Детальну мапу Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA окреслив спеціально для DT.UA його програмний директор Геннадій Кофман. Яка найзатребуваніша тематика сучасної кінодокументалістики? Хто з іноземних гостей відвідає Київ у рамках фесту з 24 по 31 березня? Чому цьогоріч образом фестивалю стало опудало гепарда з Науково-природничого музею?
Спочатку трохи сухої статистики. У фестивалі беруть участь 30 країн: Австралія, Австрія, Бельгія, Білорусь, Велика Британія, Грузія, Данія, Естонія, Іран, Ісландія, Іспанія, Канада, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Південна Африка, Південна Корея, Польща, Росія, Румунія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція.
У конкурсних та позаконкурсних програмах фестивалю - 96 фільмів. Зокрема 50 фільмів - учасники чотирьох конкурсних програм: DOCU/ЖИТТЯ, DOCU/ПРАВО, DOCU/КОРОТКО, DOCU/УКРАЇНА. А ще - десять позаконкурсних програм. Три з них традиційні для фестивалю - це DOCU/ХІТИ, DOCU/ЮНІСТЬ і DOCU/ART. Відбудуться також прем'єри семи нових програм: "4 ГРАДУСИ", "ТРИ РЕЧІ, ЯКИХ Я НЕ ЗНАЮ ПРО НЕЇ", "DOC НА КРИЖИНІ", "ПОКОЛІННЯ С.", "HOMO SCIENCE", "ОБРАЗ МІСТА", "МАЙСТРИ".
- У програмі фестивалю традиційно будуть спеціальні покази, зокрема фільм "Процес. Російська держава проти Олега Сенцова", світова прем'єра якого відбулася на Берлінському кінофестивалі, а також спеціальна подія від Національного центру Олександра Довженка "Чорнобиль (не) видимий", - коментує програмне наповнення фесту Геннадій КОФМАН. - Як завжди, заплановано велику кількість дискусій, круглих столів, презентацій правозахисних та природоохоронних ініціатив. Працюватимуть освітня платформа для наймолодших відвідувачів фестивалю DOC/Садок, освітня платформа для молодих документалістів DOCU/Клас і "Жива бібліотека". Якщо у звичайній бібліотеці вибирають і читають книжки на цікаву тему, то в "Живій бібліотеці" можна вибрати людину - "книгу" з цікавим життєвим досвідом - і поставити їй різноманітні запитання. Розшукуємо унікальні "книжки", щоб надати "читачам" можливість діалогу і через нього - розуміння, наскільки життя справжньої людини, яка представляє ту чи іншу групу в суспільстві, відрізняється від наших стереотипів і забобонів стосовно цієї групи.
Цьогорічною інновацією буде також ранкова кава з режисерами - учасниками конкурсних програм та правозахисниками.
На Docudays UA стартує індустріальна секція DOCU/PRO. Її мета - сприяти розвиткові документального кіно України, інтеграція у світові кіноринки, допомога документалістам у пошуку партнерів та фінансування.
30 березня в рамках секції DOCU/PRO відбудеться пітчинг фіналістів трьох програм.
DOCWorks: UA/UK - організована спільно з Британською радою в Україні і Sheffield Doc/Fest. Для участі в ній було відібрано шість команд. Під час тренінгів режисерам і продюсерам допомагали вибудувати історію свого фільму й зрозуміти, як саме інтегруватися у справжню індустрію світового документального кіно.
"Молоді про Україну" - українсько-польський освітній проект, що передбачав роботу від появи задуму до створення трейлера й підготовки професійного сценарію. Учасників консультували такі визнані польські документалісти, як Яцек Блавут, Мирослав Дембінський, Яцек Пьотр Блавут, Марцель Лозінський та ін. Головна вимога до проектів - актуальність сюжету. Це сучасні історії, герої яких ідентифікують себе з Україною і шукають своє місце в ній попри всі виклики нашого часу.
Warscape/"Воєнні ландшафти" - ініційована Docudays UA спільно з Делегацією Міжнародного Червоного Хреста в Україні.
Фіналісти конкурсу з усієї Євразії презентуватимуть на пітчингу свої проекти, у фокусі яких життя в умовах війни, наслідки збройних конфліктів для цивільного населення.
Очікуємо серед експертів представників провідних інституцій кіно і телебачення. Щиро сподіваємося, що під час пітчингу та індивідуальних зустрічей з авторами представники галузі знайдуть цікаві проекти для подальшої співпраці, і наступного року ми зможемо презентувати в конкурсних та позаконкурсних програмах Docudays Ua нові цікаві фільми.
Якщо говорити про проекти Docudays UA, які фестиваль здійснює протягом усього року, то слід назвати Мандрівний фестиваль Docudays UA в регіонах України. Щороку з жовтня по грудень він відбувається в майже 240 населених пунктах (містах та містечках України). Понад 220 кіноклубів
медіапросвіти з прав людини Docudays UA протягом року працюють у школах, університетах, бібліотеках, установах та навчальних закладах пенітенціарної системи.
Проект "Побачити Україну: Docudays UA мандрує світом" (See Ukraine) знайомить з документалістикою України і дає можливість під час дискусій почути правду про Україну від авторів і героїв фільмів, у спілкуванні з відомими правозахисниками.
Також маємо проект DOCU/Простір - перший в Україні онлайн-кінотеатр, що демонструє документальні фільми про права людини. Всі фільми знято в Україні й про українців силами різних громадських організацій спільно з фестивалем Docudays UA. Герої фільмів - звичайні громадяни, які прагнуть змінити життя у своїй країні на краще. Проект DOCU/Хіти - це дистрибуція найкращих фільмів світової документалістики. І, нарешті, промоція української документалістики на провідних фестивалях документального кіно та видання каталогу найкращих фільмів української документалістики.
- Яка найзатребуваніша тематика сучасної документалістики з огляду на програму фестивалю?
- "4 градуси" - центральна тема цьогорічного фестивалю і назва однієї з позаконкурсних програм. Чотири градуси за Цельсієм - саме на стільки, за прогнозами екологів, підвищиться середня температура на Землі до кінця століття.
"Усього" +4° С - і рівень світового океану підвищиться майже на дев'ять метрів, і будуть затоплені території, на яких живуть понад 600 мільйонів людей. Під шаром води опиняться вулиці Лондона, Бомбея, Нью-Йорка, Ріо-де-Жанейро, Шанхая і Сіднея.
"Усього" +4° С - і під водою зникне весь Південь України, ми попрощаємося з 1/6 видів живих істот на планеті.
На постері цього року розмістили опудало гепарда з Науково-природничого музею. Цей символ має очі й добре прочитується здалеку. Але прочитується поступово: з чого цей звір "зроблений" - стає зрозуміло тільки через певний час споглядання. Він пронизаний пластиковими пакетами, його кістки - це одноразові ложки й виделки.
Логлайн теми фестивалю "4 градуси" вирішили зробити дещо провокаційним - "Прощавай, людино!". Його навіяли слова активіста Романа Зінченка про те, що довкілля все одно себе відновить, але чи не позбудеться воно при цьому людини - велике питання. І чи не буде останній Homo sapiens шукати останню краплю води в пустелі, на яку він сам перетворив планету?
У поєднанні із зображенням звіра цей логлайн набуває додаткових вимірів: це і прощання деяких видів з людиною, і апеляція до людяності в сенсі нашого ставлення до довкілля.
Саме цій тематиці присвячена головна тема фестивалю.
Процитую екоактивістку Наомі Кляйн, яка у своїй книжці "Змінюється все. Капіталізм проти клімату" озвучила надважливе повідомлення: "…ми можемо використати кризу для стрибка вперед. …Проблема зміни клімату може стати базою для формування потужного масового руху, який матиме чітку позицію щодо того, як захистити людство від несправедливої економічної системи та екологічної загрози". Тому ми й пропонуємо кожному з відвідувачів Docudays UA cтати захисником навколишнього середовища, а отже й каталізатором змін!
А взагалі, найзатребуваніша тематика сучасної документалістики - непередбачуваний світ, який нас оточує, і людина в цьому світі. Усе те, про що ви ніколи не дізнаєтеся з випусків новин або зі шпальт ЗМІ.
- Які, на ваш погляд, найвідвертіші та найрезонансніші прем'єри у програмі фестивалю?
- Майже готовий перелічити деякі фільми, які, сподіваюся, відповіли б на ваше запитання. Проте відповім так: нам не дано передбачити, як фільми наші відгукнуться. Цьогорічна програми містить достатню кількість епатажних за формою і шокуючих за змістом фільмів. Мені самому цікаво, як сприйме той чи інший фільм український глядач. Але краще шукати відповідь на це питання в залах фестивалю.
- Хто з іменитих іноземних гостей відвідає цьогоріч Київ?
- На жаль, імена документалістів не дуже відомі пересічному глядачеві. Хоча склад учасників і журі справді зірковий. Надзвичайно обережно ставлюся до відповіді на таке запитання. Якщо перелічувати всіх 170 учасників - це вже за межами інтерв'ю. Кого з них назвати, а кого залишити за дужками?
Можливо, це молода і вже відома у світі грузинська режисерка Саломе Яші, а можливо, майже класики Аудрюс Стоніс, Павел Лозінський, Яаак Кільмі або співрежисерка останнього фільму Міхаеля Главоггера Моніка Віллі і гуру документалістики Тує Стін Мюллер. Слідкуйте за анонсами, відвідуйте наш сайт і приходьте в зали.
- Кілька слів про контент українського документального кіно в контексті фестивалю. Про прем'єри від молодих і майстрів.
- До конкурсної програми DOCU/Україна цього року ввійшли тринадцять фільмів молодих режисерів. Відображена в них реальність говорить про те, як вони - молоді автори - відчувають нашу країну. Майже половина цих фільмів так чи інакше стосується теми декомунізації. Деякі - це спостереження за спробами співвітчизників (звичайних людей) пробратися крізь терни розрухи, бідності й тотальної байдужості до чогось світлого. Є майже інтимні фільми, які розповідають про особисті переживання героїв.
У програмі DOCU/Юність чекаємо на українську прем'єру талановитого молодого режисера Романа Бондарчука "Диксиленд". Це світла стрічка про дивовижний дитячий джаз-бенд та його керівника.
І, нарешті, у програмі "Майстри" глядачі зможуть побачити прем'єру фільму класика української документалістики Сергія Буковського "Головна роль". Це дуже особиста картина про маму режисера відому актрису Ніну Антонову.
- Яких українських політиків очікуєте на фестивалі?
- У першій половині дня вхід на всі покази й заходи фестивалю у Будинку кіно безплатний. Після 15-ї години всі охочі можуть заздалегідь придбати квитки на показ. Ми не перевіряємо посвідчень особи. Тому будь-який політик має можливість відвідати фестиваль у будь-який час з 24 по 31 березня. Проте Docudays UA - не політичний фестиваль. Так прописано в нашому регламенті. І це наша принципова позиція. Тому жоден політик не має жодного шансу використати фестиваль як власну трибуну.