе і найважливіше (з мистецтв). В Одесі на місцевому кінофестивалі з трепетом слухали безмовну велику «Землю» Олександра Довженка. А на кінофестивалі «Молодість» головним сюрпризом програми став німий «Шкурник» від вітчизняного виробника 20-х ХХ століття. Фільм, можливо, й нерівний, але живий, кумедний, дотепний і так само сучасний. Оскільки до давнього сюжету про перебіжчика і політичного проститута знову ж таки хочеться приклеїти ще одну цитату із Саші Чорного: «…каждый день по ложке керосина пьем отраву тусклых мелочей!».

P.S. До «культ»-рейтингу-2012 (за версією DT.UA) з поважних причин не ввійшли... Найприбутковіший шоу-проект 2012-го Студія «Квартал-95», оскільки в році, що минає, він одночасно був присутній тільки на трьох телеканалах, але найближчими роками, мабуть, дістанеться і всіх інших. Мегатиражна книжка 2012-го «50 відтінків сірого» британської письменниці Л.Джеймс, оскільки наша Люко Дашвар пише краще. Головний - художній - фільм 2012-го «Кохання» (режисер М.Ханеке), оскільки багатьом вітчизняним кінематографістам це почуття в мистецтві поки що невідоме.