ДЕВ’ЯТЬ КРОКІВ У БІК ІСТОРІЇ

Поділитися
Історія притягальна, як вогонь у каміні, знання її таємниць і несподіваних спалахів заспокоює, даючи надію на неповторення тих самих помилок...

ТРК «Студія 1+1», знехтувавши Його Величністю Рейтингом, дозволила собі й режисеру Сергію Буковському створення циклу з дев’яти авторських документальних фільмів за назвою — «Війна. Український рахунок» (генеральний продюсер Олександр Роднянський, виконавчий продюсер Володимир Оселедчик).

Автор і режисер цієї картини, відомий український документаліст Сергій Буковський, роботи якого увінчані багатьма престижними міжнародними нагородами, поступально роздивляється, здавалося б, загальновідомі події тієї страшної війни, яка розпочала переділ світу в 1939-му, заковзала на крові відступаючих радянських військ у 41-му, але не закінчилася в переможному 45-му. Бо в український рахунок ввійшли й історії остарбайтерів — трагічні та благополучні, і партизанський рух в Україні, й історія дивізії «Галичина», і боротьба Української Повстанської Армії. І сімнадцятирічні хлопчики, котрі пережили окупацію й котрих узяли в армію, що звільняла Київ. Їх називали «чорносорочечниками» — обмундирування не вистачало, і кидали в бій ненавченими, без зброї. Мало хто вижив із них, деякі потрапили в полон і, зустрівши переможців у концтаборах, прямісінько відправилися в
ГУЛАГ.

Монологи українських учасників війни, хоч би з якого боку визначених війною кордонів вони знаходилися, лунають надзвичайно щиро, зачіпаючи найпотаємніші струни душі. У кожного з них своя правда, свій біль і свої рахунки з життям, з країною, владою. Закадровий текст, начитаний самим Сергієм Буковським, не пригнічує повчально-позиційними нотами, він толерантний і людяний. Погляд автора, за його словами, такий: «У часи марнослів’я й переможних реляцій більшість із них (героїв картини) гірко мовчали… Можливо, тому, що їхня правда про ту війну — страшна, іноді жорстока. Не всі зрозуміють і приймуть її. Ми виклали лише факти та прагнули з’ясувати, що було за ними. Без них рахунок — неповний і правда залишається напівправдою».

Пронизлива щирість фільму зберігається й у виборі героїв, і в чудових натурних зйомках (оператори Микола Мандрич і Віктор Кабаченко), і в скрупульозному доборі маловідомих документальних кадрів, і в найцікавішій музиці Ігоря Лебедкіна — з яскраво вираженим настроєм, який тонко поєднується з аранжованими ним же мелодіями того часу й піснями, які виконує стрілецький хор «Баян».

Кілька перших серій цього дев’ятисерійного авторського проекту телебачення показало в червні, повністю фільм глядачі побачать у травні — канал «1+1» прив’язує їхній показ до Дня Перемоги. А, на мою думку, цей фільм потрібно дивитися всім і скрізь, бо війну внутрішню, непримиренність позицій не можна виграти, а можна лише припинити. І в світі може сусідити незліченна кількість правд, що не нав’язуються вогнем, мечем і тюрмою, — все залежить від рівня наших знань і нашої культури.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі