ДОРОГА ЗАВДОВЖКИ У ДОЛЮ

Грекиня за походженням, Медея Яссоніді народилася в місті Константинівка Донецької області, тут навчалася в музичній школі, після успішного закінчення якої вступила до Донецького музичного училища за класом фортепіано. І тут, і пізніше в Київській консерваторії її знали як Медею Ясонову. Вчилася в класі відомого фортепіанного педагога Ази Костянтинівни Рощиної, дружні стосунки з якою зберегла на багато років. Попри яскраві музичні дані, що дозволяли сподіватися на успішну кар’єру солістки, її більше приваблював фах концертмейстера. Подобалося працювати з хором. Ще в Донецьку набула досвіду цієї роботи в студії Будинку вчителя. Пізніше була концертмейстером у класі відомих професорів по вокалу Київської консерваторії Наталі Захарченко та Євгенії Мірошниченко. Працювала в Дитячому музичному театрі й у Національній опері. Переломним став 1991 рік, коли як концертмейстер Вікторії Лук’янець брала участь у конкурсі імені Марії Каллас в Афінах, де Вікторія здобула першу премію. Це стало поштовхом для підсвідомо дозріваючого рішення повернутися на батьківщину своїх предків. За десять років життя в Греції змінилося не лише звучання її прізвища. Відбулася ще одна надзвичайна метаморфоза. Піаністка Медея Ясонова стала оперною співачкою Медеєю Яссоніді. Найперше, про що захотілося дізнатися, — як відбулася ця трансформація.

— Медеє, що спонукало вас круто змінити долю? Переїзд у Грецію розбудив дрімаючі у вас здібності чи просто додав хоробрості здійснити давню мрію? Коли ви всерйоз зайнялися вокалом?

— Не вважаю, що змінила професію. Адже я була і залишуся музикантом. Раніше у нас не існувало вузької спеціалізації. І професія концертмейстера і вокаліста — це не щось окреме від музики. Головною залишається музична інтерпретація. Змінюється лише інструмент, а у вокаліста інструментом є його власний організм. У цьому і полягає специфіка навчання техніки постановки голосу. Усвідомила я необхідність повчитися співу саме під час роботи зі співаками. Концертмейстер, розучуючи в театрі оперні клавіри, співає всі партії за всі голоси. Так само робила і я. Але без належних навичок голос увесь час зникав. Звернулася по допомогу до надзвичайно досвідченого педагога, концертмейстера Київської консерваторії з багаторічним стажем Наталії Веніамінівни Татаринової, що почала зі мною займатися 1987 року. Тоді у мене гадки навіть не було про вокальну кар’єру, хоча голос дійсно з’явився. Вже через рік змогла дати раду партії Снігуроньки в опері Римського-Корсакова. Моя наставниця визначила тип мого голосу як лірико-колоратурне сопрано.

— Це були приватні заняття для себе і фахове удосконалення як концертмейстера, що ж змінилося з переїздом до Греції?

— У Греції мене відразу взяли на роботу до оперного театру. Афінський театр не має постійного репертуару, як українські. Тут заведена система стаджоне, тобто підготовка кожного спектаклю для певного складу запрошених солістів і для показу публіці декілька разів поспіль, після чого запускається в роботу вже інша назва. Розпочала працювати над «Фальстафом» Верді зі знаменитим італійським співаком Ролландо Панераї. Під час зіспівувань він похвалив мій голос. Це був ще один поштовх, що допоміг прийняти рішення поступити на вокальне відділення до Афінської консерваторії, яка вважається найсоліднішою і до того ж має оперний клас. У Греції консерваторії мають три рівні — початковий, середній та вищий. Я була прийнята на вищий курс і закінчила його за три роки, співала за цей час в оперному класі Тетяну в «Євгенії Онєгіні», Маргариту в «Фаусті». Хочу зазначити, що займалася тільки вокальними дисциплінами, оцінки за всіма іншими музичними предметами мені зарахували такими, як я їх отримала в Київській консерваторії.

А з Ролландо Панераї зустрілися знову в Італії, де я прослуховувалась на фестиваль Пуччіні. До числа учасників фестивалю тоді не потрапила, але Панераї порадив продовжувати займатися вокалом і знайти гарного педагога, знайомого з італійською школою. Таким педагогом стала італійка Фйорелла Кармен-Форті. Свого часу вона виступала на головних оперних сценах Італії, але, вийшовши заміж за грека, залишила театр і оселилася в Афінах. Офіційно вона ніде не викладала, але давала приватні уроки, що створили їй славу правдивої хранительки завітів італійської вокальної школи класичного гатунку. Її суворі вимоги і нелегкий характер мало хто витримував. Але мені вона дала надзвичайно багато і завершила формування як співачки, хоча вчитися потрібно продовжувати ціле життя і я не розриваю контактів зі своєю чудовою наставницею.

— Коли ви вперше з’явилися перед публікою як фахова співачка? Як була сприйнята метаморфоза людьми, що знали вас в іншій якості?

— Витримати таке перетворення психологічно було нелегко не лише мені, а й моїм колегам. Тому з концертмейстерської роботи в Афінській опері я пішла, а як солістку мене туди не взяли. Дебютувала 1996 року в невеличкій партії Клотильди в «Нормі» Белліні, концертне виконання якої відбулося в залі Афінської філармонії. У цій чудовій залі я продовжую виступати. Провела вечір російського класичного романсу, що мав значний резонанс і гарну пресу. У жовтні минулого року заспівала тут же Лізу в концертному виконанні «Сомнамбули» Белліні. А на листопад цього року заплановане виконання 14-ї симфонії Шостаковича, де я також запрошена виступити як солістка. А от партія Кароліни в концертному виконанні «Таємного шлюбу» Чимарозі з оркестром Бухарестського радіо мені дісталася після одного цікавого випадку. До Бухареста я потрапила як концертмейстер для підготовки опери Белліні «Анна Болейн». Під час репетицій занедужала відома грецька співачка Васса Папандоніу, що була запрошена виконувати центральну партію. Почувши, як я подаю вокальні репліки відсутньої солістки, диригент Хорі Андрієску викликав мене на сцену, в результаті я провела з оркестром три повних репетиції замість Папандоніу. Прем’єру співала вона сама. Але мій голос сподобався, і мене 1999 року було запрошено виступити в опері Чимарозі.

А власне сценічний дебют відбувся 21 лютого 2000 року в Брно на сцені театру Народне дивадло. Тут я проспівала партію Мікаели в постановці «Кармен», проспівала без оркестрових репетицій, що для дебютантки можна вважати майже неймовірним. Але отут саме і допомогла моя загальномузична підготовка, гарне знання оперного репертуару. Адже оперним концертмейстерам, що працюють зі співаками, доводиться вивчати весь клавір і знати всі партії. У Чехії проспівала Мімі в «Богемі» Пуччіні, а в грудні минулого року виступила з партією Маддалени в опері Джордано «Андре Шен’є», що досить рідко виконується.

— Ви виступали й у знаменитому залі «Карнегі-хол» у Нью-Йорку — це не тільки серйозний іспит, а й патент на міжнародне визнання?

— Коли почали готувати концертне виконання в Нью-Йорку опери «Електра» Мікіса Теодоракіса, на роль Хризотеміди прослуховувалось ледве не 50 сопрано. Партія в результаті дісталася мені. Опера пролунала в Нью-Йорку в «Карнегі-хол» 11 червня 2000 року. Автор залишився задоволеним моїм виконанням, обіцяв дати роль у своїй опері «Лізистрата». Партія Хризотеміди написана для ліричного сопрано, має широкий діапазон і важка через дуже густе оркестрування. Для мене було великою радістю виступити з диригентом Петером Тіборисом, з чудовою співачкою Ревекою Євангелією Мавровітис, що виконала партію Електри. Ми співали грецькою мовою, акомпанував симфонічний оркестр Манхеттенської філармонії. В опері брав участь Російський камерний хор Нью-Йорка під керуванням Миколи Коханова.

— Медеє, як співачка ви можете вважатися дебютанткою з великим стажем роботи в іншій сфері. Чи вірите ви, що зумієте реалізувати себе в новому амплуа і які найближчі творчі плани?

— Про підготовку 14 симфонії Шостаковича — твору, що у Греції люблять і виконували неодноразово, — я вже говорила. Зараз одночасно готую партію Аїди для Братислави. Прем’єра передбачається в наступному сезоні. Для мене це спроба розширити свої можливості, заспівавши партію драматичну, що потребує щільнішого і насиченішого звучання голосу. Як акторка більше тяжію саме до такого репертуару. В рецензіях відзначається, що голос мій молодий, тобто тембр його не стертий і не амортизований, як буває у співаків зі стажем. А моя наставниця дала таку школу, що забезпечує голосу витривалість і довголіття. Так що в мене все ще попереду. Братислава, Бухарест, три чеські сцени, «Карнегі-хол», концерти в головному концертному залі Афін — це для початку не так вже й мало. До того ж викладаю вокал в одній з приватних консерваторій в Афінах. Є таємна мрія приїхати до Києва і виступити в новій якості в місті своєї юності, з яким пов’язано стільки прекрасних спогадів, надій, де залишилися мої улюблені наставники, друзі, колеги.

— Будемо разом вірити, що ця мрія здійсниться і ваша трансформація в співачку, що виступає як в оперному, так і в концертному репертуарі, буде визнана там, де вас знали й оцінили в іншій якості.