Чули дзвін? Музикант Георгій Черненко розповів «ДТ» про український карильйон, перший і досі єдиний у православному світі

18 грудня, 2009, 13:40 Роздрукувати Bипуск № 50, 18 грудня-25 грудня 2009р.
Відправити
Відправити

Можливо, на початку варто пояснити: «карильйон» у перекладі з французької — це передзвін. Київський карильйон — окраса богослужінь у Михайлівському Золотоверхому монастирі, вважайте, візитна картка столиці...

Можливо, на початку варто пояснити: «карильйон» у перекладі з французької — це передзвін. Київський карильйон — окраса богослужінь у Михайлівському Золотоверхому монастирі, вважайте, візитна картка столиці. Унікальний музичний інструмент об’єднує 51 дзвін!

— Карильйон — це найбільший у світі музичний інструмент із хроматичним набором дзвонів, з’єднаних із клавіатурою, — розповідає про ідею створення такого «проекту» Георгій ЧЕРНЕНКО (музикант, професор, лауреат міжнародних конкурсів). — Саме цей інструмент особливий: одна людина в змозі керувати чималою кількістю дзвонів (до 80) і водночас виконувати, окрім традиційних православних передзвонів, високохудожні музичні твори.

Словосполучення «малиновий дзвін», по суті, означає «дзвін мехеленовий». Бельгійське місто Мехелен — хрещений батько нашого карильйону.

Піаніст Йо Хаазен, який заснував у Мехелені першу в Європі королівську школу гри на карильйоні, свого часу навчався в Ленінградській консерваторії. У 1990-х він організував музичний фестиваль і від імені гільдії дзвонарів Бельгії запросив узяти в ньому участь ансамбль «Київські дзвонарі». Якось після концерту метр запропонував нам зайти до його школи. Сівши за карильйон, він виконав твори Чайковського, Мусоргського, Бородіна… Ми слухали як зачаровані. «Ви можете спробувати зіграти на цьому інструменті. Будь ласка», — сказав Йо Хаазен. Ваш покірний слуга і Дмитро Ульянов (ударник Національного симфонічного оркестру) сіли за клавіатуру і в чотири руки почали грати «Токату» і «Фугу до-мінор» Й.С.Баха. «У Києві є карильйон?!», — запитав приголомшений бельгієць. «Карильйону немає, проте в «Київських дзвонарях» так грають усі, — відповідаю. «Я був у Росії! Там на дзвонах грають з допомогою мотузок!», — не повірив він. «Україна — не Росія», — пояснюємо. Вражений кистьовою технікою гостей Йо Хаазен запросив нас приєднатися до його поїздки Бельгією і Європою. У тому турі він починав концерти виконанням на карильйоні відомих класичних творів, а ми, сідаючи за інструмент після нього, презентували бельгійцям українську класику.

Тож ідея створити карильйон народилася давно, а втілити її в життя я спромігся тільки під час відновлення Михайлівського Золотоверхого монастиря. Згідно з історичними документами його дзвіницю прикрашали двадцять шість дзвонів. І коли в мене попросили консультації щодо облаштування місця дзвонаря, я запропонував: «Обладнаймо дзвіницю карильйоном! Люди під час хресних ходів співатимуть в унісон із дзвонами православні пісні!».

— Взагалі-то карильйон католицький інструмент…

/img/st_img/2009/778/14-5.jpg
/img/st_img/2009/778/14-5.jpg
— У Європі карильйон — суто світський інструмент, а не інструмент для богослужінь. Зазвичай він «працює» в тандемі з міським годинником, місце якого — на найвищій споруді (а нею завжди була дзвіниця), і є символом респектабельності, багатства і духовності його жителів.

У католиків не заведено бити в дзвін рухом «язика», тобто коли закріплений на спеціальній рамі дзвін при розгойдуванні б’ється тілом об вільно підвішений власний язик, абсолютно хаотично видобуваючи певні аритмічні звукові малюнки.

Православний дзвонар язиком вдаряє у вільно підвішений дзвін, тому голос православного дзвона, порівняно з католицьким, тембрально значно багатший. Крім того, стінки православного дзвона товстіші, ніж стінки католицького. І в нас дзвонів ніколи не настроювали! Для нас «букет» обертонових домішок дзвона (особливо великого) — річ природна. Через своє невігластво цю мішанину ми називаємо багатством звуку, не розуміючи, що, приєднуючись до звучання інших дзвонів, обертони, по суті, утворюють звуковий бруд. Візьмімо за приклад оркестр: один не настроєний інструмент, як ложка дьогтю, псує діжку меду. А коли не настроєні всі інструменти?

— Які аргументи допомогли переконати в доречності карильйону на михайлівській дзвіниці?

— Дзвіниця Золотоверхого виконує дві функції — курантів і, власне, дзвіниці. Дзвонарі Володимирського собору, Печерської лаври і більшості православних храмів працюють із мотузками. Правою рукою дзвонар тримає зв’язку найменших, так званих задзвонних, дзвонів і водночас лівою б’є по мотузках мелодійних дзвонів (мотузки, підв’язані вільним кінцем до металевої конструкції, відіграють роль своєрідної клавіатури). Послуговуючись педалями-дошками, він із допомогою ніг керує ще й басовою партією великих дзвонів.

Принцип карильйону (сучасних михайлівських дзвонів) такий самий; різниця тільки в тому, що не деякі, а всі дзвони дротами (а не мотузками) з’єднано з дерев’яними клавішами. Головне — усі великі й певні середні дзвони дублюються додатковою клавіатурою для ніг. Нині дзвонареві Михайлівського може позаздрити будь-який музикант.

Не приховуватиму, через розгубленість дзвонарів перед новою системою розглядалася пропозиція підвісити ще по одному язику (для традиційного способу дзвоніння). Але все-таки від неї відмовилися: негоже в ХХІ столітті оминати переваги, які надає сучасна система із клавіатурою.

— Чим відрізняються технології виготовлення православних дзвонів і католицьких?

— У нас дзвони відливають не в алюмінієві форми (як у Європі), а здебільшого за старовинним звичаєм — у землю. Це призводить до того, що порушуються геометричні пропорції дзвонів, і в результаті чуємо фальшиві обертони. На жаль, поки що в Україні немає жодного заводу з належною кількістю алюмінієвих форм.

— Бронза для дзвона — це особливий сплав міді й олова?

— Так. Класичні пропорції: міді — 80%, олова — 20%. Саме через надзвичайну міцність сплаву із дзвонів і відливали гармати. Утім, що більше олова, то сплав крихкіший. Часом майстри, намагаючись підвищити собівартість дзвона, підмішували певну кількість срібла або золота, забуваючи, що на голос такі «спеції» впливають негативно. Нині існує чимало так званих секретних домішок, додавання яких покращує якість сплаву. Іноді ж дзвони, вилиті в одну й ту саму форму, відрізняються нотами. Це доводить, що крадіжку того чи іншого інгредієнта рецептури неможливо приховати.

Однак окрім відсоткового співвідношення металів, багато важать умови відливання: швидкість заповнення форми магмою (під час заливання збираються гази; невчасне відведення їх може призвести до вибуху), швидкість охолодження. Недотримання цих умов та екстремальні погодні умови (за низьких температур метал стає крихким) скорочують тривалість життя дзвонів. Треба зважати на природні особливості зони, в якій будується храм, бо якщо швидкість охолодження бодай трохи перевищила встановлену, найпершої ж зими дзвін може тріснути: температура нижча за десятиградусний мороз для нього небезпечна. За переказами, щоб протяги не пришвидшили охолодження сплаву, під час відливання великих дзвонів у стародавніх містах зачиняли головні ворота.

— А де відливали михайлівські дзвони?

— Найбільші — у Нововолинську, інші — в НДІ «Укрпроектреставрація» і київській фірмі «ТехноМет». Дзвони на наших землях відливали впродовж віків, тож досвід маємо. Проте чимало секретів цього мистецтва втрачено назавжди: з 1930-х про відливання церковних дзвонів взагалі не йшлося. Ті ж, які люди встигли сховати, допомогли в 1990-х відродити ливарну традицію. В Росії пауз не було: комуністичні заборони не дісталися Сибіру. В Україні безперервним було принаймні навчання: майстри, які за радянських часів вивчали ливарне мистецтво (зокрема в Київському політехнічному інституті), бодай теоретично опановували і такий предмет, як лиття дзвонів. А це навіть у теоретичному аспекті дисципліна непроста!

У Данії працює завод, де дзвони відливають у конкретну ноту — кожен дзвін має свою форму. Ми ж, щоб отримати чотири різновисотні дзвони, відливали не в чотири різні форми, а чотири рази в одну й ту саму форму! А потім із допомогою різця змінювали товщину стінок (або висоту звучання) дзвона.

— Зрештою, карильйон — це ж не тільки дзвони…

— Створити карильйон — усе одно, що побудувати літак: штурвал і закрилки повинні бути однією ланкою керування, і водночас штурвал, реагуючи на найменші зусилля, повинен приводити в дію велетенські конструкції. Після настроювання дзвонів ми замислилися, як протягнути дроти від кожного з них і звести всі до одного «центру»? Було важко, адже йшлося про інструмент, якого в Києві ніхто не знав, ми не мали навіть його креслень, тільки відеозаписи концертів, які грали в Бельгії разом із Йо Хаазеном. В АНТК імені Антонова я познайомився з братами Леонідом і Сергієм Ботвинками. Вони, прискіпливо вивчивши відеоматеріали, зняли розміри моєї долоні й майстерно визначили розміри карильйону.

Натискання клавіші — це фактично удар язика по внутрішній поверхні дзвона. Його розмір повинен відповідати діаметрові і товщині дзвона, оскільки маленький молоточок, вдаряючи по великому дзвону, неспроможний викликати вібрацію стінки відповідного тембру, у результаті — тільки удар із металевим призвуком, без повноти звучання. У нашому випадку — восьмитонний дзвін з язиком-велетнем. Постала проблема: як натисканням однієї клавіші примусити його «заспівати»? Складне завдання. Вдячний Леонідові і Сергію, вони його вирішили! Секрету не розкриватиму, скажу тільки, що до впровадження їхнього ноу-хау язик для першого удару доводилося розгойдувати впродовж двадцяти секунд, причому зусиллями не одного, а двох чоловіків.

Нині, послуговуючись клавіатурою, дзвонар у змозі виконувати найскладніші візерунки передзвонів різних мелодій — з усім їхнім динамічним і тембральним розмаїттям. Приміром — скорботні передзвони під час поминальних мес: дзвіниця, яка має випадковий набір із мажорних дзвонів, сум мелодії не донесе.

Щодо михайлівських курантів: ними керує комп’ютерна програма. Кожні п’ятнадцять хвилин дзвони нагадують про час певною мелодією, а нову годину вшановують фрагментом конкретного музичного твору. Проте коли дзвонами керує комп’ютер, можливості регулювати силу удару немає (вона максимальна).

— Чи правда, що ще на етапі проектування було відомо: гучність михайлівських дзвонів буде слабкою?

— Так. Братія Михайлівського цим переймалася, мовляв, дзвін лаври чує мало не половина міста, а наші дзвони будуть слабші? А тим часом у дзвонах Михайлівського Золотоверхого язик, не маючи сильного розгону, не спотворює природне звучання, а видобуває помірний привітний тембр. До того ж монастир розташований у центрі мегаполіса, тож применшена гучність його дзвонів цілком виправдана.

Протягом першого року карильйон працював цілодобово. Однак попри те що кожна нічна мелодія тривала не більше п’яти секунд і виконувалася тільки на малих дзвонах, мешканці найближчих будинків скаржилися в мерію: «Дзвін заважає спати!». Мені довелося налаштувати комп’ютерну програму так, щоб уночі карильйон відпочивав (з 00:00 до 06:00 він мовчить).

— Добираючи мелодії для карильйону, на що зважали?

— Передусім підібрав духовні твори, доречні під час ранкових і вечірніх богослужінь, і ті, які відображають національний дух українського народу. Перелік творів затвердили патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет і депутати Київської міської ради (щоправда, дехто з них пропонував доповнити список «Інтернаціоналом»).

— У Росії щороку проводять фестивалі дзвонарної майстерності. Чому не ініціюєте такий захід в Україні?

— У Росії церква єдина. А в Україні? Приїхати на фестиваль, присвячений Різдву 2008 року, погодилися майже всі дзвонарі (незалежно від єпархії). А дізнавшись, що конкурс проходитиме на дзвіниці Володимирського собору, половина з них захід проігнорувала. Тому наступний український фестиваль ми проведемо на незалежній дзвіниці Софійського собору в Києві.

Із досьє

Георгій Черненко — заслужений артист України, лауреат міжнародних конкурсів. Понад тридцять років працює в оркестрі Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Г.Верьовки. Засновник і художній керівник ансамблю ударних інструментів ARS NOVA та ансамблю дзвонарної музики «Київські дзвонарі». Автор проекту української хроматичної дзвіниці-карильйону. Консультант у питаннях підбору, настроювання та розміщення дзвонів. Професор Київського національного університету культури і мистецтв.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК